Один із загиблих під час подій на вулиці Грушевського в Києві – молодий вірменин із Дніпропетровщини Сергій Нігоян. За попередніми даними, він отримав одне кульове поранення в шию, інше – в голову. У селі Березнуватівка, де він народився й виріс, люди шоковані звісткою про його смерть.
21-річний Сергій, студент Дніпродзержинського спортивного коледжу, був єдиною дитиною в подружжя Нігоян. Гарік та Венера Нігоян розповідають: в Україну з Вірменії приїхали на початку 90-х на заробітки і тут залишились. Сергій народився вже тут і був громадянином України, так само, як і його батьки. Подружжя живе дуже скромно, роботи в селі нема, тому батько з сином в сезон їздили на заробітки до Криму.
Батько хлопця стверджує: ніяких екстремістських нахилів у сина не помічали. Він був добрим і чуйним, однак переживав непростий період у житті – розлучився з дівчиною. Гарік Нігоян упевнений: якби не нещасливе кохання, Сергій би не поїхав на барикади. Батько спілкувався з сином востаннє о другій годині ночі, Сергій сказав, що йде спати.
Батьки кажуть, що відмовляли сина їхати до Києва на Євромайдан, однак той не слухав.
«Ми з першого дня ставились дуже жорстко. Але він не слухав: «Ні, я поїду, я ні за того, ні за того, я сам по собі». Я кажу: «Може, тебе примушують». «Ні, ніхто не примушує, хоч зараз іди, але я сам не хочу. Але у нього інші проблеми були. Депресія, дівчина якась… Після того він став бороду відпускати. А потім зв’язався по інтернету з якоюсь дівчиною, а на другий день встав і поїхав», – каже батько Гарік Нігоян.
З початку грудня Сергій перебував у столиці, додому навідався тільки раз і знову поїхав. У Киві стояв із прапором Вірменії – родина, затамувавши подих, стежила за подіями по телевізору й бачила Сергія. Мати хлопця переконана: свій вибір син зробив свідомо, він був патріотом України й Вірменії.
«Він такий був: історію любив, й вірменську, й українську. Сьомого числа він був вдома. Я дивлюсь: він шафку відкриває і витягує свічку й несе підпалювати. А батько каже: чого він бере свічку? А, то ж день, коли був землетрус у Вірменії! Він пам’ятав. Отакий він був хлопець. Він жодного разу не був у Вірменії. Мріяв отримати закордонний паспорт і побувати у Вірменії», – каже мати.
У рідному селі Сергія люди шоковані звісткою про його загибель. Селяни згадують про хлопця тільки хороше, співчувають родині.
«Жалко страшно, хороший хлопець, він радіотехнікою займався, родина у них хороша», – каже продавець з місцевого магазину.
«Ніколи ніхто його не бачив п’яним, ніколи не сварився ні з ким, він був дуже хорошим хлопцем. Він поїхав на Майдан, хто знає чого. Тут винен президент, якби він вийшов до людей, то можна було б зупинити Майдан і все на світі. Але він не шевелиться, він нічого не робить. Зараз вся Україна винна», – каже односельчанин Микола Богдан.
Підтримати родину загиблого приїхав дніпропетровський журналіст Валерій Гарагуц, один із постраждалих від рук «Беркута» під час подій на Банковій. Він взяв у батьків контакти для організації матеріальної допомоги.
«Я приїхав підтримати людей, бо я знаю, яке в них горе. Враження: єдина дитина… Його батьки нагадали мені моїх батьків. Важко», – зазначив Валерій Гарагуц.
Допомогти з перевезенням тіла сина з Києва родині обіцяє вірменська громада. На дніпропетровському Євромайдані організували збір коштів для сім’ї Нігоян. Поховати хлопця збираються в рідному селі.
21-річний Сергій, студент Дніпродзержинського спортивного коледжу, був єдиною дитиною в подружжя Нігоян. Гарік та Венера Нігоян розповідають: в Україну з Вірменії приїхали на початку 90-х на заробітки і тут залишились. Сергій народився вже тут і був громадянином України, так само, як і його батьки. Подружжя живе дуже скромно, роботи в селі нема, тому батько з сином в сезон їздили на заробітки до Криму.
Батько хлопця стверджує: ніяких екстремістських нахилів у сина не помічали. Він був добрим і чуйним, однак переживав непростий період у житті – розлучився з дівчиною. Гарік Нігоян упевнений: якби не нещасливе кохання, Сергій би не поїхав на барикади. Батько спілкувався з сином востаннє о другій годині ночі, Сергій сказав, що йде спати.
Батьки кажуть, що відмовляли сина їхати до Києва на Євромайдан, однак той не слухав.
«Ми з першого дня ставились дуже жорстко. Але він не слухав: «Ні, я поїду, я ні за того, ні за того, я сам по собі». Я кажу: «Може, тебе примушують». «Ні, ніхто не примушує, хоч зараз іди, але я сам не хочу. Але у нього інші проблеми були. Депресія, дівчина якась… Після того він став бороду відпускати. А потім зв’язався по інтернету з якоюсь дівчиною, а на другий день встав і поїхав», – каже батько Гарік Нігоян.
З початку грудня Сергій перебував у столиці, додому навідався тільки раз і знову поїхав. У Киві стояв із прапором Вірменії – родина, затамувавши подих, стежила за подіями по телевізору й бачила Сергія. Мати хлопця переконана: свій вибір син зробив свідомо, він був патріотом України й Вірменії.
Він історію любив, й вірменську, й українськуВенера Нігоян
У рідному селі Сергія люди шоковані звісткою про його загибель. Селяни згадують про хлопця тільки хороше, співчувають родині.
«Жалко страшно, хороший хлопець, він радіотехнікою займався, родина у них хороша», – каже продавець з місцевого магазину.
Тут винен президент, якби він вийшов до людей, то можна було б зупинити Майдан і все на світіМикола Богдан
Підтримати родину загиблого приїхав дніпропетровський журналіст Валерій Гарагуц, один із постраждалих від рук «Беркута» під час подій на Банковій. Він взяв у батьків контакти для організації матеріальної допомоги.
«Я приїхав підтримати людей, бо я знаю, яке в них горе. Враження: єдина дитина… Його батьки нагадали мені моїх батьків. Важко», – зазначив Валерій Гарагуц.
Допомогти з перевезенням тіла сина з Києва родині обіцяє вірменська громада. На дніпропетровському Євромайдані організували збір коштів для сім’ї Нігоян. Поховати хлопця збираються в рідному селі.
