Не з порожніми руками прибув до столиці Киргизстану, де відбудеться саміт Шанхайської організації співпраці, президент Китаю Сі Цзіньпін. Лідер КНР уже має пакет укладених із керівниками держав регіону енергетичних контрактів на мільярди доларів.
На саміті Шанхайської організації співпраці, що відбудеться в Бішкеку у п’ятницю, 13 вересня, збираються голови держав усіх шести учасників цього об’єднання: Китаю, Росії, Киргизстану, Казахстану, Таджикистану й Узбекистану; Туркменистан буде «спеціальним запрошеним».
Але керівник Китаю прибуває на саміт уже не з порожніми руками. Ціла низка енергетичних та інфраструктурних угод, які він уклав напередодні зустрічі, на думку оглядачів, свідчить: Шанхайська організація співпраці, створена як економічно-безпекове об’єднання ще 1996 року (тоді ще як «Шанхайська п’ятірка»), так і не стала головним регіональним форумом у тому, що стосується інвестицій і торгівлі.
Фахівець із питань Китаю, професор Школи дипломатичної служби Джорджтаунського університету у Вашингтоні Джеймз Рердон-Андерсон звертає увагу: «ШОС – це багатосторонній дискусійний форум. Але не думаю, що він має таке ж значення, як будь-які двосторонні переговори зі владами країн регіону. Не думаю, що цей колективний форум має будь-яке самостійне значення для тамтешньої політики».
ШОС не має грошей. Гроші має Китай
Експерт Московського державного інституту міжнародних відносин Андрій Лукін, зі свого боку, вказує на те, що величезним недоліком для претензій ШОС на економічний розвиток є відсутність регіонального механізму фінансування великих інфраструктурних проектів. Про створення такого регіонального банку розвитку говорять уже роками, але справа досі не зрушила з місця.
Натомість кошти – мільярди доларів – має Китай. І Сі Цзіньпін пропонує ці гроші з китайських державних інституцій, таких, як Китайський банк розвитку, для фінансування проектів, які він уклав цими днями по всій Середній Азії.
В Ашгабаті він підписав із президентом Туркменистану Ґурбанґули Бердімухамедовим угоду про постачання газу, яка має подвоїти експорт газу до Китаю з цієї країни. За угодою, Китайська національна нафтогазова корпорація допоможе обладнати три нові газовидобувні потужності на туркменському родовищі Південний Йолотан.
У Ташкенті китайський керівник парафував із президентом Узбекистану Ісламом Карімовим протокол про розширення газогону Китай – Киргизстан – Узбекистан до того ж родовища Південний Йолотан у Туркменистані. Ця труба матиме таку ж потужність, як і згадані три об’єкти на цьому родовищі, – 30 мільярдів кубометрів.
Крім того, Сі Цзіньпін уклав іще низку угод про будівництво шляхів, залізниць та іншої інфраструктури, щоб прискорити транспортне сполучення Китаю з країнами Середньої Азії. Зокрема, в Киргизстані він із президентом Алмазбеком Атамбаєвим підписав домовленості про інфраструктурні проекти на 3 мільярди доларів, серед них – нові газопроводи й шосе.
У Казахстані ж він домовився про те, що Китай стане інвестором у нафтовидобувний сектор країни, отримавши 8,33 відсотка акцій у компанії, яка розробляє нафтове родовище Кашаган, а також допоможе збудувати нафтопереробний завод. Як сказав після тієї зустрічі президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв, Астана й Пекін виходять на новий рівень співпраці.
Для Росії суперництво з Китаєм у регіоні – не головне
Ці дії Китаю загострили суперництво з Росією, бо Москва хоче сама контролювати експорт енергоносіїв із регіону, особливо ж із Казахстану, головного регіонального видобувача нафти, каже Джеймз Рердон-Андерсон. «Для росіян велике питання в тому, що вони хочуть домогтися отримати левову частку казахстанської нафти, а це значить, не допустити її відтоку до Китаю. А ще – щоб ця нафта не транспортувалася через Каспійське і Чорне моря просто в Середземномор’я. Росія хоче контролювати всі нафтопроводи з Казахстану і не допустити, щоб Казахстан почав торгувати нафтою безпосередньо з ЄС», – наголошує аналітик.
Усе це створює для Бішкекського саміту ШОС сценарій, за яким економічна складова цього об’єднання все більше занепадатиме. Тим більше, що вже й раніше в Росії деякі оглядачі звертали увагу, що такі різні країни, як учасниці ШОС, не мають реальних економічних передумов для співпраці, і головне, що їх об’єднує в цій організації, – це несприйняття політики США і протиставлення їй.
Щоправда, каже американський фахівець, для Росії регіон Середньої Азії, де розгортається суперництво з Китаєм, – не головне.
«Його цілком переважають інтереси Росії на Заході й на Півдні, особливо в Білорусі, в Україні і на Кавказі. Це набагато ближче до сфери російських інтересів. Лінії постачання газу через Україну до Західної Європи приносять значно більший прибуток. Доступ до тепловодних портів у Чорному морі через Севастополь становить значно більший інтерес. Це для Росії значно важливіші питання, ніж Середня Азія», – звернув увагу Джеймз Рердон-Андерсон.
На саміті Шанхайської організації співпраці, що відбудеться в Бішкеку у п’ятницю, 13 вересня, збираються голови держав усіх шести учасників цього об’єднання: Китаю, Росії, Киргизстану, Казахстану, Таджикистану й Узбекистану; Туркменистан буде «спеціальним запрошеним».
Але керівник Китаю прибуває на саміт уже не з порожніми руками. Ціла низка енергетичних та інфраструктурних угод, які він уклав напередодні зустрічі, на думку оглядачів, свідчить: Шанхайська організація співпраці, створена як економічно-безпекове об’єднання ще 1996 року (тоді ще як «Шанхайська п’ятірка»), так і не стала головним регіональним форумом у тому, що стосується інвестицій і торгівлі.
Фахівець із питань Китаю, професор Школи дипломатичної служби Джорджтаунського університету у Вашингтоні Джеймз Рердон-Андерсон звертає увагу: «ШОС – це багатосторонній дискусійний форум. Але не думаю, що він має таке ж значення, як будь-які двосторонні переговори зі владами країн регіону. Не думаю, що цей колективний форум має будь-яке самостійне значення для тамтешньої політики».
ШОС не має грошей. Гроші має Китай
Експерт Московського державного інституту міжнародних відносин Андрій Лукін, зі свого боку, вказує на те, що величезним недоліком для претензій ШОС на економічний розвиток є відсутність регіонального механізму фінансування великих інфраструктурних проектів. Про створення такого регіонального банку розвитку говорять уже роками, але справа досі не зрушила з місця.
Натомість кошти – мільярди доларів – має Китай. І Сі Цзіньпін пропонує ці гроші з китайських державних інституцій, таких, як Китайський банк розвитку, для фінансування проектів, які він уклав цими днями по всій Середній Азії.
В Ашгабаті він підписав із президентом Туркменистану Ґурбанґули Бердімухамедовим угоду про постачання газу, яка має подвоїти експорт газу до Китаю з цієї країни. За угодою, Китайська національна нафтогазова корпорація допоможе обладнати три нові газовидобувні потужності на туркменському родовищі Південний Йолотан.
У Ташкенті китайський керівник парафував із президентом Узбекистану Ісламом Карімовим протокол про розширення газогону Китай – Киргизстан – Узбекистан до того ж родовища Південний Йолотан у Туркменистані. Ця труба матиме таку ж потужність, як і згадані три об’єкти на цьому родовищі, – 30 мільярдів кубометрів.
Крім того, Сі Цзіньпін уклав іще низку угод про будівництво шляхів, залізниць та іншої інфраструктури, щоб прискорити транспортне сполучення Китаю з країнами Середньої Азії. Зокрема, в Киргизстані він із президентом Алмазбеком Атамбаєвим підписав домовленості про інфраструктурні проекти на 3 мільярди доларів, серед них – нові газопроводи й шосе.
У Казахстані ж він домовився про те, що Китай стане інвестором у нафтовидобувний сектор країни, отримавши 8,33 відсотка акцій у компанії, яка розробляє нафтове родовище Кашаган, а також допоможе збудувати нафтопереробний завод. Як сказав після тієї зустрічі президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв, Астана й Пекін виходять на новий рівень співпраці.
Для Росії суперництво з Китаєм у регіоні – не головне
Для росіян велике питання в тому, що вони хочуть домогтися отримати левову частку казахстанської нафти, а це значить, не допустити її відтоку до КитаюДжеймз Рердон-Андерсон
Усе це створює для Бішкекського саміту ШОС сценарій, за яким економічна складова цього об’єднання все більше занепадатиме. Тим більше, що вже й раніше в Росії деякі оглядачі звертали увагу, що такі різні країни, як учасниці ШОС, не мають реальних економічних передумов для співпраці, і головне, що їх об’єднує в цій організації, – це несприйняття політики США і протиставлення їй.
Щоправда, каже американський фахівець, для Росії регіон Середньої Азії, де розгортається суперництво з Китаєм, – не головне.
«Його цілком переважають інтереси Росії на Заході й на Півдні, особливо в Білорусі, в Україні і на Кавказі. Це набагато ближче до сфери російських інтересів. Лінії постачання газу через Україну до Західної Європи приносять значно більший прибуток. Доступ до тепловодних портів у Чорному морі через Севастополь становить значно більший інтерес. Це для Росії значно важливіші питання, ніж Середня Азія», – звернув увагу Джеймз Рердон-Андерсон.
