(Рубрика «Точка зору»)
Богдан Червак, голова Організації українських націоналістів
Не можна легковажити скандалом, який виник у зв’язку з причетністю керівника благодійного фонду «Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» пана Хржановського до зйомок майже садистського фільму «ДАУ. Дегенерація».
Які б заяви з цього приводу не робив Меморіальний центр, існує загроза, що пам’ять жертв Бабиного Яру реалізуватиметься за сценарієм Хржановського, який уже заявив: «Здається, що в певному сенсі це буде продовження того методу, що був у «Дау», в тому сенсі, що це знов дослідження тоталітарної людської природи, колективної пам’яті».
Вшанування жертв Бабиного Яру має монополізувати українська влада, а не сумнівні «центри», вуха яких стирчать у Москві
Загалом настав час поставити питання руба: вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру має монополізувати українська влада, а не сумнівні «центри», вуха яких стирчать у Москві.
Нагадаю, що більше чверть століття в незалежній Україні відбувається гостра дискусія з приводу інтерпретації подій, які відбулися в урочищі Бабин Яр у 1941–1942 роках, в тому щодо вшанування жертв нацистського терору.
Від рук окупантів загинули не тільки євреї, але й роми, українці, представники інших національностей
Фактично, існують два непримиренні погляди на трагедію Бабиного Яру. З одного боку, окремі єврейські організації наполягають, що у 1941–1942 роках у Бабиному Яру відбувся Голокост, а отже Україна і світова спільнота мають трактувати ці події як трагедію виключно єврейського народу, й концепція вшанування пам’яті жертв має віддзеркалювати історію Голокосту.
Але існує інше бачення цієї трагедії. Оскільки у Бабиному Яру від рук німецьких окупантів загинули не тільки євреї, але й роми, українці, представники інших національностей, не можна цю трагедію трактувати виключно як Голокост, а пам’ять про жертви має віддзеркалювати багатонаціональний характер цього страшного злочину.
Власне, тільки тому, що до цього часу немає консенсусу в цьому питанні, існують два проєкти вшанування жертв Бабиного Яру. Так званий «громадський» проєкт Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр», який, в основному фінансується московськими олігархами, і державний – Комплексна меморіалізація Бабиного Яру, який здійснюється за підтримки українського уряду та Інституту історії України.
Українська влада багато років поспіль не могла офіційно визнати, що у Бабиному Яру останній притулок знайшли українські націоналісти, зокрема учасники Похідних груп ОУН і Олена Теліга
Від того, який проєкт буде реалізований, значною мірою залежатиме, як українці і міжнародна спільнота сприйматимуть одну з найбільших трагедій людства, яку зберігає українська земля Бабиного Яру.
Існує також українській вимір цієї проблеми. У зв’язку із масованою комуністичною пропагандою, усталеними радянськими стереотипами, українська влада багато років поспіль не могла офіційно визнати, що у Бабиному Яру свій останній притулок знайшли українські націоналісти, зокрема учасники Похідних груп Організації українських націоналістів (ОУН) і Олена Теліга.
Яскравою ілюстрацією стала епопея із встановленням пам’ятника Олені Телізі у Бабиному Яру. Обіцянки його встановити почалися у лютому 1992 року і тривали до лютого 2017 року, коли, врешті-решт, у Бабиному яру з’явився пам’ятник відомій поетесі і визначній діячці ОУН.
Усі аспекти гідного вшанування жертв може врахувати тільки державний проєкт, який об’єднає українських істориків, громадських діячів, єврейські і ромські спільноти
Як учасник і свідок цієї епопеї, добре пам’ятаю усі «аргументи», які використовувала тодішня влада, щоб пам’ятника не було: «не на часі», «не треба провокувати Москву», «неоднозначна подія», «люди не зрозуміють» і найцинічніший – «давайте встановимо пам’ятник Олені Телізі як поетесі, але не згадуватимемо про ОУН».
Пам’ятник Олені Телізі й іншим борцям за волю України з’явився уже після Революції гідності і став важливим кроком на шляху відновлення історичної справедливості щодо українських жертв Бабиного Яру.
Отже, усі аспекти гідного вшанування жертв, у тому числі український вимір Бабиного Яру, може врахувати тільки державний проєкт, який об’єднає передусім українських істориків, вчених і громадських діячів, єврейські і ромські спільноти, для яких ця тема є близькою і зрозумілою.
Інакше завжди існуватиме можливість профанації цієї проблеми, політичних спекуляцій, нагнітання міжнаціональної напруги, що у даному випадку недопустимо.
Богдан Червак – голова Організації українських націоналістів (ОУН)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
