Наталя Касяненко
Київ – Збірку «Петро Дужий. Відоме й незнане» про діяча ОУН презентували напередодні 75-річниці Акту відновлення Української держави, який проголосили 30 червня 1941 року Українські Національні Збори, що складалися з представників національного руху, за підтримки членів оунівських похідних груп, в якій був і Петро Дужий, та вояків батальйону «Нахтіґаль». Сестри Лариса Іванців та Мирослава Дужа-Задорожна упорядкували книжку до сторіччя від дня народження свого батька. Туди увійшли записки Петра Дужого, спогади, інтерв’ю з іншими членами родини Дужих.
У шістнадцятирічному віці Петра Дужого прийняли до підпільної організації юнацтва ОУН, а у 25 років він увійшов до оунівських похідних груп, перед цим був включений у список 700 членів ОУН, які мали виконувати найвідповідальніші завдання. Петро Дужий символізує визвольний рух. Він присвятив своє життя боротьбі за незалежність України. Петро Дужий виступав на мітингах, накопичував інформацію про діяльність своїх товаришів, публікував книжки, спілкувався з молоддю. На цьому наголосив дослідник історії визвольного руху Володимир В’ятрович.
Спілкування з Петром Дужим показало мені, історику, як вдалося підняти масштабний повстанський рух попри несприятливі зовнішньо- та внутрішньополітичні обставини та яке унікальне покоління ми мали в 30-50-х рокахВолодимир В’ятрович
«Спілкування з Петром Дужим показало мені, історику, як вдалося підняти масштабний повстанський рух попри несприятливі зовнішньо- та внутрішньополітичні обставини та яке унікальне покоління ми мали в 30-50-х роках. Петро Дужий проводив активне громадське життя. Навіть після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року він не припиняв своєї боротьби, – сказав на початку презентації збірки «Петро Дужий. Відоме й незнане» Володимир В’ятрович та додав. – Я радий, що ми згадуємо його не тільки на словах, а й книжкою, яка залишиться цеглинкою в пам’яті як про самого Петра Дужого, так і про покоління ОУН-УПА. Переконаний, що їхні досвід, натхнення потрібні нам сьогодні».
Не лише суспільно-політичний діяч, а й сімейна людина
Діти підштовхнули Ларису Іванців та Мирославу Дужу-Задорожну до написання збірки про діяльність свого батька Петра Дужого, його соратників, а також загалом про родину Дужих.
Усні речі мають властивість забуватися. Тому краще записати спогадиЛариса Іванців
«Ми збиралися сім’єю, переповідали те, що батько знав. Якось діти нам сказали: «Чому б усі ці історії не записати? Усні речі мають властивість забуватися. Тому краще записати спогади – вони залишаться надовго й не тільки для нас», – розповіла донька Петра Дужого Лариса Іванців.
Представити свій рід через книжку спочатку хотіли Дужі. За словами Мирослави Дужої-Задорожної, вони з сестрою прагнули за допомогою історії свого батька показати, що «людина завжди опирається на свою сім’ю, формує з неї свої погляди на життя, моральні та духовні цінності». Тому спершу вони думали назвати збірку «Історія Дужих». Однак наближення сторіччя від дня народження батька схилило їх змінити структуру, зокрема, наголосити на особистості Петра Дужого.
«Ми уважніше перечитали записки батька про його соратників, різні історичні події, наприклад, проголошення Акту відновлення Української державності 30 червня. У тих статтях ми збирали по крупицях його автобіографічну інформацію. Він неминуче мусив описати свою роль у тій чи іншій ситуації. Він позиціонував себе як суспільно-політичний діяч, а ми трошки дописали й про сім’ю, тому що це також його представляє», – розказала Лариса Іванців.
Естафета відповідальності
Окрім спогадів Дужих, окремих записок Петра Дужого, Лариса Іванців та Мирослава Дужа-Задорожна помістили в збірку інтерв’ю зі старшими членами родини.
Тут ви також знайдете про депортацію нашої бабусі разом із своєї невісткою та двома малими онуками з КазахстануМирослава Дужа-Задорожна
«Тут (у книжці – ред.) ви також знайдете про депортацію нашої бабусі разом із своєї невісткою та двома малими онуками з Казахстану», – додала Мирослава Дужа-Задорожна.
Оформив збірку Петро Задорожний – онук Петра Дужого. За його словами, він хотів зробити інформацію доступною та приємною для читання.
Ми створили це, як приклад дослідження своєї родиниПетро Задорожний
«Ми створили це, як приклад дослідження своєї родини. Якби кожна родина знала свій рід, то ми б зовсім інакше жили. Коли ти читаєш про свого дідуся, то розумієш, що ти відповідальний за свої справи. Ті покоління, які були перед нами, передали нам цю естафету відповідальності», – наголосив Петро Задорожний.
