Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 10:14

Автомайданівець про зустріч у 2014-му з поліцейським Олійником


Денис Сергієнко. Архівне фото

Денис Сергієнко. Архівне фото

«Він молодий, йому тоді було 22 роки, молодший за мене. Я йому відразу казав, не роби цю помилку»

Тетяна Козак

Патрульний поліцейський Сергій Олійник виявився слідчим, який відправив на два місяці за ґрати автомайданівця Дениса Сергієнка під час акцій протесту на Майдані в січні 2014 року. Сергієнко впізнав його, коли Олійник став фігурантом гучної справи про вбивство 17-річного Михайла Медведєва під час затримання 7 лютого.

Поліцейський Олійник застрелив пасажира BMW Медведєва під час переслідування авто. Разом з ним в автомобілі перебувало ще троє молодих людей. Водій автомобіля не заарештований, а Олійника суддя відправив на два місяці до Лук'янівського СІЗО на час проведення розслідування. На підтримку поліцейського пройшли акції в Києві, Львові та рідному селі Олійника Тирлівці. Прихильники Олійника заявили про спробу дискредитувати реформу поліції. Автомайданівці ж закликали бойкотувати мітинги.

Денис Сергієнко розповів журналістці Радіо Свобода про подробиці свого затримання 23 січня 2014 року на Кріпосному провулку, а також про зустріч з Олійником.

– Минулого тижня я була в Тирлівці, на Вінничині, в рідному селі Сергія Олійника, говорила з сім'єю. Там усі готові підтримувати односельця, вважають його невинним ...

– Ну і правильно. Якщо нормальна сім'я, село, нормальні українці, всі повинні стояти один за одного. Сім'я повинна відстоювати своїх. Який би він не був, для матері він завжди залишиться сином.

– Сім'я Олійника намагалася з Вами контактувати?

– Ні, не намагалися. Я вважаю, що їм нема чого зі мною контактувати.

– Розкажіть, як Ви з ним зустрілися.

Мене привезли до відділку побитим – це зробив «Беркут»

– Наше перше місце зустрічі – Оболонський райвідділ міліції 23 січня 2014 року. Він молодий, йому тоді було 22 роки, молодший за мене. Хлопчина потрапив у халепу. Я йому відразу казав, не роби цю помилку. Мене привезли до відділку побитим – це зробив «Беркут». Там нас з іншими автомайданівцями розподілили по слідчих.

– Це був саме розподіл?

– Так. Я залишився останнім, «беркутівці» зняли вже свої маски. Привели мене до Олійника в кабінет, розпочалася розмова. Він розпитував мене про обставини затримання. Я йому розповів все від точки до точки. Він почав складати протокол. Було зрозуміло, що суд нас не випустить нікуди.

Потрібно віддати йому належне, він дав мені свій мобільний телефон, я додзвонився своїм близьким – це факт, я цього не заперечую. Приїхали мої близькі, привезли одяг, їжу. Приїхав тоді адвокат.

Оскільки у мене були серйозні пошкодження голови і зламаний ніс після побиття, мене забрали в лікарню швидкої допомоги

Оскільки у мене були серйозні пошкодження голови і зламаний ніс після побиття, мене забрали в лікарню швидкої допомоги. Там мене поклали у відділення нейрохірургії, а не у спецблок. Допомогла тоді Ірина Луценко, дружина Юрія Віталійовича.

Дали знеболювальне, приїхав конвой і забрав мене до Оболонського суду, де Сергій Олійник приніс вниз, у камеру, де чекають суду, папір – прохання про арешт на два місяці. Я йому сказав: «Що ти робиш?» Він каже: «Ось так от». Я кажу: «Так не роби цю дурість». Він: «Та вже все, нічого не можу зробити більше».

Ще в кабінеті Олійника відбулася цікава зустріч. Прийшов молодий чоловік і сказав: ти будеш сидіти. Олійник потім мені сказав, що це був прокурор Охріменко

Ще в кабінеті Олійника відбулася цікава зустріч. Прийшов молодий чоловік і сказав: ти будеш сидіти. Я питаю: «Хто це сказав?» Він каже: «Я сказав». Я йому: «Ти що, Бог чи що?». Олійник потім мені сказав, що це був прокурор Охріменко. Я тоді все зрозумів.

Конвоїри доставили мене в кімнату судових засідань. Суд відбувся дуже швидко. Таким чином мене заарештували на два місяці.

– Де Ви були весь цей час?

– До 11 лютого, до апеляції, я пролежав у лікарні швидкої допомоги три тижні. Цікаво, що коли скасували «закони 16 січня» і моя стаття не підходила під зміст мого перебування під вартою, прокуратура перекваліфікувала статтю на більш тяжку.

– Це Олійник робив?

– Ні, це було прохання слідчого обласної прокуратури. Справу з району передали в область.

У лікарні швидкої допомоги зі мною жили четверо конвоїрів цілодобово

У лікарні швидкої допомоги зі мною жили четверо конвоїрів цілодобово. Мені не можна було виходити з палати, користуватися мобільним зв'язком. Але взагалі хороші хлопці були, насправді. До мене люди цілодобово приїжджали. Конвойні розуміли, що цього робити не можна, але дозволяли.

Я пам'ятаю, була якась із субот, один з охоронців прийшов (у мене тоді аж сльози на очах з'явилися), каже: «Чуєш, Ден, тут дружина дещо передала». Я відкриваю – а там качка з яблуками!

Коли прийшов до мене в гості Віталій Кличко, я лежав, читав газету. Один з охоронців, пам'ятаю, банку з огірками відкриває, а другий ковбасу ріже. А я їм кричу: «Ви мене задовбали, коли ми їсти будемо?». А Віталій каже: «Я бачу взагалі добре лежиш». Я йому: «Заходь, їсти будеш». Він такий подивився: «Це домашнє все?». Я: «Ну, звичайно, домашнє». У нас там завжди варенички, пельмені, рибка, м'ясо. Добре лежав.

– Було людське ставлення, судячи з усього?

– У лікарні – повністю людське. 11 лютого я приїхав у лікарню, показав папірець. Вони сказали: ну що, ми прощаємося з тобою. Твоя була правда, що ви переможете, ви все-таки перемогли.

– Виходить, у СІЗО Ви не потрапили?

– Я не був у СІЗО. Взагалі мав потрапити. Тому що моє лікування закінчувалося через три тижні. Або його продовжувати, або етапують у СІЗО, там перебуваєш до кінця двох місяців. Далі в суд, і поїхали – ми б там легко по сім отримали.

– Страшно було?

– Ні. Але ми готували втечу з лікарні. Якби апеляція не вийшла, ми б втекли звідти.

– Після цього з Олійником якось перетиналися?

– Не бачив я його. Я спеціально приїжджав до відділку, але його не бачив.

– А чому не було його?

– Він звільнився. У січні він мене посадив, грубо кажучи, я місяць був у лікарні. Коли приїхав до нього в березні, його вже не було. Він був у відпустці і звільнився.

– Ви знали, що він пройшов переатестацію в поліцію?

– Та не знав я нічого. Я взагалі побачив у новинах його. Сиджу, дивлюся – так це він! Подзвонив знайомому, питаю, чи не пам'ятає він, як прізвище мого слідчого Сергія Володимировича? Стривай, Олійник! Ось так!

Я вранці наступного дня прокинувся, а в інтернеті вже бомба вибухнула. Тут мені подзвонив Ігор Луценко, депутат. Я подзвонив своєму слідчому щодо Майдану в прокуратуру. 26 лютого був у прокуратурі, мене допитували за обставинами в Оболонському райвідділку і щодо суду. Раніше мене допитували до моменту Оболонського райвідділку. Спочатку відпрацьовували «Беркут» – я єдиний, хто їх бачив.

– Тобто два роки Ви спілкувалися щодо «Беркута»? Вам не здається, що прокуратура затягує справу?

– Прокуратура розслідує серйозно. Тут ви не праві, я вам відразу кажу.

– Можна сказати, що якби Ви не впізнали Олійника, то ніхто нічого б не виявив у результаті?

Все одно до Олійника прийшли б

– Якби він не скоїв цей злочин, він, швидше за все, працював би далі. Але з іншого боку, справа щодо Майдану пішла б все одно далі. Тобто спочатку відпрацьовували «Беркут», а потім перейшли до наступного етапу – відпрацювання слідчих, прокурорів і суддів. Все одно до Олійника прийшли б. Ці дві справи, звичайно, пов'язувати взагалі не можна.

До речі, 26 лютого Олійник був уже в ГПУ на допиті за обставинами моєї справи.

– Аргумент тих, хто захищає Олійника, – поліцію через цю справу намагаються дискредитувати...

– Та я – за поліцію, за реформу. Нарешті, не буде цих «ментів» продажних.

– Ви вірите в те, що суд щодо Олійника і щодо Майдану, буде справедливим?

– Так буде. Буде показово і справедливо.

– Звідки така впевненість? Ось батьки Олійника, як я розумію, не дуже вірять у такий результат.

– Звичайно, звідки довіра візьметься у них? Нехай вони подивляться на свого сина, і звичайно, у них не буде впевненості в справедливості. Це реальний приклад їхньої дитини. Як він чинив і що він робив. Де ж тут справедливість? Нехай їхня дитина розповість, як він усе зробив, чому.

– На Вас поліція не тиснула в зв'язку зі справою Олійника?

– Зустрічалися зі мною з прес-служби МВС. Кажуть, може, згадайте якісь людські почуття. Я кажу: я ж не дівчина. Які почуття?!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG