Міграційна криза, теракти, інтернет – експерти про причини радикалізації європейців

Варшава – Європейські країни починають хворіти на різновид націоналізму, який пов’язаний не із становленням держави, а з правим популізмом та євроскептичними настроями. Радикальні рухи динамічно розвиваються у тих державах ЄС, які колись належали до «соцтабору». Колись маргінальні організації крайніх правих ідуть у велику політику й намагаються накидати свої погляди суспільствам. «На страху і нехіті до чужого легко збивати політичний капітал», – пояснюють успіхи європейських популістів незалежні експерти з Великобританії та Польщі.

Директор Центру європейських реформ з питань закордонної політики Іан Бонд вважає, що Brexit не в останню чергу спричинений посиленням націоналістичних настроїв серед англійців.

«В ньому є сильний відголосок націоналізму. І варто наголосити, що йдеться про англійський, а не британський націоналізм. Якщо подивитися на результати референдуму, то і Шотландія, і Північна Ірландія більшістю голосів проголосували за те, щоб залишитися в ЄС, вийти з ЄС вирішили Англія та Уельс. Так що дійсно в цьому голосуванні можна було почути таке ставлення, що ми є великою країною, а великі країни не мусять дослухатися до своїх сусідів», – зауважує Бонд. На його думку, подібні настрої зараз панують не лише в Англії, але і у Франції, Нідерландах, Польщі, Угорщині.

На думку політолога з Варшавського університету Казімєжа Вуйціцького, популярність націоналізму пов’язана з кризою ідентичності серед багатьох європейців.

«Сучасна цивілізація занадто універсалізує людину, до певної міри вона забирає це відчуття приналежності до чогось. Зверніть увагу – хвилю теперішнього націоналізму випереджувала хвиля регіональних сепартизмів. Мовляв, я хочу до чогось належати!» – пояснює Вуйціцький. Політолог вважає, що значний вплив на відродження націоналізму мають нові медіа. «Без сумніву, інтернет дав цілком нові можливості, праві радикали отримали можливість донести свої погляди до дуже різних середовищ та окремих осіб. І все це посилюється кремлівською пропагандою», – каже він.

Невпевненість у завтрашньому дні воскрешає «демонів минулого»

Польський журналіст і дослідник міжнаціональних конфліктів Тадеуш Маркевіч каже, що на посилення націоналістичних настроїв у країнах ЄС вплинула європейська інституційна та фінансова криза. За його словами, радикалізація настроїв сильно пов’язана з непевністю завтрашнього дня.

«На мою думку, це зовсім невипадково, що під час такої великої непевності в усьому Європейському союзі процвітають різноманітні націоналізми, і тоді, коли невідомо як наше життя виглядатиме через 5-10 років люди повертаються до того, що їм знайоме, тому повертаються демони минулого, які здавалося б уже поховані», – говорить Тадеуш Маркевіч.

Він також зазначає, що ксенофобія стала зручним інструментом для безвідповідальних політиків, зокрема у Польщі. «Те що нема безпосередньої загрози, а націоналістичний рух процвітає, показує, наскільки легко сіяти страх. У Польщі, моноетнічній і монокультурній країні, дуже важко знайти таку загрозу, бо в нас нема так званих «чужих» на вулицях, проте можна легко мобілізувати молодих людей на щорічний багатотисячний «Марш незалежності», в якому беруть участь крайньо праві. Це показує, що цей потенціал величезний і молодь має велику потребу знайти ворога. І хтось намагається це використати – знайти для молоді когось такого, на кого можна повісити всі наші побоювання і невдачі. На даний момент таким об’єктом є мусульманський іммігрант, тепер починається український імігрант, який приїжджає до Польщі на роботу і так далі і так далі».

Тадеуш Маркевіч провів журналістське розслідування про розпалювання антиукраїнських настроїв у польському Перемишлі. Він дійшов висновку, що за недавніми антиукраїнськими акціями у цьому місті стоять діячі радикальних поглядів, які мають підозрілі зв’язки з Росією.

Популісти збивають політичний капітал на фобії «чужого»

Лукаш Юрчишин, польський експерт з питань радикалізації та немілітарної безпеки у Європі, пояснює, в чому полягає різниця між патріотизмом та радикальним націоналізмом, який прокидається у Європі. За його словами, патріотизм – це любов до батьківщини в усьому її різноманітті – з усіма національними та релігійними меншинами. Натомість радикальний націоналізм спрямований проти плюралізму й агресивний щодо меншостей. Юрчишин зауважує, що саме радикальний націоналізм дедалі частіше нагадує про себе у країнах ЄС.

Він наводить дані про випадки національної і расової нетерпимості у Польщі: «У 2010 році таких випадків було 182, але в 2015 році, згідно з офіційними даними, їх було майже 1600. Це, наприклад, напади – символічні і фізичні – з приводу расової, етнічної та національної ненависті. І вони частішатимуть. Ця динаміка спричинена міграційною кризою, терактами, а також динамічним розвитком крайньо правих організацій, що триває від 90-х років. Якщо такі партії з’являються в публічному просторі, то це має вплив на суспільство, на його настрої».

Антиукраїнські епізоди, які мали місце останнім часом у Польщі, Юрчишин називає «українським рикошетом». Він вважає, що українці, представники національної меншини та заробітчани з України стали заручниками активізації польських націоналістичних середовищ. Мовляв, у національно однорідній Польщі, де нема біженців-мусульман, об’єктом побутової ксенофобії дедалі частіше стають саме українці.

За словами експерта, динамічний розвиток націоналістичних рухів у посткомуністичних державах можна пояснити їхньою недавньою історією. «Після Другої світової націоналістичні середовища не могли функціонувати в комуністичних країнах, бо там була єдина слушна ідеологія, а всі прояви інакодумства придушувалися. Тим часом на Заході існували різноманітні радикальні, навіть неофашистські рухи. І тому після 1989 року в Центральній Європі відбувся так би мовити стрибок у розвитку націоналістичних рухів. Нині ці середовища хочуть прийти до влади», – зазначає Юрчишин. На його думку, делегалізація радикальних рухів не вирішить проблеми ксенофобії. Мовляв, у випадку заборони такі організації пішли б у підпілля, та ще й з ореолом «мучеників».

Експерт твердить, що європейських радикалів підсилила міграційна криза. Він розповідає про дослідження, які проводив у Польщі минулої осені перед парламентськими виборами. 60 відсотків опитаної молоді говорило про те, що вони обиратимуть політиків правих і крайньо правих поглядів.

«Однією з ключових причин була ця антиіммігрантська програма, дискурс. Молоді люди обирали партії, які грають на антиімміграційних настроях, тобто на тому, чим тепер користуються усі крайні праві популісти в Європі – на боязні іммігрантів, чужих, біженців. Вони й надалі це використовуватимуть, аж поки не здобудуть відчутних політичних успіхів. А періодичні теракти допомагають їм досягати своєї мети», – зауважує Юрчишин.

Він також висловив переконання, що не можна легковажити щодо організацій крайніх правих поглядів, навіть якщо вони здаються маргінальними. Він наводить приклад Угорщини: «Угорський Йоббік по суті є фашистською організацією. Це феномен. У 2003 році його заснували студенти. Це було мале товариство, створене у студентському гуртожитку, а сьогодні, у 2016-му, вони – третя політична сила в державі, а може вже й друга».

На думку експертів, цей тренд, який проявляється, як на сході, так і на заході Європи, буде зростати, і ліберальним політикам і рухам буде дедалі складніше з ним боротися.