Мобілізація – це критерій, який засвідчує суспільству якість і ефективність роботи влади, констатує дописувач сайту «Дзеркало тижня». Адже завдання номер один держави – забезпечити безпеку своїх громадян та вміти зібрати всі наявні сили для їх захисту. Адміністрація президента і Генеральний штаб вважають, що головною проблемою нинішньої мобілізації в країні є недостатня свідомість громадян та ухиляння від військового обов’язку. Журналісти пропонують до розгляду всі чинники, які впливають на мобілізацію та рекомендації з виправлення ситуації. На жаль, констатує видання, президент і Верховний Головнокомандувач Петро Порошенко проявив повну неувагу до призначення ключових виконавців процесу мобілізації – влади на місцях. У більшості областей України президент не призначив приблизно 50% керівників районних і обласних адміністрацій. Відтак, влада наполовину сама себе паралізувала. Щодо військовий комісарів, призначених Генштабом, то вони, на думку експерта, ще й донині масово заражені корупцією та некомпетентністю. Видання пише, що до розробки проекту мобілізації не були залучені незалежні експерти, не було забезпечено парламентського контролю. Деякі чиновники, особливо у Генштабі, ставляться до своєї зони відповідальності як до феодальної вотчини. Докладніше про це йдеться в статті «Хто зриває мобілізацію в Україні?».
Навіть найвіддаленішим державам ЄС час усвідомити, що російський реваншизм не обмежується пострадянським простором, а спроби його «умиротворення» лише підвищать ціну, яку все одно доведеться заплатити, переконує «Український тиждень». Видання пише, що реваншизм за визначенням неможливо заспокоїти жодними поступками чи лояльністю. Якщо його не спинити малою ціною, доки він не набере достатньої сили, це лише додасть йому апетитів і посилить пов’язані з ним загрози. Лише остаточне руйнування імперії та перетворення Росії на пересічну національну державуздатні припинити імперські комплекси й фантомні болі частини еліти та суспільства в Росії. Заголовок публікації «Апетити російського реваншизму».
Побори, підкупи, контрабанда і рейдерство так і не переїхали слідом за своїми господарями в Москву і Ростов-на-Дону. Як переконує тижневик «Новое время», торгівля «хлібними» кріслами в держорганах зараз коштує від 10 тисяч доларів. Експерт видання стверджує, що в 2014 році в кишенях чиновників осіло близько 100 мільярдів гривень у вигляді хабарів і відкатів. У 2013-му ця сума була на рівні 180 мільярдів гривень, що виглядає як небувалий прогрес. Однак лава підсудних порожня, незважаючи на запевнення в нульовій терпимості до корупції колишніх лідерів революції, які навесні минулого року в'їхали у високі кабінети влади. Немає на ній ні тих, хто крав в період занепаду режиму Януковича, ні тих, хто взяв від них зловісну естафету. Прокуратура зберегла за собою репутацію головної ланки в корупційних схемах країни. Більше про коруцію йдеться в статті «Сволота».
