Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 07:48

Після розвалу Росії кожен кримчанин доводитиме, що переховувався в підпіллі


Карикатура Євгенії Олійник

Карикатура Євгенії Олійник

«Коли ініціатор анексії почне давати свідчення в Гаазькому трибуналі, він спробує перевести стрілки на місцевих «правителів» півострова. Здасть всіх до останнього»

Іван Ленський

(Рубрика «Точка зору»)

2006 рiк. Сімеїз. Ми сидимо з моїм другом, який вже покинув цей світ, і розмовляємо про політику. Володимир висловлює свою точку зору про майбутнє Росії. «Путін – останній правитель Росії. Він буде правити, поки країна не розвалиться. Ось цього люди не хочуть розуміти, що країні залишилося буквально п'ять-сім років і прийде кінець. Причому кінець буде дуже сумний: більше такої країни не буде, а будуть окремі, абсолютно незалежні одна від одної держави». Володимир багато років захоплювався буддизмом, жив на Тибеті, був винятково обдарованою і неординарною особистістю. Він щиро вважав, що головна мета Путіна – це остаточний і безповоротний розвал Росії. Тоді я з ним не погоджувався, вважав, що він просто висловлює свою неприязнь до підполковника, якого відверто ненавидів. «Люди зовсім сліпі. Вони не бачать, як він усіх нас тягне у прірву. Я думаю, що Путіна завербувало ЦРУ, ще коли він служив у Німеччині і поставило абсолютно конкретне завдання: розвалити країну».

Тоді в ситому 2006-му Володимир наводив безліч доводів. Він говорив про бездарну економічну політику підполковника, про те, що той взагалі не розбирається в управлінні державою, що у нього відсутня культура і знання, необхідні правителю і так далі. Я, чесно кажучи, слухав його трохи скептично. Ну якось не вірилося в те, що це останній правитель Росії, що діє він винятково на користь ворожих імперіалістів. Але останнім часом я все частіше згадую цю розмову і починаю усвідомлювати, що Володимир, нехай буде земля йому пухом, бачив те, що тоді вислизнуло з уваги багатьох, зокрема і моєї.

Зараз стає абсолютно очевидно: розвал країни не те що неминучий, він зовсім близько. Вибудувана підполковником модель економіки нежиттєздатна. Зомбування населення телевізором теж має свої межі, накачана в нього злість і агресія рано чи пізно виплеснеться на тих, хто так бездарно керує країною. В процесі скочування країни в економічну яму терпіння населення закінчиться. Тоді знесилений Кремль більше не зможе стримувати протестні настрої і бочку розірве. Після періоду хаосу регіони більше не захочуть підпорядковуватися Москві і проголосують за незалежність. На місці Росії утворюється від 5 до 15 різних держав, кожна з яких отримає право розпоряджатися незліченними багатствами свого регіону і використовувати їх собі на благо. У цьому немає нічого страшного, з великою часткою ймовірності рівень життя населення не тільки не впаде, але і підвищиться.​

Сумна доля чекає так званих «олігархів». Після розвалу країни і втрати покровительства свого боса, у них вимагатимуть звіт про «зароблені» ними засоби і практично всі їхні активи будуть конфісковані. Прокотиться хвиля вбивств і самогубств. До влади прийдуть нові люди, молоді, які не перебували в КПРС та її філіях. Комуністична партія потрапить під заборону. Будуть знесені кам'яні ідоли, які досі стоять по всій країні, а самого засновника держави робітників і селян, нарешті, віддадуть землі.

Буде період смути, який триватиме кілька років, потім життя почне налагоджуватися. Регіони, позбувшись кремлівського вампіра, зможуть самостійно заробляти і витрачати гроші, рівень життя населення почне поступово підніматися. Війна на Донбасі закінчиться вже через тиждень після розвалу Росії: без «гумконвоїв» і платних «ополченців» битися за «незалежність» не піде ніхто. В Україну прийде мир. З великою часткою ймовірності Кубань увійде до її складу, відновивши тим самим історичну справедливість.​

Ініціатор анексії в Гаазькому трибуналі здасть усіх до останнього

У Криму все буде дуже непросто. Самопроголошені «керівники» спершу спробують розіграти карту незалежності, створення окремої держави, але без фінансової підтримки цю ідею очікує крах. Крим знову перейде під юрисдикцію України, і місцеві жителі зможуть спостерігати дивовижне шоу: каравани машин «керівників» упереміш з БТРами намагатимуться прорватися з Криму, але тільки небагатьом це вдасться. У Криму почнеться період «розбору польотів» і всім, хто незаконно відбирав щось і грабував, доведеться опинитися на лаві підсудних. Думаю, вони абсолютно не дурні й вже зараз готують собі «запасний аеродром», тільки от скористатися ним мало кому вдасться. Більшості доведеться відповідати за свої вчинки. Коли ініціатор анексії почне давати свідчення в Гаазькому трибуналі, він, звичайно ж, спробує перевести стрілки на місцевих «правителів» півострова. Здасть усіх до останнього.

Політична карикатура Олексія Кустовського

Політична карикатура Олексія Кустовського

У Криму почнеться повернення власності. Справжні господарі відбиратимуть належне їм майно у тих, хто заволодів ним незаконно. Горе тим, хто щось купив на півострові після його анексії. Власникам автомашин, які поспішили повісити російські номерні знаки, доведеться заплатити неабиякі штрафи. Дрібноті, поліцаям і помічникам прокурорів в кращому випадку доведеться влаштовуватися на роботу двірниками і офіціантами, в гіршому – або тікати з півострова недобудованим до того часу мостом, або приготуватися до тюремного ув'язнення. Всі незаконно репресовані активісти будуть звільнені і займуть місце в новому уряді Криму.

Нарешті будуть скасовані санкції і на сімферопольський вокзал знову почнуть приходити потяги з України. Кримчани зустрічатимуть їх зі сльозами на очах і закидати квітами. Почнуть працювати банкомати, в порт Ялти почнуть заходити круїзні судна. У повітрі стоятиме гар від спалюваних російських паспортів, і кожен кримчанин буде з піною у рота доводити, що ось саме він не отримував російського громадянства, а весь цей час переховувався в підпіллі. Влада України проявлять терпимість і розуміння і не каратиме «КримНашистів»: до того часу Україна твердо стане на шлях цивілізованого розвитку і не стане репресувати людей, багато з яких потрапили в таке становище не зі своєї волі. Продовжиться курс на євроінтеграцію, до того часу будуть скасовані візи в Європу і кримчани зможуть просто сісти на потяг «Сімферополь-Берлін» і вирушити в подорож, не переживаючи про візи. Ну, це ті, у кого, звичайно ж, будуть кошти, але після всіх потрясінь таких буде небагато.​

Знову буде працювати Північно-Кримський канал. Дніпровська вода потече на поля і городи, після вимушеного простою аграрії почнуть відновлювати сільське господарство.

Впадуть ціни. Знову на півострові з'являться більш якісні українські продукти, і кримчани будуть радіти їм як старим знайомим. Повернеться гривня. Рублями, які втратили свою вартість, обклеюватимуть підвали та горища.

Десятки тисяч кримчан, які були змушені виїхати з півострова, повернуться на батьківщину.

Повернеться повноцінний курортний сезон. Вся Україна поїде відпочивати до Криму, адже Україна – це не Росія, в якій тільки одиниці наважилися на поїздку на півострів. Після повернення Криму перший час навіть плацкартний квиток на потяг купити буде дуже непросто, я зняти сарайчик – проблематично: забите буде все. Відновляться фестивалі, знову відкриється «Казантип», і на відпочинок до Криму потягнеться молодь. Нічні клуби і дискотеки наповняться вщерть.

Повернуться іноземні компанії, які пішли з півострова, знову відкриється «Макдональдз» на ялтинській набережній. Зазвучить українська мова.

База Чорноморського флоту буде остаточно закрита. Севастополь стане одним з найбільш депресивних міст Криму, багато севастопольців втратять засоби до існування і будуть змушені переїхати в інші міста або за межі Криму. Над містом ще довго стоятиме скрегіт нарізуваних на металобрухт сторожовиків і крейсерів.

Екскурсоводи створять нові екскурсії, на яких будуть розповідати про окупацію, щохвилини відновлюючи деталі цієї трагічної події.​

Відбудеться перепис населення, де українцями себе назвуть 60% кримчан. Відновить свою роботу кримськотатарський канал АТР. З аеропорту імені Амет Хана Султана вилетять перші міжнародні рейси на Туреччину, Ізраїль, Німеччину. На набережній Ялти зазвучить іноземна мова: люди з усього світу захочуть приїхати і подивитися, як Крим відновлює свою незалежність.

Але не всім буде солодко. Декому доведеться спостерігати за всім цим із закритої ґратами камери. Дехто не доживе до цього моменту. Декому доведеться тікати, кинувши все, що мав. Їм доведеться особливо тяжко, адже держави, на яку вони зробили ставку, більше не існує, а бази Інтерполу не для краси створені. Особливо несолодко доведеться самопроголошеним прокурорам і суддям: тих дістануть з-під землі.

Ось так закінчиться «російський» період сучасного Криму. Через кілька років все зникне, півострів повернеться до нормального життя, поступово заживуть нанесені йому рани. Історія Криму нараховує більше п'яти тисяч років, його багато хто хотів завоювати, але чомусь, з якоїсь магічної причини цього ніколи не відбувалося. Не відбудеться і зараз.

Іван Ленськийамериканський блогер, кримчанин

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

Оригінал – на сайті проекту Радіо Свобода «Крим. Реалії»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG