Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 19:53

Війна в Україні і журналісти. Хто і за що утримує Стеніна?


Андрій Стенін

Андрій Стенін

Речник РНБО України Андрій Лисенко заявив про відсутність у його відомстві інформації про зникнення фотокореспондента агентства «Росія сьогодні» Андрія Стеніна, який, серед іншого, робив фотографії зі сценами катування українських військових. Раніше радник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко відмовився від своїх слів про затримання російського фотожурналіста Андрія Стеніна. Колеги фотокора в соцмережах закликають звільнити його. Однак досі немає достовірної інформації, в чиїх руках він перебуває. Це не перше зникнення журналіста за час збройного конфлікту на сході України. І вже не перший раз висловлюється думка, що неоголошена війна йде не тільки в зоні АТО, але і на журналістських майданчиках.

Фотограф агентства «Росія сьогодні» Андрій Стенін перебував в Україні з 13 травня, виконуючи редакційні завдання в Києві, та в зоні антитерористичної операції. Останній матеріал від журналіста агентство отримало 5 серпня, після чого він перестав виходити на зв’язок. На наступний день після зникнення Стеніна з’явилися повідомлення про те, що він може міститися в управлінні Служби безпеки України по Запорізькій області. Однак там заявили, що не затримували фотокореспондента.

Мати Андрія Стеніна звернулася за допомогою до Міжнародного комітету Червоного Хреста. Раніше Міжнародна федерація журналістів висловила глибоку стурбованість долею зниклого росіянина і закликала до негайного звільнення журналіста. Із закликом відпустити Андрія Стеніна виступила також ОБСЄ. Глава Спілки журналістів Росії Всеволод Богданов каже, що представникам його організації не вдалося з’ясувати місцеперебування фотокора, хоча деякий час тому вони змогли домогтися звільнення з полону сепаратистів французького журналіста.

«Ми отримали інформацію, що він живий здоровий. Але в чиїх він руках, це спірне питання. Коли доводиться страждати за те, що ти маєш якісь переконання, якусь позицію, це все, звичайно жахливо. Місяця півтора-два тому, коли ми дізналися, що там арештований французький журналіст, нам пощастило. Ми змогли знайти тих людей, які його затримали. І навіть більше того, знайшли телефон цих людей. Це було можливо два місяці тому. Я подзвонив, ми переговорили. І я сказав: «Хлопці ви погано виглядаєте, коли виколюєте очі і вуха суспільству і не дозволяєте працювати. Подумайте про свою репутацію!». І через годину вони подзвонили, звільнили цю людину, і він благополучно виїхав додому. Здоровий глузд все-таки існує у людей. Я думаю, треба будь-яким способом перейти на мову розуміння, бажання допомогти, а ніяк не на бажання знищити того, хто думає інакше, ніж ти думаєш», – вважає Богданов.

Заручник?

Айдер Муждабаев

Айдер Муждабаев

Разом з акціями, які на підтримку і за звільнення фотокора Стеніна проводили його колеги в соцмережах, з’явилися фотографії та інформація про те, що в Україні Стенін знімав тортури і вбивства українських полонених і затриманий він за «пособництво терористам». Заступник головного редактора газети «Московський комсомолець» Айдер Муждабаев вважає, що фотограф, є заручником конфлікту між двома країнами.

«Я не бачив поки ні в якому відкритому доступі доказів того, що Андрій Стенін займався тероризмом на території України. Взагалі треба сказати, що фотографи – багатьох я знаю,– працюють у фронтових умовах, але вони навряд чи є якимись шпигунами. Це люди, яких серед журналістів можна навіть назвати блаженними, тобто це люди які фіксують події, фіксують фото, відеоряд. Не знімають вони пропагандистських сюжетів. Владі потрібно зрозуміти, що не можна робити заручниками якоїсь політики людей, які до неї стосунку не мають. Не можна звинувачувати за якусь редакційну політику, яка може комусь не подобається. Вона може і мені не подобатися. Якщо Стенін найбільший шпигун і терорист, якого вдалося затримати українським спецслужбам, то мені здається, що це не велике досягнення», – говорить Муждабаев.

Цехова війна або розкол

Як зазначають експерти, робота українських журналістів на територіях, зайнятих сепаратистами практично неможлива, тому про те, що відбувається з другого боку фронту, світ переважно дізнається від російських журналістів. Втім, далеко не всіх представників російських ЗМІ там приймають з розпростертими обіймами. У травні в Донецьку був затриманий кореспондент «Нової газети» Павло Канигін. Повідомлялося, що сепаратистам на журналіста вказали його російські колеги. Айдер Муждабаев говорить, що історія з Канигіним була ще складніша, однак головний урок зрозумілий – російська журналістська спільнота розколота.

«Історія з Канигіним, а Павло мій близький товариш, вона трошки складніша, – зазначає Муждабаев. – Але що стосується протистояння в журналістському середовищі всередині російських ЗМІ, то це, звичайно, має місце. Люди перестають спілкуватися, шукають ворогів, викривають шпигунів у своєму середовищі, національних зрадників і так далі, це йде зараз в повний зріст. Ось ця епідемія пошуку ворогів, оскільки ЗМІ це частина суспільства, вона й тут присутня теж».

Їм буде соромно в найближчому майбутньому – Муждабаєв

Із російського медіапростору зникають телепрограми та видання, які не підтримують політику Росії відносно України. Одноголосся хору викликає порівняння з однодумністю за часів СРСР. Проте, на думку журналіста Айдера Муждабаева, нинішня ситуація дещо інша і в чомусь страшніша, ніж в радянські часи.

Моторошно чути і читати деяких колег, які втратили відчуття міри та реальності

«Я думаю, що ситуація дійсно інша, ніж в Радянському Союзі. У Радянському Союзі дійсно на публіку говорили одне, а між собою розказували анекдоти про Брежнєва. Зараз це неможливо з багатьох причин. У тому числі й тому що дуже багато зараз виноситься на публіку, в тому числі і висловлювання в соціальних мережах. І тебе, можуть, грубо кажучи, закласти колеги, якщо ти щось не те говорив публічно або в якійсь компанії. Тому найчастіше люди, які займаються пропагандою, вони і в соціальних мережах і скрізь говорять, що вони роблять це щиро. І, я думаю, що в більшості випадків люди дійсно роблять це щиро. Є, звичайно, і ті, хто робить це за гроші. Але вони теж ніколи вам в цьому не зізнаються, бо це означає заплямувати свою репутацію в рамках того середовища, в якому вони існують. Найголовніша відмінність від Радянського Союзу, що немає ніякої іронії та самоіронії. Все на повному серйозі. Всі дуже насуплені, дуже надуті, як на фронті, тільки ідеологічному. Страшнувато, звичайно, на все це дивитися, читати і слухати. Люди, які раніше працювали з тобою, колишні колеги пишуть в соціальних мережах, що я ворог, що я не люблю Батьківщину. Хто їм дав право судити про те, люблю я Батьківщину чи ні?! Там такі прокльони! І пропонують мене заслати в Воркуту. Вистрибують зі штанів так, що ніякій владі це не насниться. Але «ентузіасти своєї справи» у нас є в різних місцях, в тому числі і в ЗМІ, тому істерія велика. Принаймні, на даний момент моторошно чути і читати деяких колег, які, мені здається, втратили відчуття міри та реальності. І, мені здається, їм потім буде соромно – в найближчому майбутньому», – сказав в інтерв’ю Радіо Свобода Айдер Муждабаєв.

На федеральних російських телеканалах і у провладних ЗМІ неоголошена війна на території України висвітлюється однобоко, вважають експерти. І поки, вони це з жалем констатують, немає ніяких передумов для того, щоб ситуація змінилася.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG