Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 08:15

Як перемогти ідеологію «Ісламської держави»


Бойовик та місцеві жителі тримають уламки збитого літака. Сирія, вересень 2014 року

Бойовик та місцеві жителі тримають уламки збитого літака. Сирія, вересень 2014 року

Фахівці вважають, що відрадити «ісламістських романтиків» допоможуть розчаровані в реальності колишні бойовики

Дотепер головною відповіддю світової спільноти на загрозу від екстремістського угруповання «Ісламська держава» був пошук шляхів, як перемогти його воєнним чином. Але по суті головний виклик інший: як перемоги ідеологію угруповання, що приводить тисячі людей у його лави?

Німець Данієл Келер – один із небагатьох людей на Заході, хто працює з бойовиками-ісламістами, мешканцями й громадянами західних країн, які повертаються додому з Сирії чи Іраку, щоб повернути їх до нормального життя. Директор Німецького інституту досліджень радикалізації й дерадикалізації, він працює з колишніми бойовиками й їхніми родинами по всій Європі і в Північній Америці і добре познайомився з методами джигадистів, якими ті набирають собі нових бійців.

За словами Келера, більшість таких ісламістських груп, включно з мережею «Аль-Каїда», твердять прихильникам, що іслам у небезпеці, що йому загрожують злі сили і що правовірні мають протистояти цьому зі зброєю в руках у лавах саме того чи іншого угруповання, щоб «збудувати новий дім для справжніх мусульман».

«Ісламська держава», на відміну від інших, «виконує обіцянки»

Угруповання контролює величезну територію й намагається створити вигляд повноцінної дієздатної «держави»

Та угруповання «Ісламська держава», яке останнім часом вважають за найбільш екстремістське й найнебезпечніше, йде значно далі, каже Данієл Келер: «Ісламська держава» насправді здійснює значну частину того, що проповідує. Угруповання контролює величезну територію й намагається створити вигляд повноцінної дієздатної «держави» – й якраз це, разом із проповіддю, показує багатьом його прихильникам, що саме це угруповання виконує всі ті обіцянки, які раніше робили такі джигадистські організації, як «Аль-Каїда» й інші, але так і не змогли їх здійснити в минулому».

Мотиви окремих людей вступити до лав крайніх ісламістів різні, каже дослідник, що спілкувався з багатьма колишніми бойовиками. Хтось просто погано влаштувався в житті, має проблеми на роботі чи в родині, інші скаржилися, що відчували у ставленні до себе расизм і відчуження, ще інші прагнули пригод або хотіли допомогти тим, хто, як вони вважали, перебуває в небезпеці.

І пропаганда ісламістів діє на різних людей, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу, бо дає їм конкретну справу, в яку можна вірити, і конкретне місце, куди їхати для її здійснення, – а для тих, хто ладен влаштовувати теракти у своїх країнах, «Ісламська держава» дає подобу влади, якій можна присягти на вірність.

При цьому, каже фахівець, це угруповання несе свої ідеї у стилі західної поп-культури, особливо успішно впливаючи цим на підлітків, звичних до сучасної аудіовізуальної продукції. Воно випустило відеогру, в якій є героєм, повнометражний документально-пропагандистський фільм про себе, й регулярно публікує короткі відеоролики у твітері й відеозаписи своїх боїв у Сирії й Іраку в соцмережах.

Поразки на шляху до «остаточної перемоги» передбачені наперед

Деякі оглядачі припускають, що «Ісламська держава» теж може втратити прихильність, якщо не зможе виконати деяких зі своїх найяскравіших обіцянок – наприклад, створити «ісламську державу без кордонів». Так уже було в перші століття після виникнення ісламу в 7-му сторіччі, коли ісламські завойовники захопили значні території на Близькому і Середньому Сході, в Північній Африці й на Іберійському півострові в Європі. Але нині, коли ісламісти вже давно не мають помітних територіальних здобутків, вони виглядають зовсім не як переможна експансіоністська держава пророка Магомета й його послідовників, а як чергова близькосхідна влада, нездатна принести добробут своєму народові.

Та угруповання готує своїх прихильників не тільки до перемог, а й до можливих поразок, оголошуючи їх тимчасовими на шляху до остаточної неминучої перемоги.

Воно навіть створило легенду про майбутнє, яка передбачає і перемоги на півночі Сирії та захоплення нових частин країни, і нищівну поразку від сил «Хорасану» – цим словом називають історичний регіон, розташований у частинах нинішніх Ірану, Афганістану і країн Середньої Азії, – і врешті останній похід кількох сотень ісламістів, що залишаться живими, на Єрусалим, де їх зустріне і поведе до повної перемоги над усім світом сам Ісус Христос (а пророк Іса, як знають його мусульмани, є для них по суті другим найважливішим серед пророків ісламу після самого Магомета).

Тому, каже дослідник, навіть серйозна поразка на полі бою навряд чи підірве ідеологічну привабливість цього угруповання для багатьох.

Допоможуть розчаровані колишні бойовики

Але все ж оглядачі вважають, що цю ідеологію можна подолати, якщо суспільство на Заході і в інших частинах світу докладе більше зусиль, щоб викрити справжню суть екстремістської організації її потенційним рекрутам.

Багато іноземних бойовиків повертаються неймовірно розчаровані, вражені й травмовані

І саме бойовики, що повертаються з лав угруповання в Сирії й Іраку додому до західних країн, можуть бути вирішально важливими в цих зусиллях, каже Келер. «Багато іноземних бойовиків повертаються неймовірно розчаровані, вражені й травмовані, – каже він. – Уявіть, що ви вступили до лав угруповання, поїхали до Сирії чи Іраку, вам там подобається, ви знайшли там усе, чого шукали, – тоді ви не мали б причин повертатися! Якщо тільки вони вас не направили додому – але угруповання зараз не має можливостей направляти бойовиків додому з запланованими завданнями, йому потрібні бійці на місці, йому потрібні ті, хто зараз на його території».

Однією з головних причин глибокого розчарування і навіть важких психічних травм є в першу чергу надзвичайна жорстокість «Ісламської держави».

Як вважає Данієл Келер, такі бойовики після повернення можуть стати найдієвішими голосами у своїх національних спільнотах, відохочуючи інших від повторення їхніх кроків. Особливо, каже дослідник, якщо країни їхнього громадянства дають таким людям «другий шанс» і намагаються реінтегрувати їх у своє суспільство, а не садять до в’язниці за участь у збройному угрупованні.

Експеримент в Орхусі тим часом вдалий

Саме такий підхід випробовують у країнах Північної Європи. Зокрема, в Данії в місті Орхусі місцева влада ще 2013 року привернула значну міжнародну увагу такими зусиллями. І, як там кажуть, вони різко зменшили число нових бойовиків «Ісламської держави» з цього міста: якщо за кінець 2012 і 2013 роки 31 молодик виїхав із Орхуса повоювати до Сирії, то за 2014 рік такий знайшовся лише один.

Цю програму розкритикували деякі консервативні данські партії, заявивши, що міська влада не зможе визначити, хто з тих, що повернулися, все-таки лишаться ісламістськими радикалами. Але прихильники програми, включно з поліцією, кажуть, що цю небезпеку можна мінімізувати шляхом нагляду за такими людьми.

Матеріал готували Charles Recknagel і Сергій Драчук

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG