Відомий американський енергетичний експерт Ед Морс, котрий займав одну з чільних посад у Державному департаменті США у 1979–81 роках, попереджає на сторінках «Файненшел Таймз», що нова динаміка нафтових ринків робить прогнози щодо Армаuедону, некерованих світових безладів, більш реальними. Головні причини – скорочення світових нафтових ресурсів і зростання цін на енергоносії. Морс резюмує, що, «як виглядає, він (Армаuедон) наступить значно раніше, ніж здавалося рік тому». Впливові західні аналітики попереджають у цьому зв’язку, що найбільше постраждають від швидкого скорочення нафтових ресурсів енергетично залежні країни, зокрема, Європа в цілому.
Якраз про наростання енергетичних і фінансових проблем Заходу та їхній негативний вплив на ситуацію в Україні стверджує аналітик відомого американського видання «Стратфор». Редакційний коментар стосується економічного змагання Росії та ЄС за Україну, що яскраво ілюструють переговори Києва з ЄС про зону вільної торгівлі та «кремлівське сватання» українців із принадливими запрошеннями до Митного союзу під егідою Москви. Автори аналізу зі «Стратфора» вважають, що у цій битві є значна різниця між суперечливими економічними інтересами до України з боку ЄС та претензіями на український глобальний сегмент з боку Росії, «котрі виходять далеко за рамки економічної сфери». Якщо Брюссель розглядає Україну переважно в плані «економіки і розмірів», що одночасно приваблює і лякає ЄС, то «сильна Росія в союзі з Україною надає Москві впевненості і сили, особливо у стосунках із Європою», наголошено в американському аналізі. Європейці та американці разом розуміють важливість України для Росії і тому «всіляко намагаються заманити Київ у західний табір», та для цього є і внутрішньо-українські причини, бо поряд із проросійськими силами в Україні є також «прозахідний табір»… У «Стратфорі» наголошують, що головні проблеми у переговорах між ЄС та Україною щодо зони вільної торгівлі полягають в економічних незгодах, зокрема, щодо продукції українського села, сталі, хімікатів із України. Ці переговори Києва з Брюсселем ускладнює ще й те, що, як зауважують американські аналітики, «українські товари більш конкурентноздатні (і більше потрібні) на російському ринку, аніж на європейському». Тут також наголошено, що Путін у намаганні зірвати процес укладення угоди між ЄС та Україною щодо зони вільної торгівлі перейшов напередодні приїзду до Києва до відкритих погроз щодо ймовірного введення Москвою підвищеного мита на українські товари у разі підписання такої угоди між Києвом та Брюсселем. «Стратфор» має інформацію про так званий «компенсаційний пакет», котрий привезе 12 квітня до Києва Володимир Путін, щоб «переконати Україну вступити до Митного союзу з Росією і Казахстаном замість укладення угоди про вільну торгівлю з Європою». Цього разу, на думку «Стратфора», Україні може не допомогти її «багатовекторна» дипломатія, балансування між Заходом і Москвою, бо Росія, завдяки своїй «сильнішій геополітичній позиції», «може досягнути успіху в налагодженні економічних та енергетичних зв’язків із Києвом, коли Кремль ставить собі за мету викинути з цієї формули Європейський Союз».
Водночас московська «Нєзавісімая газета» наводить думки українських експертів, котрі, незважаючи на нібито подвійну гру влади Януковича з ЄС та Росією, стверджують, що «тиск із російського боку не вплине на вектор економічної інтеграції України», тобто на євроінтеграцію. Ці аналітики також нагадують, що не можна забувати і про майже 60 відсотків громадян України, котрі підтримують вступ їхньої держави в ЄС. Тому, на думку цих експертів, «заяви у дусі шантажу» з боку Росії не додадуть конструктиву в переговорах України щодо варіантів співпраці з СНД.
Давній спостерігач за Україною, американський експерт із Вашингтона Надія Дюк наголошує у впливовому часописі «Форін Полісі», що нинішня кримінальна справа Генпрокуратури у Києві проти екс-Президента Леоніда Кучми може стати ще одним підтвердженням намагання нинішньої влади Януковича відвернути таким чином увагу власних громадян і світу від «нестачі економічних реформ та погіршення життєвого рівня пересічних українців». Тут також не виключається, що нинішня влада може використати «мертву, безнадійну справу» Кучми лише для ще більшого нарощування своїх владних перевагах на теренах подальшого перерозподілу статків так званих «кучмівських олігархів», на кшталт його зятя Пінчука, на користь «донецьких» – того ж «Ахметова, члена Партії регіонів і одного з найбагатших мільярдерів Європи». Хоча, як зауважує Надія Дюк, Україна та її Президент могли б увійти в історію, якби довели справу про вбивство незалежного журналіста Георгія Гонгадзе до логічного завершення, чим би посоромили експертів-песимістів та здивували б світ тим, що від України ще можна очікувати сюрпризів на кшталт таких, як колишня Помаранчева революція чи внесок України у розвал тоталітарного СРСР.
Якраз про наростання енергетичних і фінансових проблем Заходу та їхній негативний вплив на ситуацію в Україні стверджує аналітик відомого американського видання «Стратфор». Редакційний коментар стосується економічного змагання Росії та ЄС за Україну, що яскраво ілюструють переговори Києва з ЄС про зону вільної торгівлі та «кремлівське сватання» українців із принадливими запрошеннями до Митного союзу під егідою Москви. Автори аналізу зі «Стратфора» вважають, що у цій битві є значна різниця між суперечливими економічними інтересами до України з боку ЄС та претензіями на український глобальний сегмент з боку Росії, «котрі виходять далеко за рамки економічної сфери». Якщо Брюссель розглядає Україну переважно в плані «економіки і розмірів», що одночасно приваблює і лякає ЄС, то «сильна Росія в союзі з Україною надає Москві впевненості і сили, особливо у стосунках із Європою», наголошено в американському аналізі. Європейці та американці разом розуміють важливість України для Росії і тому «всіляко намагаються заманити Київ у західний табір», та для цього є і внутрішньо-українські причини, бо поряд із проросійськими силами в Україні є також «прозахідний табір»… У «Стратфорі» наголошують, що головні проблеми у переговорах між ЄС та Україною щодо зони вільної торгівлі полягають в економічних незгодах, зокрема, щодо продукції українського села, сталі, хімікатів із України. Ці переговори Києва з Брюсселем ускладнює ще й те, що, як зауважують американські аналітики, «українські товари більш конкурентноздатні (і більше потрібні) на російському ринку, аніж на європейському». Тут також наголошено, що Путін у намаганні зірвати процес укладення угоди між ЄС та Україною щодо зони вільної торгівлі перейшов напередодні приїзду до Києва до відкритих погроз щодо ймовірного введення Москвою підвищеного мита на українські товари у разі підписання такої угоди між Києвом та Брюсселем. «Стратфор» має інформацію про так званий «компенсаційний пакет», котрий привезе 12 квітня до Києва Володимир Путін, щоб «переконати Україну вступити до Митного союзу з Росією і Казахстаном замість укладення угоди про вільну торгівлю з Європою». Цього разу, на думку «Стратфора», Україні може не допомогти її «багатовекторна» дипломатія, балансування між Заходом і Москвою, бо Росія, завдяки своїй «сильнішій геополітичній позиції», «може досягнути успіху в налагодженні економічних та енергетичних зв’язків із Києвом, коли Кремль ставить собі за мету викинути з цієї формули Європейський Союз».
Водночас московська «Нєзавісімая газета» наводить думки українських експертів, котрі, незважаючи на нібито подвійну гру влади Януковича з ЄС та Росією, стверджують, що «тиск із російського боку не вплине на вектор економічної інтеграції України», тобто на євроінтеграцію. Ці аналітики також нагадують, що не можна забувати і про майже 60 відсотків громадян України, котрі підтримують вступ їхньої держави в ЄС. Тому, на думку цих експертів, «заяви у дусі шантажу» з боку Росії не додадуть конструктиву в переговорах України щодо варіантів співпраці з СНД.
Давній спостерігач за Україною, американський експерт із Вашингтона Надія Дюк наголошує у впливовому часописі «Форін Полісі», що нинішня кримінальна справа Генпрокуратури у Києві проти екс-Президента Леоніда Кучми може стати ще одним підтвердженням намагання нинішньої влади Януковича відвернути таким чином увагу власних громадян і світу від «нестачі економічних реформ та погіршення життєвого рівня пересічних українців». Тут також не виключається, що нинішня влада може використати «мертву, безнадійну справу» Кучми лише для ще більшого нарощування своїх владних перевагах на теренах подальшого перерозподілу статків так званих «кучмівських олігархів», на кшталт його зятя Пінчука, на користь «донецьких» – того ж «Ахметова, члена Партії регіонів і одного з найбагатших мільярдерів Європи». Хоча, як зауважує Надія Дюк, Україна та її Президент могли б увійти в історію, якби довели справу про вбивство незалежного журналіста Георгія Гонгадзе до логічного завершення, чим би посоромили експертів-песимістів та здивували б світ тим, що від України ще можна очікувати сюрпризів на кшталт таких, як колишня Помаранчева революція чи внесок України у розвал тоталітарного СРСР.
