Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 08:52

Львів’янка Олена Баховська, яка пізнала долю сироти, нині допомагає вихованцям сиротинців

Львів – 36-річна львів’янка Олена Баховська знає всі труднощі сирітства. Жила у дитячому будинку, інтернаті, сама давала собі раду в житті. Сьогодні жінка – медсестра, має власну родину, займається волонтерством, створила з чоловіком благодійний фонд «Опіка майбутнього». Відчуває своїм обов’язком – допомагати сиротам і залучати випускників інтернатів до волонтерства.

Олена Баховська разом з чоловіком Андрієм, підприємцем, майже рік їздять у сиротинці, школи-інтернати. Спершу подружжя дізнається, чого саме потребують діти, шукають спонсорів, серед яких чимало їхніх друзів і знайомих. Кожній дитині привозять індивідуальний подарунок. У будинок-дитини «Вишенька», що в селі Жовтанці на Львівщині, кожному вихованцеві привезли спортивний одяг і взуття.

Ми хочемо забезпечити декілька сиротинців кросівками і спортивними костюмами, також плануємо придбати м’ячі, сітки для волейболу

«Це – в рамках проекту «Спорт – доступний кожному». Ми хочемо забезпечити декілька сиротинців кросівками і спортивними костюмами, також плануємо придбати м’ячі, сітки для волейболу. Закупили для цього сиротинця завдяки спонсорам, ще для іншого маємо», – розповідає Андрій Баховський.

Коли бачиш усмішку дитину, розумієш, що їй щось залишив на згадку, поговорив, щось порадив, життя набирає сенсу

«Є внутрішня потреба допомагати, бо коли бачиш усмішку дитину, розумієш, що їй щось залишив на згадку, поговорив, щось порадив, життя набирає сенсу», – продовжує Олена Баховська.

Щоразу приїжджаючи у сиротинець, жінка пригадує своє дитинство у будинку дитини у Львові, в Соснівській школі-інтернаті, а потім Червоноградській, де, каже, відчула різне ставлення до себе і зрозуміла, що світ наповнений ненавистю і любов’ю, добром і злом.

«У мене спочатку була образа на моїх батьків, потім мене ображало те, що приїжджали усиновляти чи удочеряти дітей, я мала з того комплекси, дивилась на щасливих дітей, що вони вже мають батьків, стояла з боку і думала, що саме зі мною не так», – каже Олена Баховська.

Насправді, Олену також хотіли удочерити, коли вона була маленькою вихованкою будинку дитини, але дівчинка не погодилась йти у сім’ю без молодшої сестри. Нині Олена не тримає ні на кого жодної образи, пробачила і мамі…

Олена Баховська порівнює умови в сучасних будинках дитини та інтернатах, каже, що ситуація змінилась у кращий бік, особливо завдяки допомозі благодійників, змінилось ставлення до сиріт і дітей з неблагополучних родин у суспільстві. «Коли я була в сиротинці, тоді були інші часи, Україна лише стала незалежною, були проблеми з усім», – розповідає жінка.

Після школи важко жити

Втім проблеми у дітей-сиріт залишаються схожі, як тоді, на початку 90-х, так і сьогодні, продовжує Олена. Бо дітям бракує материнської любові і тепла, родинного затишку і підтримки. Особливо важко їм після школи-інтернату адаптуватись у житті. Багато вихованців потрапляють у скрутні ситуації, через свою відкритість, щирість і наївність стають жертвами аферистів, підпадають під поганий вплив, опиняються за ґратами. Молоді люди залишаються сам-на-сам зі своїми проблемами, не мають порадника у житті і найнеобхіднішого для життя.

Олена Баховська разом із чоловіком Андрієм

Олена Баховська разом із чоловіком Андрієм

Кожна дитина має розуміти, що доля залежить від неї самої. Є багато спокус у житті, тому потрібно бути пильним, щоб не стати на поганий шлях, слід працювати над собою

«Дитина, яка виходить зі школи, не знає своїх прав. Вони не вміють за себе постояти, стають безпорадними. Коли у школі, то тобою опікуються вихователі, знаєш свій розпорядок життя. А коли виходиш зі школи, маєш бути сміливішим, кожна дитина має розуміти, що доля залежить від неї самої. Є багато спокус у житті, тому потрібно бути пильним, щоб не стати на поганий шлях, слід працювати над собою. Не треба наслідувати батьків, які покинули, треба старатись ставати кращими», – говорить Олена Баховська.

Після школи Олена вступила у медичне училище, стала медсестрою, познайомилась із майбутнім чоловіком. Нині подружжя виховує трьох дітей.

«У мене так склалось у житті, що я після інтернату мусіла йти працювати, бо сама відповідала за себе, не мала жодних засобів для життя. Були гарні люди, які допомагали, але я не хотіла розповідати про себе і свої проблеми. Були дні, коли не мала їсти. Рано працювала санітаркою, а ввечері вчилася в училищі. Платила за ліжко в гуртожитку. Насправді, важко було, бо ніхто за тебе не думає. Коли до когось приходила, то мене годували, розуміли… Мене життя і труднощі сильно загартували. Однак я бачила багато своїх однокласників, які спились, не йшли до кращого, на жаль, вмирали», – каже Олена Баховська.

Підтримка обов’язкова

Проблема сиріт у тому, що вони після школи соромляться своєї бідності, самотності, бояться розмовляти, стають замкнутими, не знають, у кого можна просити допомоги. Відтак важливо дітей вчити спілкуванню з людьми. Олена Баховська залучила до волонтерства і свою однокласницю Ірину Мацієвську, яка виховувалась в інтернаті. Вони проводять з дітьми майстер-класи, спілкуються з ними, дізнаються про проблеми.

«У мене дитина народилася з вадами, але вже сьогодні все гаразд. Тоді я звернулась до Оленки, вона мені допомогла, місяць жила у неї. Потім поїхала вже до себе, в Дрогобич. Після інтернату було важко, бо не знаєш, де стати і як, бракувало не лише грошей, але передусім моральної підтримки. Дуже легко потрапити під поганий вплив. В училищі я не мала жодної підтримки, але там була комендант, яка підказувала багато чого. Так помалу і ставала на ноги», – пригадує Ірина Мацієвська.

Я дуже хочу, щоб кожна дитина-сирота після школи мала підтримку

Волонтери хочуть для кожного випускника школи-інтернату зібрати пакуночки з необхідними речами на початок самостійного життя. Це мала б бути постільна білизна, засоби гігієни, канцтовари, продукти. Щоб вихованець інтернату міг собі дати раду на початках у гуртожитку. А ще мріють, щоб їхній центр став місцем, куди б вихованці інтернатів могли б звертатись у разі потреби. «Я дуже хочу, щоб кожна дитина-сирота після школи мала підтримку, щоб їй у житті зустрічались гарні люди, щоб ті діти прагнули до кращого», – мріє Олена.

За офіційними даними Державного управління статистики, в Україні – понад 73 тисячі дітей-сиріт, не враховуючи окупований Крим і окуповані регіони на Донбасі. Через бойові дії на сході України число дітей, які залишились без батьків, зростає.

  • 16x9 Image

    Галина Терещук

    В ефірі Радіо Свобода з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Має досвід роботи на телебаченні і в газеті.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG