Майя Жакова
Усунення Івана Козленка з посади генерального директора Національного центру Довженка стало резонансною подією останніх днів. Міністерство культури мотивує такий крок закінченням строку його робочого контракту. Сам Козленко вважає дивною позицію відомства, яке впродовж тижня після розірвання трудового документа не призначало виконувача обов’язків центру. А тим часом митці вважають, що Козленку вдалося зробити Центр Довженка одним із центрів культурного життя столиці.
11 листопада збіг термін контракту Івана Козленка з Міністерством культури України. За словами заступника начальника відділу театрального мистецтва та кіно Мінкультури Геннадія Сливки, ситуація є дуже зрозумілою. «Закінчився контракт, з ним його розірвано», – коментує посадовець, однак причин такого рішення не називає.
Натомість говорить, що на вакантну посаду Міністерство культури невдовзі оголосить конкурс.
«Орган управління – це Міністерство культури – впродовж 20 днів із дня появи цієї вакансії підписує наказ про проведення конкурсного відбору. Впродовж 10 наступних днів розробляються вимоги щодо майбутніх учасників конкурсного відбору й оприлюднюються на сайті Міністерства культури», – роз’яснив процедуру Геннадій Сливка.
Він також зазначає, що наказ про оголошення конкурсного відбору має з’явитися не пізніше за 1 грудня. Після того, як комісія розробить вимоги до кандидатів, місяць їм відводять на підготовку документів. Наступне засідання комісії – розгляд заяв претендентів на участь у конкурсному відборі, який триватиме 30 днів. «Після цього результат – наступний керівник», – запевняє чиновник.
Таким чином, новий керівник у Національному центрі Довженка з’явиться не раніше як наприкінці січня наступного року.
Немає ніякого конфлікту з міністерством – Козленко
Іван Козленко також планує брати участь у цьому конкурсі. За його словами, він мав би на час проведення відбору продовжувати виконання обов’язків і не розуміє, чому міністерство цього не дозволило.
Я братиму участь у конкурсі. Це вже скоріше обов’язокІван Козленко
«Я братиму участь у конкурсі. Бо це вже не зовсім моє індивідуальне рішення, а скоріше обов’язок. Треба довести низку розпочатих проектів, є зобов’язання у нас з партнерами. Зрештою, у мене обов’язок колективу – вони хочуть продовжувати розпочату роботу», – заявив колишній керівник Центру Довженка.
Іван Козленко також зазначив, що не має ніякого конфлікту з Міністерством культури. Однак незрозумілою йому лишається позиція міністра культури, бо саме він підписував наказ і не пролонгував перебування гендиректора центру на посаді.
Участь у конкурсі Козленко мотивує і тим, що має безліч незавершених планів. «Через бюрократичні перешкоди та іншу тяганину є питання, які нам не вдалося здійснити за рік і нам їх потрібно закінчити. Основні – щодо Музею кіно. Це – великий тривалий проект, його початок був оголошений лише у вересні, і ми зараз тільки збираємо архітектурні проекти самого музею», – поділився планами Іван Козленко.
Серед проектів також – вирішення питання опалення і теплогенерації, створення міні-кінотеатру на території закладу.
«Він показав приклад блискучої реформи офіційної культурної інституції»
Художник Олександр Ройтбурд впевнений, що у Козленка значний реформаторський потенціал. На його пам’яті, каже художник, це – приклад найбільш блискучої реформи офіційної культурної інституції в Україні, що не може не викликати роздратування номенклатури. На думку Ройтбурда, Іван Козленко на посаді гендиректора провів колосальну роботу.
«Переоцифровка, перезбереження і переархівація всього зробленого в Україні чи пов’язаного з українським кінематографом і пошук переведення, якого не вистачало, щоб цю совкову якість можна було показувати на міжнародних фестивалях, щоб популяризувати українське кіно», – перелічує здобутки на посаді Івана Козленка.
Також значне досягнення, на думку художника, – популяризація самого місця.
Він за рік перетворює Центр Довженка з депресивного закладу, який мало хто знав, зі збитками у близько мільйон, на інституцію, що приносить прибутокОлександр Ройтбурд
«Він за рік перетворює Центр Довженка з депресивного закладу, який мало хто знав, зі збитками у близько мільйон, на інституцію, що приносить прибуток, достатньо популярну, що стала одним із центрів культурного життя України і Києва», – каже він.
На думку Олександра Ройтбурда, Козленко – це ідеальний приклад того, як спроба що-небудь реформувати розбивається об «совкову» систему.
