Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 19:12

Працевлаштування ветеранів бойових дій на Донбасі пришвидшиться майже вдвічі, прогнозують у Державній службі зайнятості. Відповідні законодавчі зміни набувають чинності 30 серпня. Подолати проблему безробіття серед ветеранів АТО держава планує заохоченнями і квотами. Бійці такі нововведення вітають, однак застерігають: головне, щоб зміни до закону не перетворилися на бюрократичну тяганину. Натомість експерти вважають, що проблему працевлаштування треба вирішувати комплексно. Від початку війни статус безробітного отримали понад 38 тисяч ветеранів бойових дій.

За словами виконувача обов’язків голови Державної служби зайнятості Валерія Ярошенка, законодавчі зміни дадуть «нові важелі» для пришвидшення пошуку роботи військовослужбовцям.

«Буде введена квота, якщо на підприємстві більше 20 працівників, то треба, щоб 5% були працевлаштовані воїнів АТО. Тобто так законодавчо визначено. Раніше це була, наприклад, категорія матерів одиночок. Також якщо підприємець або роботодавець бере на два роки наших бійців, які повернулися зі Сходу, на роботу на два роки, то рік за рахунок Фонду зайнятості йому сплачується Єдиний соціальний внесок. Це достатньо суттєва підтримка для бізнесу», – пояснює Ярошенко.

Він прогнозує, що зміни дозволять пришвидшать працевлаштування учасників АТО щонайменше на 40%.

Від початку війни на Донбасі статус безробітного отримали понад 38 тисяч ветеранів бойових дій на Донбасі, повідомляють у Службі зайнятості.


Хлопців не беруть, бо думають, що «контужений» чи «аватар»

Колишній боєць батальйону «Донбас», доброволець Руслан Кидалов – один із тих, хто після фронту відразу занурився в роботу. Разом із іншими побратимами боєць заснував центр побутових послуг «Атошка»: уже через тиждень після того, як повернулися до мирного життя, орендували приміщення і придбали інструменти.

Руслан Кидалов (фото з його сторінки у Facebook)

Руслан Кидалов (фото з його сторінки у Facebook)

Каже: питання «чим займатися далі» – нагальне для кожного бійця ще в окопах. «Багатьох хлопців на роботу не беруть. Чомусь вважають: чи то контужений, чи то аватар, чи хворий», – розповідає Кидалов.

«Зараз багато хто каже: ви нас там захищали, допомагайте нам тут. Це добре, це приємно», – додає боєць.

Електрики, сантехніки, столяри і навіть колишній ювелір працюють у центрі. Бізнес допомагає швидше повернутися до мирного життя, пояснює Кидалов.

Нині разом із ним працює семеро його побратимів, із часом планують розширюватися. Тому зазначає: будь-яка лібералізація з боку держави хоча б на перших етапах є дуже важливою.

«Не треба далеко ходити, давайте візьмемо мене. Я не став чекати з моря погоди. Я все розпочав за свої гроші. Я нічого ні в кого не просив, не брав. Тому що той же центр зайнятості натякнув, що ви можете навчатися, але не факт, що той грант вам виплатять. До того ж, наша частина при звільненні не дала всі документи. Зараз я в повних мінусах. Ви розумієте, замовлення є, але ціни у нас невисокі. Тому поки я не заплатив жодного податку. Я буду це робити. Я хочу чисто працювати, прозоро! Але нині я не можу цього робити. Тому, якщо така допомога буде – це буде дуже доречно», – каже боєць.


«У резюме зазначаю, що не збираюся мобілізовуватися»

«Набагато легше працювати зі своїми, розуміти їхній гумор, їхні проблеми. Це своя соціальна група», – пояснює боєць батальйону «Київська Русь» Олександр Жук. Саме тому він вирішив відкрити власну справу. Утім, через нестачу досвіду, фінансів і відсутність держаної допомоги «прогорів». Тепер чоловік шукає роботу і вже встиг відчути настрої ринку.

«Багато хлопців стикаються з проблемою – не беруть на роботу навіть неофіційно. І я з цим зіткнувся. Зараз резюме розсилаю і вказую, що не контужений і не збираюся мобілізовуватися. Бо роботодавець бачить службу в АТО. Розуміє, що а якщо зараз почнеться загострення з Кримом, бо всі про це гудуть. Яка перша думка? Я його візьму, оформлю, а через місяць його заберуть (відверто про це, звісно, ніхто не говорить). Якщо для великого бізнесу це не завжди проблема, то для малого – дуже важливий момент. Дуже добре, що держава намагається працевлаштувати хлопців» , – розповідає Жук.

Утім, хлопець не вірить, що проблему можна вирішити тиском. Державі краще напрацьовувати інструменти подяки, каже Олександр.

«Ти зобовязанй прийняти АТОшника на роботу» – це не вихід, – вважає він. – Це лише підійме рівень напруги. Ще проблема в тому, що багато хлопців цим користувалия: мовляв, я – АТОшник, я воював, а ви мені всі зобов’язані. Тобто ми самі зробили собі погано».

«Проблема у законах, які не працюють»

Григорій (який забажав не називати свого прізвища) займався бізнесом: улітку в Криму, взимку – у Києві. Після анексії Криму та початку бойових дій на Донбасі пішов добровольцем в батальйон «Айдар». Демобілізувався у вересні минулого року і почав відновлювати бізнес. Попри те, що зміни в законі вважає «хорошими», ставиться до нововведень скептично. Каже: проблема у тому, що хороші закони в Україні переважно не працюють.

«У нас видають закони, але як їх виконувати, ніхто не знає, – вважає колишній військовослужбовець. – Виникає юридичний колапс. Приміром, учасникам бойових дій держава має видавати землю, житлову площу і так далі. Але так як у нас досі немає прописаних актів як це виконувати, виходить глухий кут. Інколи вимагають такі довідки, які державою відмінені ще у 2013 чи 2011 році. Навіть юристи кажуть: «правовий тупик». І виходить, що закони не працюють».

Відтак бійці просто не вірять ані державі, ані роботодавцям. «А людям треба жити, годувати сім’ю, і якщо вони не йдуть знову на фронт, вони вже йдуть і в кримінал», ­– пояснює Григорій.

За словами чоловіка, бійці з фронту повертаються з загостреним почуттям справедливості. А це, як не парадоксально, «відлякує» роботодавців, тим паче «недобросовісних». «Був випадок. У нас АТОшник пішов працювати вантажником на млин. Під час чужої зміни сталася крадіжка. Зокрема, з їхньої зміни зняли всю зарплату. Він спочатку вимагав, щоб розслідували. А потім зібрав 30 своїх побратимів, прийшов до директора, той закрився в своєму кабінеті, подзвонив і сказав: «Іди в бухгалтерію, забирай свою зарплату», – розповідає Григорій. Каже, що попри статус і досвід бійців їх так само дурять, як і інших: місяцями збирають документи, чекають виплат.

Вакансії є і бійці є, але їх складно звести – волонтер

«У нас одиничні випадки, коли роботодавці категорично не беруть бійців АТО, які, можливо, пов’язані з негативним досвідом в минулому, – розповідає координатор по роботі з ветеранами АТО проекту «Воїнам – гідна праця» громадської організації «Центр зайнятості вільних людей» Альона Кудько. – Їх мало. Більшість роботодавців готові подивитися на людей, але на загальних умовах, якщо вони підходять під вакансію. І дуже мало роботодавців, які кажуть: так, ми хочемо працювати з бійцями АТО, і хочуть їх брати із задоволенням».

Вакансії є і бійці є, але щоб звести їх «в одній точці» треба докласти багато зусиль, говорить волонтер. Ба більше, значний відсоток військових, які пройшли війну, не хочуть або не можуть повертатися на попередню роботу, бо по-іншому сприймають життя. Тож центр займається тим, що підвищує кваліфікацію бійця або допомагає змінити професію.


Проблему треба вирішувати комплексно

«Проблема, з якою стикаємося найчастіше – те, чого бійці не розуміють, коли приходять з фронту, – розповідає голова товариства ветеранів АТО Кирило Сергєєв. – У них жорстко працює принцип: він розуміє, скільки грошей йому треба, щоб прожити місяць, і йде шукати таку зарплату. І стикається з тим, що на ринку його професії таких зарплат немає. І вже зараз багато роботодавців звинувачують АТОшників у дуже завищених вимогах. Я кажу: у нього вони не завищені, у нього по-іншому мізки працюють. Він не виходить із принципу, який зараз ринок, він виходить із принципу – який мені треба мінімум на місяць і цю цифру шукає».

Кирило Сергеєв (фото з його сторінки у Facebook)

Кирило Сергеєв (фото з його сторінки у Facebook)

Законодавчі зміни вирішать проблему на 20%, однак вони не вичерпають її, вважає голова спілки ветеранів АТО Кирило Сергєєв. Проблема набагато ширша, ніж факт працевлаштування. Держава повинна в першу чергу створити інститут соціальної реабілітації, каже експерт. Бійці повинні отримувати повноцінну психологічну допомогу, профорієнтаційну та з пошуку роботи.

«Все в комплексі. А не кожна служба сама по собі, як лебідь, рак і щука», – додає Сергеєв.

Натомість є загроза, зауважує він, що норму про квоти роботодавці виконуватимуть лише на паперах.

«Буде чималий пул хлопців, яким їхній закон дозволить вирішити їхні соціальні проблеми і знайти роботу. Але, скоріш за все, його почнуть перетворювати в те, що колись було для інвалідів – за певну суму грошей АТОшники будуть підписувати трудовий контракт і на місяць їм будуть якихось гривень 500 давати за те, щоб бізнесмен отримував певну пільгу. Деякі бізнесмени такі умови шукають», – говорить Сергеєв.

Треба будувати місток до «передової»

У свою чергу, військовий капелан Валерій Вавілов вважає: роботу Служби зайнятості за цим напрямком треба організувати таким чином, щоб боєць іще до демобілізації мав розуміння того, що у нього є робоче місце.

«Виходить, що сьогодні він батьківщині віддав свій час, здоров’я тощо. Він приїжджає сюди, два тижні п’є, поки не закінчать гроші, а далі він лишається нікому не потрібен. Перш ніж іти на 2 тисячі гривень, піде вдарить когось по голові», – каже священик.

«Нам треба зробити так, щоб він чітко їхав працевлаштовувався», – додає Вавілов.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG