Прага, 30 квітня 2001 – У квітні ми відзначаємо день народження Миколи Гоголя і як не згадати про глибокі шляхетні корені відомого характерника слова, про які за свого життя він лише здогадувався але й це ґенетичне відчуття глибини української родовитості дозволило йому написати «Тараса Бульбу», «Страшну помсту» і не лише ці твори. Сьогодні ми знаємо про славних предків великого пересміювача дещо більше.
Один з найвідоміших предків Миколи Яновського був Іона Гоголь – архімандрит Кобринського монастиря, котрого король польский у 1595 році призначив Пінським і Туровським єпископом. Його нащадок, Остап Гоголь, уперше згадується в реєстрі коронного гетьмана Станіслава Калиновського, як ротмістр панцерних козаків-легкої козацької кінноти. З початком національно-визвольної війни українського народу Остап Гоголь очолив вінницький полк і у липні 1648 року за наказом Богдана Хмельницького виступив на допомогу уманському полковникові Ганжі, війська котрого оточили замок Нестервар у місті Тульчині. У списках Переяславської Ради 8 січня 1654 року значиться й полковник Остап Гоголь. До самої смерті Богдана Хмельницького полковник вірно служив йому разом з іншими соратниками – Іваном Богуном, Михайлом Зеленським та іншими. Влітку 1658 року він виганяє з Лівобережжя царських воєвод.
На Переяславській Раді 1659 року він у числі сімох полковників не підписав ці договірні статті, бо бачив уних россійський наступ на права і вольності козаків та народу України. 1659-1560 років Остап Гоголь обороняє Могилів від нападів поляків і татар. Потім виступив 1663 року проти Правобережного гетьмана Тетрі, який мав пропольську орієнтацію…Але повстання було придушене поляками, а полковник Гоголь чудом уцілів і вже після польського помилування, 1664 року, Остап перейшов до російського царя і це не було просто метання, полковник шукав нових сил для оборони хоча б номінальної незалежності частини українських земель – Поділля. Про це свідчить і його повернення у вересні цього ж року під польську руку і пізніший,1674 року, підпис під посланням Дорошенка польському сеймові. Цього ж року Остап Гоголь отримав гетьманств з польских рук, бо здав королю без бою міста Поділля і Брацлавщини, яким загрожувала нова турецька навала. 1675 року він боронить ці ж землі від турецьких військ. Дальші роки гетьмана пройшли у важкій боротьбі з чисельними ворогами і помер він від важкої хвороби під час підготовки до облоги від турецьких військ свого рідного Димера, сталося це 1679 року, 5 січня…Чи не про його долю глухо згадується у «Страшній помсті», де Микола Гоголь пише про найтяжчий стан людини, коли вона не в силах помститися ворогам своєї вітчизни...
Один з найвідоміших предків Миколи Яновського був Іона Гоголь – архімандрит Кобринського монастиря, котрого король польский у 1595 році призначив Пінським і Туровським єпископом. Його нащадок, Остап Гоголь, уперше згадується в реєстрі коронного гетьмана Станіслава Калиновського, як ротмістр панцерних козаків-легкої козацької кінноти. З початком національно-визвольної війни українського народу Остап Гоголь очолив вінницький полк і у липні 1648 року за наказом Богдана Хмельницького виступив на допомогу уманському полковникові Ганжі, війська котрого оточили замок Нестервар у місті Тульчині. У списках Переяславської Ради 8 січня 1654 року значиться й полковник Остап Гоголь. До самої смерті Богдана Хмельницького полковник вірно служив йому разом з іншими соратниками – Іваном Богуном, Михайлом Зеленським та іншими. Влітку 1658 року він виганяє з Лівобережжя царських воєвод.
На Переяславській Раді 1659 року він у числі сімох полковників не підписав ці договірні статті, бо бачив уних россійський наступ на права і вольності козаків та народу України. 1659-1560 років Остап Гоголь обороняє Могилів від нападів поляків і татар. Потім виступив 1663 року проти Правобережного гетьмана Тетрі, який мав пропольську орієнтацію…Але повстання було придушене поляками, а полковник Гоголь чудом уцілів і вже після польського помилування, 1664 року, Остап перейшов до російського царя і це не було просто метання, полковник шукав нових сил для оборони хоча б номінальної незалежності частини українських земель – Поділля. Про це свідчить і його повернення у вересні цього ж року під польську руку і пізніший,1674 року, підпис під посланням Дорошенка польському сеймові. Цього ж року Остап Гоголь отримав гетьманств з польских рук, бо здав королю без бою міста Поділля і Брацлавщини, яким загрожувала нова турецька навала. 1675 року він боронить ці ж землі від турецьких військ. Дальші роки гетьмана пройшли у важкій боротьбі з чисельними ворогами і помер він від важкої хвороби під час підготовки до облоги від турецьких військ свого рідного Димера, сталося це 1679 року, 5 січня…Чи не про його долю глухо згадується у «Страшній помсті», де Микола Гоголь пише про найтяжчий стан людини, коли вона не в силах помститися ворогам своєї вітчизни...
