Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 11:00

Вбивство Жиліна. Вітерець смерті для «русского мира»


Ресторан «Вітерець», де було вбито Євгена Жиліна

Ресторан «Вітерець», де було вбито Євгена Жиліна

Російські правоохоронні органи розслідують вбивство, вчинене у понеділок увечері в ресторані «Ветерок» в підмосковному селищі Горкі-2. Невідомий кілька разів вистрілив у двох відвідувачів ресторану, після чого втік пішки, зумівши не потрапити на жодну з розташованих в окрузі камер відеоспостереження. Жертвою кілера став Євген Жилін – колишній співробітник української міліції, лідер харківського руху «Оплот» і один з лідерів проросійського руху в Україні.

Євген Жилін і його люди активно брали участь в захопленнях урядових будівель в Україні під час так званої «русской весни» 2014 року, звозили тітушок на київський «антимайдан», били проукраїнських активістів у Харкові, охороняли в Донецьку резиденцію українського олігарха Ріната Ахметова, воювали на боці угруповання «ДНР» у захопленому Ігорем Стрєлковим (російським полковником Ігорем Гіркіним – ред.) Слов’янську. Жилін, однак, не був звичайним лідером бойового угрупування – його інтереси простягалися куди далі силових акцій. У Харкові під брендом «Оплоту» існувала ціла бізнес-імперія – благодійний фонд, юридична та аудиторська компанії, інформаційне агентство «Оплот-Інфо», спортивний клуб, супермаркет і навіть служба таксі.

Жилін, якому в січні цього року виповнилося 40 років, народився в Харкові в родині інженера. У 1997 році вступив на службу до Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, в 2005-му перейшов на роботу в Управління Служби безпеки України в Харківській області. Там його і застала перемога Помаранчевої революції, після якої він був звільнений зі служби і заарештований за підозрою в підриві машини нинішнього мера Харкова, а тоді секретаря харківської міськради Геннадія Кернеса. Жилін також був свідком у справі про отруєння Віктора Ющенка.

Євген Жилін. Харків, 5 лютого 2014 року

Євген Жилін. Харків, 5 лютого 2014 року

У 2007 році, після того як Віктор Янукович став прем’єр-міністром України, Жилін був виправданий за всіма висунутими йому звинуваченнями і відновлений у правах. Поступово він знайшов спільну мову і з Геннадієм Кернесом, а в 2008 році повернувся на службу до УБОЗ Харківської області. У 2010 році звільнився з міліції за вислугою років. Кожний рік, проведений ним у слідчому ізоляторі, був зарахований лідеру «Оплоту» за три роки служби, а кожен рік служби в УБОЗ – за півтора роки звичайного стажу. Таким чином, Жилін вийшов на пенсію у віці 34 років, маючи 27 років вислуги.

З цього моменту Євген Жилін почав ще активніше розвивати свій бізнес і громадську діяльність «Оплоту», пік якої припав на президентство Віктора Януковича. Так тривало до тих пір, поки Янукович не відмовився підписувати угоду про асоціацію України і ЄС, викликавши тим самим акції протесту по всій Україні.

Євген Жилін

Євген Жилін

«Оплотівці» приїжджали до Києва і влаштовували напади на учасників Євромайдану. Цим же вони займалися і в Харкові, причому напади і побиття часом відрізнялися особливою жорстокістю. Наприклад, одному з учасників протестів в Києві, активісту «автомайдану» Дмитру Булатову, бійці «Оплоту» відрізали вухо. Сам Жилін такі методи боротьби вітав.

«Якщо у людини вибили одне око, але функція зору залишилася, вона другим бачить – це середньої тяжкості тілесне ушкодження. Якщо людині відламали одну руку або ногу, але друга існує – це середньої тяжкості тілесне ушкодження. І якщо ти робиш злочин, і тебе затримують, і тобі заподіяли такі ушкодження – не потрібно навіть скаржитися, тому що, коли ти робив злочин, ти повинен був розуміти, що тобі їх можуть заподіяти», – говорив Жилін в інтерв’ю «Комерсанту» в лютому 2014 року.

Дмитро Булатов після побиття представниками «Оплоту»

Дмитро Булатов після побиття представниками «Оплоту»

Після перемоги Євромайдану Жилін в Києві більше не з’являвся і повернувся до Харкова. Його прізвище фігурує, зокрема, в записах телефонних розмов радника Путіна Сергія Глазьєва і колишнього депутата Держдуми Костянтина Затуліна, оприлюднених нещодавно Службою безпеки України. На цих плівках, автентичність яких не підтверджена, Глазьєв і Затулін обговорюють, серед іншого, можливість використання «Оплоту» для силового просування в Харкові «русского мира».

Після того, як сутички бійців «Оплоту» і харківських активістів Євромайдану за контроль над будівлею Харківською обласної державної адміністрації (ОДА) закінчилися перемогою останніх, а мер міста Геннадій Кернес зміг досягти компромісу з новою українською владою, Жилін перебрався до Донецька. Там він брав участь у захопленні Донецької ОДА і боях за Слов’янськ. Після перемоги Олександра Захарченка в боротьбі за лідерство в угрупованні «ДНР» їхні з Жиліним шляхи розійшлися. Лідер «Оплоту» в 2015 році вже міцно влаштувався в Росії. За деякими даними, йому вдалося вивезти до Москви і частину своїх активів. Нинішньою владою України щодо Жиліна було порушено кілька кримінальних справ, в тому числі за статтею «Створення незаконних збройних формувань».

Саме «комерційну діяльність» Жиліна (в Росії він зареєстрував два ТОВ – «Оплот» і «Русь») Слідчий комітет Росії називає як основну версію його вбивства. Численні коментатори в інтернеті висувають й інші версії, пов’язуючи смерть лідера «Оплоту» із залишками його бізнесу в Харкові (наприклад, незаконне «переведення в готівку» грошей) або вбачаючи за стрільбою на Рубльовці російські спецслужби, які нібито усувають одного за одним впливових лідерів і командирів збройних підрозділів угруповань «ДНР» та «ЛНР».

Євген Жилін. Харків, 5 лютого 2014 року

Євген Жилін. Харків, 5 лютого 2014 року

Український журналіст, колишній директор Харківської обласної телерадіокомпанії, а нині голова Першого національного телеканалу України Зураб Аласанія добре знав Євгена Жиліна і не раз зустрічався з ним особисто. Аласанія вважає, що лідера «Оплоту» могли вбити через кілька різних причин, однак відкидає версії про ризиковану операцію українських спецслужб на території ворога або чутки про операцію ФСБ по «зачистці» впливових представників сепаратистського руху в Україні.

– Мені не здається, що це якийсь тривожний дзвінок. Навіть тут [в Україні] люди не всі знають роль Жиліна, причому ще з початку 2000-х....

– Розкажіть про цю його роль докладніше. Ви знали Євгена Жиліна особисто, зустрічалися з ним?

– Так, ми зустрічалися і розмовляли не один раз. Я змушений сказати, що це був один із небагатьох людей (і це не оціночне судження), які справді з самого початку були ідеологічними, сильно і щиро вірили в ідею, яку вони втілювали. Ідею коротко можна описати як той самий «русский мир», який пізніше з’явився вже як ідеологія у відносинах між двома країнами. Він це робив давно і з самого початку. Однак, ще будучи звичайним харківським міліціонером, він брав участь в міліцейських розборках. Харків ще в радянські часи називався «ментовським містом» і потім теж. Ось він у всьому цьому брав участь. У них були складні відносини з депутатами і міськими мерами. Він в один серйозний момент сів у в’язницю за звинуваченням у замаху на вбивство одного з депутатів, який згодом став мером міста і відомий зараз досить і в Росії теж, це Геннадій Кернес.

Колишній голова Харківської області Михайло Добкін (зліва) і мер Харкова Геннадій Кернес. 22 лютого 2014 року

Колишній голова Харківської області Михайло Добкін (зліва) і мер Харкова Геннадій Кернес. 22 лютого 2014 року

Жилін, можна сказати, об’єднав, став містком між двома світами – міліцейським і кримінальним

Так ось, буквально кілька років тому Жилін, вийшовши з місць позбавлення волі, не опустився, а примудрився набути авторитету, незважаючи на те що він міліціонер, незважаючи на те, що він сидів у звичайній зоні, а не в ментівській, як годиться зазвичай, як це робилося в ті роки. Жилін, можна сказати, об’єднав, став містком між двома світами – міліцейським і кримінальним. Ці містки завжди були, але в цьому випадку Жилін це зробив офіційно.

Він став кур’єром із Харкова до Києва. Тобто з периферії до столиці він возив щотижня, щосуботи, за його словами, дуже великі суми грошей

Сам він казав, правда чи неправда – справа така, після цього він став кур’єром із Харкова до Києва. Тобто з периферії до столиці він возив щотижня, щосуботи, за його словами, дуже великі суми грошей. Це було вже в 2010-х роках. Дуже великі суми грошей від низів до верхів – так це звучало. Данина, якою були обкладені всі підприємці, міська влада, обласна влада і так далі, все це збиралося тут і відвозилося структурам президента Януковича.

Частина цих грошей, за його словами, знову ж таки, залишалася йому, і він ці гроші використав на будівництво «русского мира»

Він це робив довгий час. Частина цих грошей, за його словами, знову ж таки, залишалася йому, і він ці гроші використав на те, про що ми з вами вже говорили, – на будівництво «русского мира». На озброєння і навчання «Оплоту», на підтримку маси окремих організацій, які виникли як гриби на підтримку «русского мира». Він теж всю цю справу спонсорував, фіксував. Він знімав на свої гроші фільми про ветеранів, він підгодовував кілька сімей, наскільки я знаю, він будував для них житло, він збирався відкрити і відкрив «соціальний супермаркет», саме для ветеранів і дітей війни. Ось таким чином все це було. І потім у потрібний момент він просто поїхав, зрозумівши, що настають зовсім погані часи, що в Харкові не вдалося це підняти.

– Чи можна припустити, що Жилін зберіг за собою роль посередника або зв’язкового, наприклад, між Януковичем, який живе в Росії, і Геннадієм Кернесом?

У Кернеса є свої відносини з діловим світом Росії, це правда, і вони є досі

– Ні, я думаю, ні. Припустити я можу ось що. У них шляхи розійшлися, якраз, коли Геннадій Кернес, скажімо так, зробив свій вибір. Вибір був чисто діловий, і мені здається, що цей вибір був на користь України. Він був виваженим, не ідеологічним, а просто виваженим. Практична, твереза людина. Ось на цьому шляху розійшлися. У Кернеса є свої відносини з діловим світом Росії, це правда, і вони є досі. Відомий, наприклад, в Москві Павло Фукс досі залишається його близьким товаришем, другом і бізнес-партнером. Але те, що стосується зовсім підпільного світу і зовсім чорних грошей, то ні, я не думаю.

– Чи можна припустити зв’язок між нещодавніми обшуками в готелі, де в Харкові живе Геннадій Кернес, і вбивством Жиліна?

Перша версія, яка напрошується, це свідки, які один одного тим або іншим способом прибирають. Але це занадто проста версія

– Це перше, що напрошується, оскільки найгострішими свідками справ один одного в найважчі часи, в березні 2014 року, були якраз Кернес і Жилін. І те, що передувало захопленню обласної адміністрації в Харкові, якраз ці моменти, розпорядження людьми, яких називали в Україні «тітушками», або гопниками, інакше кажучи, з обох сторін, я підкреслюю, – ось взаємне гасіння хвилі з обох сторін якраз було, і вони обидва були свідками. Вони скеровували, вони тримали руку на пульсі, вони знали, що відбувається. І, звичайно, перша версія, яка напрошується, це свідки, які один одного тим або іншим способом прибирають. Але це занадто проста версія, і я не думаю, що ми можемо це стверджувати.

– Чи був «Оплот» активний останнім часом, в тому числі в Харкові? Донецький осередок «Оплоту», як я розумію, давно відокремився від основного руху, і зараз називається «Російська православна армія». Чи можна сказати, що Жилін уже давно відійшов від військових справ і від силових операцій?

Думаю, що у нього просто відібрали ту частину «Оплоту», яка перебувала в Донецьку. Захарченко і Жилін – такі ж друзі, як павуки в банці

– Думаю, що у нього просто відібрали ту частину «Оплоту», яка перебувала в Донецьку. Захарченко і Жилін – такі ж друзі, як павуки в банці. До Харкова це вже не має ніякого стосунку. СБУ, слава богу, працює, я маю на увазі безпеку громадян, і «Оплот» як клуб, в принципі, вже не може існувати. Він не існував вже давно. Є ще окремі бізнеси його, вони могли бути перекуплені. Наприклад, «Таксі-3040», наскільки мені відомо, завжди належало Євгену Жиліну, воно продовжує працювати в Харкові і зараз, не знаю його юридичної приналежності наразі. Або той же супермаркет – це могло піти вже від нього, від Жиліна, і перейти до іншого підприємця. Але самого «Оплоту» як такого, ні бойового клубу, ні навіть назви такої в Харкові немає, нею навіть не пахне. Є танк «Оплот», який робить Завод імені Малишева, але не клуб Жиліна.

– Чи означає смерть Жиліна остаточне припинення існування «Оплоту» як організації? Наскільки «Оплот» був залежний від особистості свого лідера? Що тепер будуть робити його члени, яких, я так розумію, в Харкові було чимало?

«Оплоту» в Харкові не існує, а ось на Донбасі ці хлопці активні, але боюся, що Жилін досить давно теж уже не мав до них стосунку. Захарченко це все давно міг перехопити

– Чимало було, але вони вже давно не були активні, і Жилін, наскільки я знаю, Харкову увагу приділяв тільки підпільно, і то так собі, не «Оплоту», а іншим речам. «Оплоту» в Харкові не існує, повторю ще раз. А ось на Донбасі ці хлопці активні, але боюся, що Жилін досить давно теж уже не мав до них стосунку. Захарченко це все давно міг перехопити, і вони змогли стати умовно самостійними.

– Зурабе, якщо все-таки вибирати з трьох міст, куди, на Ваш погляд, ведуть сліди замовників цього вбивства – в Москву, в Донецьк або в Харків?

– В Москву.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG