Харків – Харківських слухачів потішили новою музичною версією «Заповіту» Тараса Шевченка – із африканськими та арабськими відтінками. Її автор – композитор із Франції Омар Яґубі. Прем’єра кантати «Заповіт» прозвучала у виконанні оркестру та хору харківської філармонії. Слухачі по-різному сприйняли інтерпретацію твору Кобзаря.
«Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій…»
Кожен склад, кожне слово і рядок хор розспівує протяжно – це дещо ускладнює сприйняття Шевченкового «Заповіту». А потужні барабани викликають у слухача якісь язичницькі образи. Ба більше, у кантаті вгадуються і африканські інтонації.
«Мотиви якоїсь невольницької Африки відчуваються. І тяжіння до волі таки є. Своїм шляхом, але до Шевченка, як мені здається, він таки прийшов», – ділиться своїми асоціаціями художній керівник і головний диригент академічного хору імені Палкіна Харківської філармонії Андрій Сиротенко.
До Шевченкової поезії у кожного з нас свій шлях, і тут не має значення національність чи віросповідання, вважає Омар Яґубі, в жилах якого тече польська кров від мами та арабська – від батька.
«Я з міста Ліль, це поблизу Парижа. У нас чудова там природа. І звуки річки, які там чую, нагадують мені звуки Дніпра», – так розпочинає розповідь про своє зближення з українським Шевченком французький піаніст і композитор Омар Яґубі. Йому вже доводилося концертувати в Україні. Знає він і наших музикантів.
А з відомим акордеоністом Богданом Нестеровим їх пов’язала дружба і творча співпраця. Саме від Нестерова Яґубі вперше почув поезію Кобзаря.
На наше прохання Омар читає українською «Як умру, то поховайте». «Для мене слово «заповіт» надто важливе. Коли помер мій батько, то він не залишив по собі заповіту. Тож мені здалося, що це знайомство з Шевченковою поезією є знаком долі», – розповів Радіо Свобода Омар Яґубі.
Слова Шевченка зрозумілі для всіх
Завдяки Богданові Нестерову французький музикант дізнався про зміст кожного слова та історичну основу «Заповіту». І лише після цього він взявся за укладання нот. Омар поставив собі завдання розширити, збагатити звучання Шевченкового звернення до друзів та нащадків новими, сучасними думками про незалежність у нас самих.
«За відсутності такої незалежності не може йтися про державну свободу», – певен Яґубі. А щодо європейських, африканських чи то арабських відтінків в кантаті, присвяченій «Заповіту», він говорить так: «Твір Шевченка символізує не лише Україну. Його зміст, символічність є зрозумілими і спільними для всіх людей. Тому я й хотів написати інтернаціональний твір».
Кантата написана для симфонічного оркестру та хору і має три частини.
«Ні, це не експеримент. Це хороша, якісно написана музика, без мотивів для жовтої преси» – це вже враження Юрія Янка, художнього керівника обласної філармонії і головного диригента академічного симфонічного оркестру.
Слухачі ж висловлюють свою пошану французькому музикантові, але зауважують: це – «Заповіт» Яґубі, а не Кобзаря. «Дуже талановито! Але це зовсім не пов’язано з Шевченком. Це – арабська весна. Там були якісь церковні російські переспіви, я це чув. Я ж кажу: до України це немає ніякого стосунку, проте талановито», – кажуть постійні відвідувачі філармонії пенсіонери Марта і Юрій.
«Відчувається, що це Шевченко. Щось таке гнітюче. В музиці відчувається те, з чим боровся Шевченко. Хотілося почути в творі більш радісного виходу зі скрутного становища, про яке писав Шевченко» – а це вже думки молодих слухачів Катерини і Максима.
Незважаючи на сум’яття та неоднозначність сприйняття музичної інтерпретації «Заповіту» від французького композитора, харківські експерти та слухачі певні: цей доробок лише утверджує творчість Шевченка як космополітичну. А сам Омар Яґубі сподівається на виконання «Заповіту» в європейських концертних залах.
Нині «Заповіт» Тараса Шевченка перекладений понад 150 мовами. Його музичних інтерпретацій – понад 60.
«Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій…»
Кожен склад, кожне слово і рядок хор розспівує протяжно – це дещо ускладнює сприйняття Шевченкового «Заповіту». А потужні барабани викликають у слухача якісь язичницькі образи. Ба більше, у кантаті вгадуються і африканські інтонації.
«Мотиви якоїсь невольницької Африки відчуваються. І тяжіння до волі таки є. Своїм шляхом, але до Шевченка, як мені здається, він таки прийшов», – ділиться своїми асоціаціями художній керівник і головний диригент академічного хору імені Палкіна Харківської філармонії Андрій Сиротенко.
До Шевченкової поезії у кожного з нас свій шлях, і тут не має значення національність чи віросповідання, вважає Омар Яґубі, в жилах якого тече польська кров від мами та арабська – від батька.
«Я з міста Ліль, це поблизу Парижа. У нас чудова там природа. І звуки річки, які там чую, нагадують мені звуки Дніпра», – так розпочинає розповідь про своє зближення з українським Шевченком французький піаніст і композитор Омар Яґубі. Йому вже доводилося концертувати в Україні. Знає він і наших музикантів.
А з відомим акордеоністом Богданом Нестеровим їх пов’язала дружба і творча співпраця. Саме від Нестерова Яґубі вперше почув поезію Кобзаря.
На наше прохання Омар читає українською «Як умру, то поховайте». «Для мене слово «заповіт» надто важливе. Коли помер мій батько, то він не залишив по собі заповіту. Тож мені здалося, що це знайомство з Шевченковою поезією є знаком долі», – розповів Радіо Свобода Омар Яґубі.
Слова Шевченка зрозумілі для всіх
Завдяки Богданові Нестерову французький музикант дізнався про зміст кожного слова та історичну основу «Заповіту». І лише після цього він взявся за укладання нот. Омар поставив собі завдання розширити, збагатити звучання Шевченкового звернення до друзів та нащадків новими, сучасними думками про незалежність у нас самих.
«За відсутності такої незалежності не може йтися про державну свободу», – певен Яґубі. А щодо європейських, африканських чи то арабських відтінків в кантаті, присвяченій «Заповіту», він говорить так: «Твір Шевченка символізує не лише Україну. Його зміст, символічність є зрозумілими і спільними для всіх людей. Тому я й хотів написати інтернаціональний твір».
Кантата написана для симфонічного оркестру та хору і має три частини.
«Ні, це не експеримент. Це хороша, якісно написана музика, без мотивів для жовтої преси» – це вже враження Юрія Янка, художнього керівника обласної філармонії і головного диригента академічного симфонічного оркестру.
Слухачі ж висловлюють свою пошану французькому музикантові, але зауважують: це – «Заповіт» Яґубі, а не Кобзаря. «Дуже талановито! Але це зовсім не пов’язано з Шевченком. Це – арабська весна. Там були якісь церковні російські переспіви, я це чув. Я ж кажу: до України це немає ніякого стосунку, проте талановито», – кажуть постійні відвідувачі філармонії пенсіонери Марта і Юрій.
«Відчувається, що це Шевченко. Щось таке гнітюче. В музиці відчувається те, з чим боровся Шевченко. Хотілося почути в творі більш радісного виходу зі скрутного становища, про яке писав Шевченко» – а це вже думки молодих слухачів Катерини і Максима.
Незважаючи на сум’яття та неоднозначність сприйняття музичної інтерпретації «Заповіту» від французького композитора, харківські експерти та слухачі певні: цей доробок лише утверджує творчість Шевченка як космополітичну. А сам Омар Яґубі сподівається на виконання «Заповіту» в європейських концертних залах.
Нині «Заповіт» Тараса Шевченка перекладений понад 150 мовами. Його музичних інтерпретацій – понад 60.
