Дніпро – Цими днями виповнюється 75 років від дня початку масових розстрілів євреїв у Дніпрі. Єврейська громада міста жалобними заходами вшановуватиме пам’ять своїх одноплемінників, загиблих у роки Другої світової війни. Громада проводить активну пошукову й дослідницьку роботу, аби заповнити «білі плями» трагічної сторінки історії Голокосту. Однак сьогодення національної меншини – це не тільки вивчення минулого, це й підтримка великої кількості сучасних освітніх, соціальних, культурних проектів, налагодження взаємодії з іншими національними товариствами, допомога українській армії, літнім людям, знедоленим. Місто вважають центром єврейського життя в Україні: місцева єврейська громада – одна з найчисельніших і найбільш суспільно активних, вона налічує понад 70 тисяч членів.
Історія єврейської громади Дніпра тісно пов’язана з історію самого міста. Перший кам’яний будинок на початку XIX століття в Катеринославі збудував єврей купець Гирш Луцький. Єврейські торгівці займалися транспортуванням льону, це давало зиск. Але вони не шкодували коштів і на будівництво театрів, лікарень, пам’ятників. Історія міста як металургійного центру також почалася з євреїв: підприємець Заславський 1832-го ввів у дію перший чавуноливарний завод. Сто років тому євреї складали більше третини міського населення, а єврейським промисловцям належала чверть підприємств.
Голодомор, Голокост, ОУН-УПА…
Значних втрат єврейська громада міста зазнала у 30-ті роки XX століття. Радянська влада розстріляла сотні за звинуваченнями в створенні «антирадянського єврейського підпілля». Вповні пізнала національна меншина і жах Голокосту: нацисти, тільки за офіційними даними, знищили тисячі євреїв.
Єврейська громада Дніпра дуже дбайливо ставиться до своєї історії. У Дніпрі створили один з найбільших у Європі Музей історії Голокосту. Науковці провадять активну пошукову роботу, аби заповнити «білі» плями свого літопису. Водночас у музеї не цураються й інших складних і болючих тем української історії. В експозиції є розділ «ОУН-УПА і євреї». Також тут досліджують історію Голодомору, трагедії українського народу.
«Коли ми говоримо про Голокост, коли ми говоримо про Голодомор, про депортацію кримських татар, ми мамо пам’ятати, що це наша спільна історія, історія наших родин», – сказав на відкритті виставки про Голодомор у музеї «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» директор закладу, історик Ігор Щупак.
Однак єврейська громада Дніпра не обмежує свою діяльність науковою та просвітницькою роботою. Одне з найпотужніших об’єднань національних меншин в регіоні налічує близько 70 тисяч членів і опікується низкою освітніх та соціальних проектів.
За підтримки громади діють будинок літніх людей «Бейт Барух», педагогічний жіночий коледж, пансіони для знедолених дітей, дитсадки, молодіжні об’єднання, освітні курси, зокрема з вивчення мови та традицій для літніх людей, жіночі клуби й багато іншого. У єврейській громаді не приховують: до держави з протягнутою рукою не йдуть, усе це можливим завдяки коштам доброчинників. До громади входить чимало впливових українських бізнесменів та політиків, фінансово підтримують також євреї з-за кордону.
Допомагає заробляти кошти на доброчинні проекти й культурно-діловий центр «Менора», відкритий у Дніпрі кілька років тому, там діє готель, торговельні точки, проводяться «комерційні» заходи. Водночас «Менора» також часто стає місцем для благодійних аукціонів, виставок, волонтерських ініціатив.
Євреї не вважають себе діаспорою в Україні
Член правління Дніпропетровської єврейської громади Олег Ростовцев в інтерв’ю Радіо Свобода зауважив: єврейство Дніпра, на відміну від інших національних меншин, не почуває себе діаспорою в Україні, а радше – частиною України. Феномен самоідентичності «українського єврейства» ще належить дослідити.
Так, вони говорять російською мовою, так, вони відзначають свої свята, але для них Україна – не тільки країна проживання, ось у чому важливістьОлег Ростовцев
«За останні роки ми переконались в тому, що є ідентичність ось така – «українське єврейство». Це може виглядати дивним, адже це російськомовна ідентичність, але вона абсолютно українська, і це при тому, що людина бачить себе як єврей. Це для багатьох є великим здивуванням. Я не говорю навіть про тих, хто, як я, займає жорстку проукраїнську громадянську позицію. Я говорю зараз про звичайних людей, які просто тут живуть і для яких Україна – це природне середовище. Так, вони говорять російською мовою, так, вони відзначають свої свята, але для них Україна – не тільки країна проживання, ось у чому важливість. Я чимало говорив з представниками національних меншин, вони вважають себе представниками того чи іншого етносу, які мешкають на території України. Але могли б мешкати й у Франції, і в Італії, і в Литві… Євреї не вважають себе такими, що тимчасово мешкають в Україні, вони не вважають себе ізраїльтянами за кордоном, вони вважають себе частиною України. У своїй більшості євреї в Україні сприймають себе як українських євреїв. Тобто формується те, про що Жаботинський говорив понад сто років тому: що прийде момент, коли євреї різних країн сприйматимуть себе як євреї різних культур. Це відбувається, це тренд…», – зазначив Олег Ростовцев.
Євреї на Майдані, в АТО, у волонтерському русі
Єврейська громада Дніпра об’єднує людей з різними політичними поглядами, однак громада в цілому зайняла активну позицію під час останніх буремних подій в Україні: представники спільноти були активістами Євромайдану, одними з перших бійців «добробатів», розповів Радіо Свобода депутат Дніпропетровської обласної ради Павло Хазан. І зараз члени громади не стоять осторонь волонтерського руху.
Багато людей щось купували, передавали… Я вважаю, що в цьому немає нічого дивного: якщо йде війна, якщо є серйозна загроза нашому суверенітету й цілісності держави, то люди згуртовуються, і єврейська громада – це частина дніпровської громадиПавло Хазан
«Представники єврейської громади беруть участь в бойових діях, у нашій громаді багато таких людей. На жаль, один із перших дніпровців, які загинули на Донбасі, був представник єврейської громади – Олег Ейсман. Громада дуже серйозно підтримує військових, підтримує оборону держави. Я й сам командував окремим підрозділом спецзв’язку, він упродовж 2014-2015 років брав участь в АТО в секторах «М» і «Б». Ми були першими, хто розгорнув цифровий радіозв’язок в секторі «М». Що стосується волонтерства, то більша частина єврейської громади допомагала й продовжує допомагати армії. Тривалий час діяв «Фонд оборони країни», і кошти в нього жертвували представники єврейської громади, в тому числі відомі представники – це й Ігор Коломойський, і Геннадій Корбан, і багато інших. Багато людей щось купували, передавали… Я вважаю, що в цьому немає нічого дивного: якщо йде війна, якщо є серйозна загроза нашому суверенітету й цілісності держави, то люди згуртовуються, і єврейська громада – це частина дніпровської громади, частина української громади в цілому», – зазначив Павло Хазан.
Толерантне ставлення суспільства
Євреї Дніпра разом з українцями й представниками інших етносів проводять спільні заходи – просвітницькі, культурні, політичні. Ставлення в українському суспільстві до представників інших етносів в основному толерантне, однак не без винятків, розповідають в громаді.
За словами головного рабина Дніпра Шмуеля Камінецького, навіть він, виходячи на вулицю в звичному для себе одязі, неодноразово стикався з проявами «несприйняття чужого». Рабин переконаний: аби подолати цю проблему, українське суспільство має прагнути дізнатись більше про національні меншини, їхню історію, традиції, звичаї.
Я як релігійний єврей, з бородою, у кіпі, буває йду вулицею, і більшість людей вітаються, бажають «шабат шалом», вітають зі святами. Але іноді підходить молодик і видно ненависть в його очах, він говорить неприємні слова. Хочеться зрозуміти, чому?Шмуель Камінецький
«Ми дуже хвилюємось щодо майбутнього, коли бачимо розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Я як релігійний єврей, з бородою, у кіпі, буває йду вулицею, і більшість людей вітаються, бажають «шабат шалом», вітають зі святами. Але іноді підходить молодик і видно ненависть в його очах, він говорить неприємні слова. Хочеться зрозуміти, чому? Дуже шкода таку людину, яка присвячує своє життя ненависті. Я дуже сподіваюсь, що такі хлопці прийдуть до нас, аби зрозуміти, що не все так, як їм здається», – зазначає головний рабин Дніпра.
Наразі єврейство Дніпра бачить в Україні свою батьківщину, наголошують в громаді. Хоча визнають: після падіння «залізної завіси» чимало євреїв залишили Україну. Чергова хвиля еміграції піднялась в останні два роки: не один десяток євреїв, переселенців з Донбасу, яких прийняли в Дніпрі, потім вирішили виїхати за кордон.
