Судацький шантаж: як кримським татарам боротися за право на землю?

Сергій Мокрушин

23 березня в Судаку судові пристави на будівельній техніці, в супроводі приблизно 100 озброєних російських силовиків, спробували знести 6 будинків і ринок, що належали кримським татарам. Завдяки їхньому спротиву, знесення вдалося відтермінувати на 10 днів. За цей час підконтрольна Росії «влада» півострова запропонували місцевим жителям виплатити приблизно 72 мільйони російських рублів за легалізацію цих будівель і ринку. За словами одного з кримськотатарських активістів, сім'ї почали зводити будинки в цьому районі 2000 року, а через 8 років суд постановив знести будівлі без дозвільних документів, проте місцева влада тоді не виконала постанову суду.

У вечірньому ефірі Радіо Крим.Реалії обговорювали підготовку до знесення будинків кримських татар у Судаку і боротьбу кримськотатарського народу за право на земельну власність. Гості ефіру: координатор Комітету із захисту прав кримськотатарського народу Сінавер Кадиров, учасник Національного руху кримських татар Садик Берберов і кримський правозахисник Жан Запрута.

– Чому будинки в Судаку вирішили знести саме зараз, Сінавере?

Кадиров: Причина та сама, що і всі два роки окупації Криму, – залякування кримських татар, щоб вони прийняли окупацію або покинули півострів. Тут не доводиться дивуватися – навпаки, ми бачимо чергову хвилю репресій. Ми отримуємо інформацію з Красногвардійського, Джанкойського районів: там тривають обшуки з мотивацією, що місцеві жителі нібито підтримують створення проукраїнського кримськотатарського батальйону. Що стосується конкретно Судака, ця проблема тягнеться ще з часів до анексії.

– Українська влада свого часу дала кримським татарам можливість повернутися на Батьківщину. Чому тоді взагалі виникли проблеми з цими будинками?

Кадиров: Давайте так: ніхто не давав дозволу на повернення, просто народ вже неможливо було зупинити. У 1967 році після указу про так звану реабілітацію – хоча це далеко не так – а пізніше, в 1980-і роки, СРСР вже не міг байдуже ставитися до кримських татар. Але оскільки не були поновлені ані політичні, ані матеріальні права, ані майно – що залишалося робити? Кримські татари купували будинки, але ціни злетіли до небес. Нічого не залишалося, окрім як займати земельні ділянки. Звернення до влади були без відповіді. Вони прекрасно розуміли, що якщо зупинити потік повернення кримських татар, то ті назавжди залишаться в місцях вигнання, як це сталося з турками-месхетинцями та іншими народами.

– Чи був узагалі якийсь прогрес у розв’язанні земельної проблеми постфактум?

Кадиров: Не було жодних зрушень. Навіть більше, я вважаю, що ситуацію підвісили в повітрі штучно, щоб створити корупційну схему. На південному березі Криму ті саме кафе, ресторани офіційно не реєстрували, не узаконювали, і це дозволяло постійно «стригти» з них гроші.

– Наскільки серйозною є проблема, яка 23 березня позначилася в Судаку, Садику?

​Берберов: Ця історія не нова, у Криму такі акції зі знесення готували давно. Погрожують вилучати земельні ділянки, будинки. Судак – це просто перший конкретний прецедент. При цьому під час анексії було багато обіцянок, що всі питання із землею будуть вирішені для кримських татар позитивно, однак після двох років стало остаточно ясно, що отримати ділянки офіційно неможливо.

Кадиров: А тепер з людей вимагають 72 мільйони рублів за ці ділянки з будинками і ринок – нібито це плата господареві землі. Це мільйон доларів за сьогоднішнім курсом!

– Чи можуть зараз кудись звернутися люди, щоб захиститися?

​Берберов: Це не має сенсу. Але я думаю, що люди, доведені до відчаю, не дозволять знести будинки, причому їм напевно допоможуть кримські татари, які живуть по сусідству. Так було в усі часи. Ми виживали і вирішували свої питання в обстановці, коли проти нас проводили подібні акції. Я сподіваюся, що цього разу в нас все вийде.

Кадиров: Якби нинішня «влада» захотіла, то з кримськими татарами можна було б домовитися. Але в Криму не хочуть мирного врегулювання. Це просто спроби спровокувати людей на відповідні силові дії. Якщо на тебе йдуть зі зброєю, то ти змушений теж брати зброю до рук.

– У Криму нещодавно побували головні російські силовики Микола Патрушев і Сергій Шойгу. Як Ви думаєте, Садику, події в Судаку якось пов'язані з цим?

Берберов: Усіх деталей цих візитів ми не знаємо, але посилення тиску очевидне. Російська «влада» Криму два роки тому обіцяла, що варто лише кримським татарам самостійно розібрати свої «времянки», як ті самі ділянки їм одразу й виділять для будівництва житла. Цього не сталося. За України у всіх була можливість отримати одну ділянку безоплатно, але тоді місцева влада теж затягували рішення цих питань. Документи вже почали видавати, а з приходом Росії, як нам говорили, процес мав зрушити з мертвої точки, однак навіть видані права власності тепер нічого не означають. При цьому є постанова кримського Радміну №313, яка прямо говорить, що на підставі тих документів люди повинні отримати земельні ділянки безоплатно.

– Що в цілому відбувається із земельними правами кримських татар на Ваш погляд, Жане?

​Запрута: Кожна ситуація індивідуальна. У Криму тривають так звані «приватизація» і «націоналізація», в яких видно перегини. Часто майно в односторонньому порядку, без компенсацій передається у власність Республіки Крим. Тут можна лише писати в прокуратуру, шукати судового захисту. Треба визнавати дії державних органів незаконними, і в Криму вже є позитивні рішення в таких прецедентах: рішення Держради Криму визнають недійсними. Слід іти тільки юридичним шляхом.

Оригінал публікації – на сайті «Крим.Реалії»