Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 08:16

Польща перед вибором і війна Путіна проти України


Акція протесту проти агресії Росії. Варшава, 23 листопада 2014 року

Акція протесту проти агресії Росії. Варшава, 23 листопада 2014 року

Якщо прогнози щодо результатів виборів справдяться, ми маємо зайвий раз привітати самих себе із тим другом і партнером, якого доля послала нам в особі Польщі

Цьогоріч у кількох європейських країнах – Британії, Польщі, Іспанії, Данії, Португалії, Фінляндії та Швейцарії – відбудуться парламентські вибори У Польщі також пройдуть (і досить скоро – 10 травня) вибори президентські. Останні вважаються «нецікавими» з огляду на прогнозованого із майже стовідсотковою точністю переможця – чинного президента Броніслава Коморовського. Проте це не означає, що вибори будуть позбавлені драматизму. А драматизм цей, вочевидь, привнесе присутність на виборах явно провокативного проросійського елементу.

Путінський десант

Як не прикро, але Польща, як і країни Балтії, зазнає нині дуже потужної інвазії путінських агентів, перелицьованих агітаторів та порушників спокою всіх мастей. Деякі з них зареєстровані і кандидатами в президенти, що кореспондує цьогорічній кампанії певну специфіку. Одним з кандидатів, котрий радше схиляється до проросійських позицій, є Януш Корвін-Мікке, член партії «Конгрес нових правих».

Він вважає, що Польщі не вартує втручатися у конфлікт на Донбасі. Кандидат у президенти Корвін-Мікке представляє Польщу у Європейському парламенті, що є дуже промовистим штрихом: адже праві сили у Європарламенті, які пройшли туди під час минулорічних виборів, здебільшого схвалюють дії Путіна (хоча це є окремою темою для розмови).

Пропутінські настрої демонструють також іще, як мінімум, троє кандидатів у президенти Польщі. По-перше, це Януш Палікот, голова партії «Твій рух», котрий засуджує санкції щодо Росії, а також усі «спроби спровокувати Росію». По-друге, Павєл Кукіз, незалежний і більш-менш поміркований кандидат, що виступає виключно за гуманітарну допомогу Україні, залишаючи за дужками допомогу військову. По-третє, епатажна телеведуча Магдалена Огурєк, яка прямо заявила, що у разі свого обрання налагоджувати прямий контакт із Кремлем.

На додачу до них є ще один цікавий персонаж – один з керівників новоствореної партії «Зміна», котра спочатку також задекларувала свої президентські амбіції, а ще всебічну підтримку… «ДНР» та «ЛНР». «Батьком» «Зміни» є такий собі Матеуш Піскорський, який відпрацьовує кошти Кремля у «Європейському центрі аналізу геополітики» і як президент останнього відвідує ефіри пропагандистського каналу Russia Today, де всіляко відбілює президента Росії.

Свого часу Піскорський представляв у Сеймі фракцію «Samoobrona Rzeczpospolitej Polskiej» – польський аналог російської ЛДПР як за ідеологією, так і за рівнем скандальності. Піскорський – єдиний в Європі депутат-скінхед, ідеолог «бритоголового» руху північної Польщі, видавець нацистського журналу «Одалан». Має імідж запеклого расиста і антисеміта. Зрозумівши, що шанси на президентство у нього є нульовими, Піскорський пообіцяв повести «Зміну» на парламентські вибори.

Іти за лідером

Що ж стосується президента Коморовського, то на нього робить ставку правляча «Громадянська платформа» (сам Коморовський – безпартійний), а також включена до складу чинної коаліції Селянська партія, котра ухвалила рішення не висувати свого кандидата. І хоча, на думку польських ЗМІ, у порівнянні з покійним президентом Лехом Качиньським, який загинув в авіакатастрофі під Смоленськом, Броніслав Коморовський програє, він все ж є гідним претендентом на посаду номер один.

Згадуючи трагедію 2010 року, польський інтернет-портал «W Polityce» дещо занадто емоційно пише про те, що «вбивство Леха Качиньського росіянами» (а у авторів статті немає сумнівів, що мало місце саме вбивство) виконало свою «попереджувально-виховну роль». Адже за нової влади «ніхто не піднявся проти російських танків у Криму, ніхто не поїхав у Донецьк і навіть у безпечний Київ. Польський президент сидить тихо, зблідли й інші польські політики. Польща боїться, Європа боїться, Україна залишилась сама».

Така оцінка не є справедливою, адже і Коморовський, і його найближчий суперник – висуванець партії «Право і справедливість» Анджей Дуда – не заслуговують на підозру у прихованій колаборації із Путіним. Дуда взагалі запропонував відправити на Донбас польські війська – аби ті виступили на боці українських силовиків. Антипатії до Росії з боку правлячої польської верхівки посилюються через вперту відмову Кремля видати Польщі уламки лайнера, в якому загинув Лех Качиньський та решта тодішнього уряду.

Слід зазначити, що, якщо на президентських виборах переможе Броніслав Коморовський, то зовнішньополітичний курс Польщі не зміниться – вона залишиться активним партнером та лобістом українських інтересів на світовій арені. Що стосується парламентських виборів, то, згідно із опитуваннями, правляча нині «Громадянська платформа» має такий самий рейтинг, що і очолювана Ярославом Качинським партія «Право і справедливість». Обидві політсили періодично «обмінюються» лідерством, зберігаючи майже однаковий рівень підтримки.

У синергії з парламентом

Цікаво, що пропутінські російські медіа значно більше хвилюють вибори парламентські (що мають відбутися восени), аніж президентські. Одне з видань зазначає наступне: «Якщо вибори виграє опозиція і прем’єр-міністром знову стане Ярослав Качиньський, це може значно загострити зовнішню політику Польщі». В цьому контексті побоювання Кремля не безпідставні.

Під час недавньої передвиборчої зустрічі Качиньський заявив, що він не проти базування на території Польщі іноземних військ з країн-союзників. «Це повинні бути американці, бо тільки їх боїться Росія. Бо напасти на нас можуть не якісь інопланетяни, а саме Росія», – сказав він. «Військо мусить бути численнішим. Воно мусить бути достатньо добре озброєним, бо можливий напад на Польщу означати справжню війну, а не якусь там інтервенцію, не якийсь інцидент», – наголосив Качиньський.

Зрозуміло, що подібні висловлювання Росії смакують не дуже. Не багато втіхи для Кремля містить і персона Еви Копач – очільниці «Громадянської платформи» та теперішньої глави польського уряду. Від Еви Копач Путін отримав кілька дзвінких ляпасів – починаючи від її позиції щодо санкцій проти РФ і завершуючи відхиленим запрошенням прибути 9 травня на парад до Москви. «Росію неможливо розглядати в якості партнера», – ось одне з типових висловлювань польської прем’єрки.

Все, що є небезпечним для Росії, є одночасно обнадійливим для України. Якщо теперішні прогнози щодо результатів виборів справдяться, ми маємо зайвий раз привітати самих себе із тим другом і партнером, якого доля послала нам в особі Польщі і який допомагатиме нам у протистоянні з Росією як спонсором і модератором профашистських рухів.

Михайло Поживанов – голова Фонду муніципальних реформ «Магдебурзьке право», народний депутат України 4-х скликань

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG