27 років тому – 15 лютого 1989 року – останній радянський солдат покинув територію Афганістану. Реальні цифри втрат Радянський Союз приховував. Ця війна забрала життя майже півтора мільйони осіб, серед них понад трьох тисяч українців. У понеділок у Львові вшанували пам’ять загиблих воїнів-афганців.
Сотні учасників бойових дій пішою ходою пройшлись вулицями Львова до пам’ятника загиблим воїнам-афганцям. Тут відбулася панахида і віче. У руках воїни тримали портрети своїх побратимів. 118 мешканців Львівщини повернулись додому у цинкових домовинах. Відчиняти труни рідним забороняли, хоча робили вони це таємно і жахались, побачивши понівечені останки синів, чоловіків, батьків.
Колишній військовослужбовець Сергій Паженов два роки служив в Афганістані, з 1985 до 1987 року. Найважче йому було втрачати друзів. Війна завершилась, але спогади досі живі, як і повоєнний біль.
«Особливо, коли їхати з «грузом-200» і дивитись в очі батьків, рідних. Сам ти живий… Це було дуже боляче. Вже все позаду мене. Дуже тяжко мені було звикати до мирного життя у перший рік. Таке враження було, що ти ніколи з Афганістану не виїжджав, снились погані сни. Ота участь у бойових діях з тобою залишається назавжди. Страху немає, а закарбовується пам’ять на все життя», – розповів учасник бойових дій.
Недосвідчені гинуть першими
В Афганістані воювали понад 160 тисяч громадян України, понад 5 тисяч із Львівщини. Загинули понад три тисячі українських солдат і офіцерів. Донині десятки вважаються зниклими безвісти. Чимало воїнів, які були звільнені з полону, виїхали за кордон, пригадують колишні військовослужбовці. Бо на полонених в Радянському Союзі очікувало переслідування, їх трактували, як зрадників.
Полковник Володимир Мірошкін був в Афганістані два роки, з 1983-го до 1985 року. Військові накази, каже, мусив виконувати. «Важко було зрозуміти, що там відбувається. Як людині військовій, мені було цікаво перевірити свої навики, які завдання можу виконати. У першу чергу гинули хлопці, які не мали досвіду. Молодий хлопець у 18 років, про який досвід можна говорити. Початкові навички – це не досвід», – наголосив полковник.
Колишній афганець зауважує, що й нині у зоні АТО найчастіше гинуть ті, які не мають досвіду. За його словами, військовослужбовців потрібно краще готувати до служби. Згадують колишні воїни і про не вельми добре забезпечення в Афганістані, їм бракувало продуктів. Бо у спекотну погоду швидко псувалась їжа. «Наказано вижити, і виживали. Нас годували, але ходили колони з союзу, я сам повертався і віз хлопцям їжу, щоб прикрасити перебування», – говорить Володимир Мірошкін.
Учасники бойових дій поклали квіти і запалили свічки біля пам’ятника полеглим воїнам. Вони щороку сюди приходять у день виведення військ із Афганістану, але дружні стосунки поміж собою підтримують усі 27 років, хто б де не жив із них. Чимало воїнів-афганців сьогодні воюють на Донбасі. 150 воїнів-афганців полягли на Донбасі, десятки поранені.
Звісно, що війна в Афганістані і на Донбасі це різні речі. Зараз наші бійці захищають рідну землю, свою БатьківщинуВолодимир Мірошкін
«Проблеми залишились ті самі, керівники не зробили висновки. Щоб землю захищати, людей слід виховувати з дитинства, потрібно підтримувати рівень підготовки. Кожен день гинуть люди, бо не мають досвіду. Звісно, що війна в Афганістані і на Донбасі це різні речі. Зараз наші бійці захищають рідну землю, свою Батьківщину. Повернутись до мирного життя після війни неможливо, бо все це згадуєш. Хоча я закінчив службу, працюю, займаюсь спортом і готовий зараз виконати свій військовий обов’язок у разі необхідності», – каже полковник Володимир Мірошкін.
Воїни не згадують про пільги, бо від держави на сьогодні отримують мізерну допомогу. Їх більше хвилює, щоб нині належно були забезпечені бійці у зоні АТО,і щоб до них була повага у суспільстві. Кожен, хто взяв участь у вшануванні загиблих побратимів, говорив про те, що готовий до боротьби.
