Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 04:37
Чимало експертів на Заході вважають, що серйозні санкцій проти ключових постатей із найближчого оточення президента Путіна можуть зупинити продовження його агресії проти України. Такий метод пропонує Білл Браудер, глава інвестиційного фонду Hermitage Capital. Його пропозиції по-різному оцінюють експерти із США.

Насамперед варто відзначити, що новий, четвертий уже раунд американських фінансових санкцій проти Росії, про який було оголошено минулого понеділка, викликав цілу низку емоцій у США. Це й розчарування у лавах американських прихильників жорстких кар для Кремля, це й слова розуміння з боку тих, хто не вірить в ефективність такого типу дій, і полегшення у тих, хто боявся, що об’єктом санкцій може стати значно більше російських громадян і фізичних осіб з цієї країни.

Покарання санкціями 7 осіб і 17 компаній виглядало в очах багатьох американців занадто малим кроком, несумісним із заявленою метою цієї акції, котра полягає у тому, щоб змусити Кремль відступити від України. Заголовки і зміст статей в американських виданнях були відповідними. Наприклад, авторитетний аналітик Джордж Фрідман, глава аналітичної фірми США Stratfor, оприлюднив у журналі Forbes статтю «США вибирають неефективні санкції проти Росії». У цьому висновку Фрідмана немає і натяку на сарказм. Він просто вважає, що ефективні санкції проти Росії неможливі у зв’язку з низкою причин. Вони навіть можуть стати контрпродуктивними.

«Американська стратегія санкцій розроблена не для того, щоб змінити політику Росії, її мета – зробити вигляд, що США намагаються змінити російську політику, – пише Фрідман. – Ця стратегія розроблена для тих у Конгресі, хто вважає це важливим політичним питанням для Сполучених Штатів і для тих у Держдепартаменті, хто вважає, що підтримка прав людини у світі є питанням, котре стосується національної безпеки США. Тепер цим групам можна сказати, що ми вдалися до конкретних дій, і у них з’явилася можливість зробити вигляд, що вони вірять у це, у той час, коли в дійсності нічого зробити неможливо».

Подібну тезу доводить, опираючись на думки різних американських експертів, і автор The Washington Post Стівен Мафсон у статті «Чому санкції проти Росії, швидше за все, не діятимуть».

«Чи ефективні економічні санкції? У Росії, можливо, ні. Росія сидить на рундукові, в якому містяться близько півтора трильйона золотовалютних запасів, вона експортує близько 9 мільйонів барелів нафти у день, заробляючи близько 330 мільярдів у рік, і це без урахування продажу нею блакитного палива. «Ідея, котра нібито полягає у можливості взяти гору над росіянами, накинувши їм тягар фінансових труднощів, просто не вкладається в голові», – каже Кліффорд Ґедді, фахівець з питань Росії в Інституті Брукінґза в столиці США, зауважуючи, що російська економіка скоротилася після краху СРСР на 40 відсотків. Питання не в тому, настільки болючими для Росії стануть санкції, питання у тому, настільки стійка Росія до цього вразливого удару, а це залежить від того, які мотиви росіян».
Білл Браудер

Білл Браудер

Однак співрозмовник Радіо Свобода Білл Браудер, глава інвестиційного фонду Hermitage Capital, є людиною, котра непогано ознайомлена з системою управління і підприємництва, створеній в Росії, зокрема, за безпосередньої участі у справі свого адвоката Сергія Магнітського, висловив думку, що якраз санкції можуть виявитися ефективними і досягнути цього досить просто.

– Пане Браудер, у Москві було чути смішки після оголошення з Вашингтона про деталі нових санкцій. Як пам’ятаємо, така ж реакція була й кілька тижнів тому?
У європейському переліку санкцій відсутні імена якихось значних олігархів, котрі є опікунами активів Путіна. Європейці повинні скористатися прикладом США

– Я б сказав, що далеко не всі росіяни сміються над цими санкціями. Я переконаний, що Ігор Сечин не сміється, переконаний, що й брати Ротенберги не сміються. Разом з тим, у європейському переліку санкцій відсутні імена хоча б якихось значних олігархів, котрі є опікунами активів Володимира Путіна. Для того, щоб санкції насправді стали «кусатися», європейці повинні скористатися прикладом США.

– Але зараз все більше американських спостерігачів, як видно з газет, схильні вважати, що вже введені санкції не особливо позначилися на тих, хто ними покараний?
Ті, хто каже, що це не болючі санкцію, просто не мали можливості побачити, якими руйнівними для бізнесмена чи фінансиста можуть стати такі санкції

– Я знаю досить багато про санкції. Ми, як вам відомо, проводимо упродовж чотирьох років кампанію за введення санкцій проти тих, хто має стосунок до вбивства мого адвоката Сергія Магнітського. Я вам твердо можу сказати, що як лише людина опиняється у подібному переліку американського міністерства фінансів, його фінансове життя закінчене. У світі не виявиться жодного банку, котрий має відносини з американськими фінансовими інституціями, котрий відкрив би їм рахунок. Якщо вони мають там рахунки, вони будуть закриті. Вони не зможуть мати справу з американськими компаніями чи компаніями, у яких є філії в США, оскільки ці компанії не бажатимуть порушувати режим санкцій. Ці люди стають, як кажуть на Волл-стріт, «радіоактивними». Вони, по-суті, не зможуть функціонувати у рамках світової фінансової системи. Ті, хто каже, що це не болючі санкцію, просто не мали можливості побачити, так би мовити, зблизька, якими руйнівними для бізнесмена чи фінансиста можуть стати такі санкції.

– Але все ж, чи достатньо, на Вашу думку, таких санкцій, щоб досягнути мети, про котру заявили західні столиці, тобто переконати Володимира Путіна відступитися від України?
Чому у списку немає імені Міллера, керівника «Газпрому»? Імен усіх членів російського кабміну?

– Питання, я вважаю, не у тому, чи достатньо жорсткі санкції. Питання у тому, чи є становище тих, кого покарано ними, досить високим, і чи досить широке коло тих, хто потрапив під санкції. На мій погляд, навіть американський перелік, який ближчий до мети, не є повним. Чому, наприклад, у цьому списку немає імені Олексія Міллера, керівника «Газпрому»? Чому в цьому переліку немає імен усіх членів російського кабміну? Можливості для розширення великі. І з розширенням санкцій, вони доведуть свою дієвість. Є докази того, що вони дієві.

– З Вами щодо цього можуть посперечатися чимало експертів, котрі кажуть, що насправді санкції дають бажані наслідки лише зрідка?
Необхідно зрозуміти, що ці люди є злодіями, котрих хвилюють лише гроші

– Я так не вважаю. Коли ми маємо справу з людьми, котрі зберігають свої гроші на Заході, чиє життя дуже сильно пов’язане із Заходом, ізоляція від Заходу є дуже жорстким покаранням. Необхідно зрозуміти, що ці люди є злодіями, котрих хвилюють лише гроші. Для них немає нічого більш болючого, ніж позбавлення їх цих засобів і благополуччя, за яке вони так уперто боролися. Це Ахіллесова п’ята нинішнього режиму. Тридцять п’ять років тому у членів Політбюро не було вілл у Сен-Тропе, їхні діти не відвідували приватних шкіл у Лондоні, їх на лякали санкції. Але тепер справа складається саме таким чином.

– Тобто, Ви вважаєте, що не має потреб у масштабніших санкціях, як наприклад, проти фінансового сектору Росії чи енергетичного для того, щоб змінити поведінку Кремля?
Для того, щоб досягнути Путіна, необхідно боляче вдарити по його фінансових інтересах, необхідно скласти перелік 50 російських олігархів і покарати їх санкціями

– Росія – це унікальний випадок серед великих, важливих країн світу. Оскільки вона становить собою клептократію, і багатство країни зосереджене в руках дуже обмеженого кола людей, тому немає необхідності перетворювати в об’єкт санкцій усю країну. Санкції і без цього позначаться на станові російської економіки. На мою думку, такі вибіркові, чітко направлені санкції подібні до сучасних антиракових ліків, котрі вбивають лише уражені недугою клітини. Не російський народ започаткував розкол України, його влаштував режим Путіна. Якщо подібні «хірургічні» санкції не будуть дієвими, тоді вже можна подумати про торгові санкції. Хоча я особисто майже переконаний, що для того, щоб досягнути Путіна, необхідно боляче вдарити по його фінансових інтересах, необхідно скласти перелік 50 російських олігархів і покарати їх цими санкціями.

Марк фон Гаґен, історик, професор університету штату Арізона (США), у розмові з Радіо Свобода так оцінив можливості санкцій проти Росії: «Поки що війна не розпочалася, саме гаряча війна. Окупація Криму вже є, але санкції все ж не призвели до нових воєнних дій. Тут інший парадокс, що і Захід, і Росія після кінця Радянського Союзу дуже прагнули до інтеграції колишньої радянської економіки у світову економіку, так воно й сталося. У цьому полягає найбільший парадокс, що санкції точно призведуть до значно більшої шкоди європейській економіці, аніж американській. Тому в Європі ставлення до цих санкцій не як до дуже бажаних. Але вони також не бажають війни, і вони повинні самі вирішити, яких збитків цими санкціями вони готові завдати самі собі, і тоді можуть щось вирішувати».
На Заході є рух за те, щоб зараз посилити тиск настільки, щоб призвести до падіння нинішнього режиму, бо з цим політичним режимом Заходу дуже важко співіснувати

Михайло Бернштам, експерт Інституту Гувера в США, на запитання Радіо Свобода, чи діють ці санкції, чи ні, відповів: «Це прорахувати неможливо, може бути, що це знижує агресивність, а може бути, й не знижує. Цілком імовірно, що були більш агресивні плани, але передбачення санкцій, каскад, котрий збільшив би ці санкції поступово, якраз дещо зупинив оці більш агресивні плани. Можна сперечатися, чи в один, чи в інший бік, але у нас немає інструментів наукового аналізу для того, щоб простежити короткотерміновий ефект, як той чи інший крок американської влади чи західноєвропейських урядів вплинули на те чи інше рішення московського керівництва… Чи призведуть ці санкції до падіння нинішнього режиму Кремля? Скоріш за все, що ні. Але у всякому разі на Заході є рух за те, щоб зараз посилити тиск настільки, щоб призвести до падіння нинішнього режиму, бо вже прийшли до висновку, що з цим політичним режимом Заходу дуже важко співіснувати».

Матеріал підготували Василь Зілгалов і Юрій Жигалкі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG