Дніпропетровськ – Тюремники та священнослужителі Дніпропетровщини
загалом схвалюють ініціативу народних депутатів запровадити інститут тюремних капеланів в Україні. Водночас реалізація такої ініціативи залишається під сумнівом. Законопроект регіонала Юрія Мірошниченка передбачає, що засуджені зможуть спілкуватись зі священиком у будь-який час, без обмежень, окрім проведення слідчих дій та зайнятості у виробництві.
У Державній пенітенціарній службі в Дніпропетровській області ініціативу запровадження інституту тюремних капеланів підтримують. Кажуть, уже давно назріла потреба вивести роботу релігійних організацій у колоніях із загального співробітництва з громадськими активістами в окрему сферу. Крім того, запровадження капеланства в пенітенціарних установах, кажуть тюремники, наблизить Україну до європейських стандартів. У країнах Балтії, приміром, наразі капелани є в усіх закладах позбавлення волі, зазначає речник управління Державної пенітенціарної служби в Дніпропетровській області Ярослав Костюченко.
А втім, за його словами, із законопроекту неясно, яку саме з двох європейських моделей взаємодії зі священиками збираються перейняти в Україні. Одна модель, пояснює фахівець, передбачає, що капелан представлятиме певну релігійну організацію. В такому разі документ просто закріпить на законодавчому рівні вже сформовану практику спілкування ув'язнених зі священиками. Друга модель – капелан не є представником певної конфесії, а співробітником самої пенітенціарної служби й координує діяльність релігійних організацій за ґратами. Саме цю модель, зазначає Ярослав Костюченко, і підтримують пенітенціарники.
Капелан не належатиме до жодної конфесії?
«Мені як представнику пенітенціарної служби хотілось би бачити саме цю модель. Саме ця модель сприяла б розширенню штату пенітенціарної служби і зменшенню навантаження на співробітників. Але одразу постане питання кадрів. В установах пенітенціарної служби є співробітники, які мають другу вищу духовну освіту. Це люди, які закінчували або православні вищі заклади, або відповідні курси. Тобто, вони можуть проповідувати, мають статус проповідника. Але така освіта прив’язує людину до певної конфесії. А «балтійський» варіант капеланства потребує неупередженості стосовно всіх релігій», – сказав Ярослав Костюченко.
Священнослужителі проти капелана «в погонах офіцера МВС»
На Дніпропетровщині духовним життям тих, хто опинився за ґратами, опікуються 20 релігійних організацій різних конфесій. Зараз їхні представники відвідують місця утримання в’язнів на громадських засадах щотижня. Якщо законопроект ухвалять, це можна буде робити в кілька разів частіше, каже пастор Церкви християн віри євангельської (п’ятидесятників) Валентин Казанов. Він підтримує ідею капеланства, однак зовсім в іншому вигляді, ніж пенітенціарники. Зазначає: капелан за визначенням не зможе бути рівновіддаленим від різних релігійних конфесій.
«Капелан буде не офіцером МВС і він при цьому не належатиме до жодної конфесії? Тоді це вже не капелан. Капелан – це священнослужитель, він належить до певної конфесії», – каже пастор.
До слідчих ізоляторів потрапити буде простіше?
Із пересторогами оцінюють нову законодавчу ініціативу й в Дніпропетровській єпархії Української православної церкви. Керівник єпархіального відділу в справах пасторського піклування пенітенціарної системи Андрій Демідас у коментарі Радіо Свобода зазначив, що одна справа – ця ініціатива, а інша – як її втілювати на практиці.
«Начебто у нас держава світська і вона пропонує, щоб були особи, які б координувати служіння. 80% вірян визначають себе православними християнами, інші конфесії менш численні. Отож, я не знаю, як держава уявляє собі цього капелана. Але в чому ж хороший цей законопроект? Він розширить священику доступ в місця позбавлення волі. У нас зараз є проблема – потрапити в СІЗО, до тих, хто під слідством. Коли священик знає, що затриманий потребує його допомоги, то він має йти до родичів, а ті мають написати листа судді чи прокурору, а тоді прокурор дозволяє. Отже, ми сподіваємось, що в цьому плані буде можливість виконувати наші обов’язки в СІЗО», – сказав священик.
На Дніпропетровщині у місцях позбавлення волі наразі перебуває понад 10 тисяч осіб, третина з них відвідують служби та зібрання релігійних організацій.
загалом схвалюють ініціативу народних депутатів запровадити інститут тюремних капеланів в Україні. Водночас реалізація такої ініціативи залишається під сумнівом. Законопроект регіонала Юрія Мірошниченка передбачає, що засуджені зможуть спілкуватись зі священиком у будь-який час, без обмежень, окрім проведення слідчих дій та зайнятості у виробництві.
У Державній пенітенціарній службі в Дніпропетровській області ініціативу запровадження інституту тюремних капеланів підтримують. Кажуть, уже давно назріла потреба вивести роботу релігійних організацій у колоніях із загального співробітництва з громадськими активістами в окрему сферу. Крім того, запровадження капеланства в пенітенціарних установах, кажуть тюремники, наблизить Україну до європейських стандартів. У країнах Балтії, приміром, наразі капелани є в усіх закладах позбавлення волі, зазначає речник управління Державної пенітенціарної служби в Дніпропетровській області Ярослав Костюченко.
А втім, за його словами, із законопроекту неясно, яку саме з двох європейських моделей взаємодії зі священиками збираються перейняти в Україні. Одна модель, пояснює фахівець, передбачає, що капелан представлятиме певну релігійну організацію. В такому разі документ просто закріпить на законодавчому рівні вже сформовану практику спілкування ув'язнених зі священиками. Друга модель – капелан не є представником певної конфесії, а співробітником самої пенітенціарної служби й координує діяльність релігійних організацій за ґратами. Саме цю модель, зазначає Ярослав Костюченко, і підтримують пенітенціарники.
Капелан не належатиме до жодної конфесії?
«Мені як представнику пенітенціарної служби хотілось би бачити саме цю модель. Саме ця модель сприяла б розширенню штату пенітенціарної служби і зменшенню навантаження на співробітників. Але одразу постане питання кадрів. В установах пенітенціарної служби є співробітники, які мають другу вищу духовну освіту. Це люди, які закінчували або православні вищі заклади, або відповідні курси. Тобто, вони можуть проповідувати, мають статус проповідника. Але така освіта прив’язує людину до певної конфесії. А «балтійський» варіант капеланства потребує неупередженості стосовно всіх релігій», – сказав Ярослав Костюченко.
Священнослужителі проти капелана «в погонах офіцера МВС»
На Дніпропетровщині духовним життям тих, хто опинився за ґратами, опікуються 20 релігійних організацій різних конфесій. Зараз їхні представники відвідують місця утримання в’язнів на громадських засадах щотижня. Якщо законопроект ухвалять, це можна буде робити в кілька разів частіше, каже пастор Церкви християн віри євангельської (п’ятидесятників) Валентин Казанов. Він підтримує ідею капеланства, однак зовсім в іншому вигляді, ніж пенітенціарники. Зазначає: капелан за визначенням не зможе бути рівновіддаленим від різних релігійних конфесій.
Капелан буде не офіцером МВС і він при цьому не належатиме до жодної конфесії? Тоді це вже не капеланВалентин Казанов
До слідчих ізоляторів потрапити буде простіше?
Із пересторогами оцінюють нову законодавчу ініціативу й в Дніпропетровській єпархії Української православної церкви. Керівник єпархіального відділу в справах пасторського піклування пенітенціарної системи Андрій Демідас у коментарі Радіо Свобода зазначив, що одна справа – ця ініціатива, а інша – як її втілювати на практиці.
Не знаю, як держава уявляє собі цього капелана. Але в чому ж хороший цей законопроект? Він розширить священику доступ в місця позбавлення воліАндрій Демідас
На Дніпропетровщині у місцях позбавлення волі наразі перебуває понад 10 тисяч осіб, третина з них відвідують служби та зібрання релігійних організацій.
