(Рубрика «Точка зору»)
Ще тиждень тому головною проблемою українського політичного життя було протистояння влади і людей на столичному майдані Незалежності. Влада вперто не хотіла помічати мирний протест, вибираючи між ігноруванням і розгоном. В неділю протест перейшов у гостру фазу – і з’явилася вже нова проблема ,запобігання силовому протистоянню. І знову – повна відсутність будь-яких реальних переговорів і компромісу.
І ось – наступний етап – багатомайдання. Власне, етап практично передбачуваний – тільки от ця передбачуваність виявилася для влади практично незбагненною. Ще вчора говорилося про те, що всі проблеми країни вирішуються на одній-єдиній площі в центрі столиці і опозиційні політики закликали своїх прихильників не засиджуватися в регіонах, а головним напрямком роботи місцевих відділень політичних партій і громадських організацій була мобілізація для підтримки київського Майдану. Але тепер і це вже не так. Один за одним центри протистояння протестувальників і влади виникають в українських містах, будівлі обласних адміністрацій переходять під їхній контроль, а керівники облдержадміністрацій клянуться перед багатотисячними мітингами у вірності Віктору Януковичу.
Все це дуже нагадує вже не мирний протест і навіть не силове протистояння, а справжнісіньку революційну ситуацію, що стала несподіванкою не тільки для влади, а й для опозиційних політиків. Для влади – тому що вона, як і раніше, вперто не бажає помічати, що тепер не контролює не тільки одну площу, нехай і найголовнішу, а й майже половину країни. Для опозиції – тому що головним напрямком її роботи був все ж київський Майдан і уявити собі настільки стрімкий розвиток подій в регіонах не міг ніхто.
Здавалося б, відповіддю на цей розвиток мав би стати негайний початок справжніх переговорів із врегулювання ситуації. Але остання зустріч президента Віктора Януковича з лідерами опозиції продемонструвала, що до таких переговорів ще дуже і дуже далеко. Поки що глава держави не стільки «перемовляється», скільки намагається обміняти затриманих учасників протистояння на припинення силових дій. Власне, таким же чином ще кілька місяців тому Віктор Янукович намагався обміняти звільнення Юлії Тимошенко на фінансову допомогу Європейського союзу. Нічого нового – ще одне підтвердження, що Віктор Федорович сприймає політичний процес виключно як захоплення заручників.
Таке сприйняття обіцяє нам тільки одне: подальше посилення ескалації. Президент буде робити вигляд, що не розуміє всієї серйозності подій. Громадяни будуть переставати довіряти державі і брати під свій контроль все нові й нові міста і навіть цілі регіони країни. Опозиційні лідери змушені будуть погоджуватися з посиленням радикалізму Майдану і десятків «майданчиків» у регіонах, щоб не втратити контроль над протестувальниками. І в результаті зникне сама необхідність переговорного процесу – визначати хід подій буде логіка революції.
І тепер наступне питання: чи можна уникнути такого розвитку подій? Ще кілька днів тому я сказав би, що така можливість є – у разі, якщо Віктор Янукович зрозуміє всю складність ситуації і почне політичний діалог із Майданом і опозиційними лідерами. Зараз мені залишається сказати тільки одне: такий діалог повинен початися незалежно від реалізму Януковича. Його учасниками мають стати тверезомислячі депутати Партії регіонів, «олігархи», словом всі, хто зацікавлений у мирній Україні.
Можливі варіанти
Ці люди повинні зрозуміти одну просту річ: народний протест не можна перемогти. Його можна потопити в крові – це факт, але від цього він нікуди не дінеться, тільки перетвориться в нові форми, куди страшніші для тих, хто буде пов’язаний із розгонами і репресіями. Так було у всіх країнах, чиї лідери йшли на розправу з народним протестом – і Україна не стане винятком.
Передбачити розвиток подій у випадку розгону Майдану і знищення протестного руху – якщо це закінчиться успіхом влади – нескладно: велика кров, ненависть більшості населення, прихована і явна підтримка терористів і диверсантів, нескінченна нестабільність, повалення режиму, суд і вирок.
Але є й інший сценарій – оптимістичний. Ніякого розгону. Відповідальність політиків. Нова більшість у парламенті. Обмеження президентських повноважень – раз вже Янукович все одно не вміє ними користуватися. Парламентська республіка. Відповідальний прем’єр. Стабілізація ситуації. Підписання угоди про асоціацію з ЄС. Нові президентські вибори. Сподіваюся, чесні.
Вибирати, який сценарій кращий, зможуть тільки самі представники влади – і про те, наскільки розвинений у них інстинкт самозбереження, ми дізнаємося вже в найближчі дні.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
