Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 10:13

Оголошення стану війни не є оголошенням війни агресору – військовий експерт


Чернігівщина. Вересень 2016 року (ілюстраційне фото)

Чернігівщина. Вересень 2016 року (ілюстраційне фото)

Чи могли західні політики надати Україні військову допомогу, чи означала б вона присутність західних військових в Україні, яка є роль Заходу в стримуванні російської агресії в Україні – на ці та інші запитання ми попросили відповісти військового експерта Центру Разумкова Олексія Мельника.

Олексій Мельник

Олексій Мельник

Проблема західних політиків полягає в тому, що у своїй стратегії стосовно Росії було ключовим гасло: не провокувати Росію. Це намагання не спровокувати Росію по-суті було найбільшою провокацією, найбільшим заохоченням Путіна до ще більшої агресі

– Проблема західних політиків полягає в тому, що у своїй стратегії стосовно Росії було ключовим гасло: не провокувати Росію. Тобто це намагання не спровокувати Росію по-суті було найбільшою провокацією, найбільшим заохоченням Путіна до ще більшої агресії. Це ми спостерігали на прикладі Криму, де Україну тримали, образно кажучи, за руки і за ноги, щоб Україна, не дай Боже, не спровокувала війну. Це ми потім бачили на Донбасі, і зараз це вже в повну силу спостерігається в Сирії, де Путін перейшов, здається, всі можливі і неможливі червоні лінії.

– З іншого боку, був дуже поганий досвід військового втручання в Афганістан, в Ірак, попередні військові кампанії в Косові. Західні виборці ніколи не підтримали би таке військове втручання в Україні.

Україна жодного разу не просила про те, щоб західні країни послали сюди своїх солдатів

– Не слід плутати різні форми військового втручання. Наскільки я пам’ятаю, Україна жодного разу не запитувала військового втручання в тій формі, як це відбувалося у тих країнах, які ви згадували. Тобто Україна жодного разу не просила про те, щоб західні країни послали сюди своїх солдатів.

Все, що Україна просила у Заходу, – це надати високоточне озброєння

Все, що Україна просила у Заходу, – це надати високоточне озброєння. Причому озброєння оборонного характеру, яке, по-перше, дозволило б зберегти життя українських бійців, по-друге, зменшувало би кількість мирного населення і руйнування інфраструктури. Тому що Україна використовує переважно свої радянські запаси озброєння, боєприпасів, які не забезпечують необхідної точності.

При чому, варто також зауважити, що позиція заходу поступово змінювалася. Якщо раніше мова йшла про нелетальну зброю і взагалі невійськове обладнання, то потім поступово Сполучені Штати все таки почали надавати Україні антибатарейні радарні системи, які показали себе досить ефективно в протидії артилерії противника.

– Чи спроможна Україна забезпечити безпеку самої зброї, щоб ця технологія не потрапила в руки росіян? Оскільки є експерти, які говорять що Україна просто неспроможна цього зробити.

– Є принаймні два моменти, які слід враховувати при розгляді подібних застережень. На самому початку конфлікту, і це визнавала сама Україна, була велика загроза того, що російська агентура, яка була дуже потужно фільтрована в українські силові структури, може цілеспрямовано передати оці зразки зброї і технології російській стороні. Зараз в принципі ця проблема, хоч не ліквідована повністю, але вона вже не є настільки актуальною, як це було на початку конфлікту.

Інша справа, що втрати бойового обладнання в бойових умовах є невідворотними, тому що в разі наступну, в разі активних бойових дій, не можна виключати можливості, що ця зброя може потрапити в руки противника. Ми також добре знаємо, що зброя, яка передається, не є найновішою. Зазвичай це експортний варіант, де вже передбачено, що це не буде найновіша технологія.

Рівень підготовки українських військовослужбовців є, на мій погляд, більш ніж достатнім для того, щоб отримавши зброю, після короткого періоду навчання успішно застосовувати цю зброю

Тому, те що стосується готовості України приймати подібну допомогу, то тут, на мій погляд, значно перебільшені ці побоювання, оскільки рівень підготовки українських військовослужбовців є, на мій погляд, більш ніж достатнім для того, щоб отримавши зброю, після короткого періоду навчання успішно застосовувати цю зброю.

– Повертаючись до початку нашої розмови про закордонну допомогу, наскільки те, що в українських документах цей конфлікт описаний як внутрішній, як антитерористична операція, а не війна з Росією, наскільки це стримує військову допомогу Україні?

– Оця невизначеність, чи певна абсурдність проведення антитерористичної операції, яка по-суті не є антитерористичною операцією, а є типовою війною малої інтенсивності дійсно створює купу проблем для України, в тому числі в співробітництві з міжнародними організаціями. Просто, щоб згадати: це та ж сама проблема військовополонених, які де-факто є полоненими, або ж заручники, або ж просто мають невизначений статус, який не дозволяє залучити допомогу Червоного Хреста.

Це проблема окупованих територій. Якби Україна змогла формалізувати повністю стан війни, одразу були б зняті звинувачення з України стосовно ненадання допомоги населенню тих територій, невиплати пенсій чи надання соціальних гарантій. Тобто дійсно є низка проблем. Але навряд чи це має прямий стосунок до рішення стосовно надання Україні зброї.

– Але тоді виходить так, що ті західні країни, які стримували Україну від адекватної реакції на російську агресію, вони ж і стримують Україну від того, щоб назвати речі своїми іменами, інакше – буде виглядати ніби Україна оголосила війну Росії?

Оголошення стану війни не є оголошенням війни агресору. Це просто формалізується той стан, в якому зараз перебуває країна

– Це один з міфів, який інтенсивно дискутується в українському політикумі, тобто іде підміна понять. Оголошення стану війни не є оголошенням війни агресору. Це просто формалізується той стан, в якому зараз перебуває країна. Такі дії повністю відповідають як внутрішнім українським документам – це Конституція України, це закон України про оборону, так само і міжнародним документам – наприклад, резолюція Генеральної асамблеї ООН, де дається визначення агресії.

Абсолютно логічно було б, якби та зона, яка зараз називається «зона АТО», була б оголошена «зоною воєнного стану»

Тобто це суверенне право держави, і я не думаю, що хтось із наших партнерів міг би стояти на перешкоді того, щоб Україна використала своє суверенне право про оголошення, ще раз повторюю, не війни Росії, а стану війни з Росією. При чому цей воєнний стан може оголошуватись як на всій території країни, так і на окремих територіях, тобто абсолютно логічно було б, якби та зона, яка зараз називається «зона АТО», була б оголошена «зоною воєнного стану».

  • 16x9 Image

    Марія Щур

    В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG