(Рубрика «Точка зору»)
Російського опозиціонера Олексія Навального, ще в четвер запротореного до ізолятора, в п’ятницю звільнили в залі суду… за клопотанням прокуратури. Можна, звичайно, угледіти в цьому переляк влади перед стихійними виступами опозиціонерів у Москві і Санкт-Петербурзі – і багато учасників народного зібрання так і вважають. Але саме зібрання було розігнане з демонстративною жорстокістю, хоча ніякої необхідності в такій реакції не було.
Досі російська влада з абсолютним презирством реагувала на будь-які заклики до звільнення політичних в’язнів – починаючи від Михайла Ходорковського, якому «шиють» все нові і нові справи, і закінчуючи заарештованими за так званою «болотною» справою учасниками минулорічних протестів.
Думається, справа не в особливій прихильності до Навального і вже тим більше не в страху перед протестом. Справа в декорації.
Якби Навальний не балотувався на посаду мера Москви, ніхто б не став його звільняти. А ось будівництво декорації демократії в одному окремо взятому місті, до того ж найбільш неблагополучному з точки зору ставлення до влади і особисто до Володимира Путіна – справа важлива. Не випадково слова про передвиборну кампанію Навального звучали навіть у судовому визначенні.
Виборів мера Навальний все одно не виграє – і навіть не тому, що їхні результати сфальсифікують, а тому, що ті, хто виходить на мітинги протесту, і ті, хто голосує – зовсім різні величини, і кількісні, і політичні, і соціальні.
Але мерові Москви Сергієвію Собяніну, на відміну від керівників інших регіонів Росії, важливо одержати конкурентну перемогу, показати, що він активно боровся за посаду градоначальника. Потім саме це дозволить владі розганяти мітинги незадоволених зі ще більшою жорстокістю, щоразу нагадуючи баламутам, що вони в меншості не тільки в своїй країні, але і в рідному місті.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
