Київ, 4 травня 2001 - “Іде Прем”єр, невільник честі” - у публікації під таким заголовком газета “Україна молода” коментує рішення Верховної Ради відправити у відставку уряд Ющенка. Нарікаючи на недалекоглядність парламентаріїв, автор все ж не надто захищає і самого прем”єра. Журналіст дорікає йому за небажання йти на компроміси з лідерами окремих парламентських фракцій, вважаючи це недосвідченістю Ющенка як політика. Автор статті розповідає також про “антиющенківську” пропаганду та змовницькі публікації проти Віктора Андрійовича, за передрук яких були заплачені великі кошти. Автор статті також був свідком подібних пропозицій. Подробиці читайте в газеті “Україна молода” у рубриці “Політика великим планом”.
Часопис “Правда України” намагається передбачити, якою буде подальша кар’єра Віктора Ющенка. Газета пише, що “вже є дві поважні пропозиції, що дозволяють колишньому прем’єрові обійняти гідне харизматичному лідеру місце в українському політику мі. Перше – очолити блок з кількох партій націонал-демократичного, ринково-реформістського напряму. Конкретно мовиться поки що про два РУХи і партію “Реформи і порядок” Віктора Пинзеника. Друга пропозиція – стати лідером нової нелівої опозиції, що займатиметься в основному проблемою відсторонення від влади Леоніда Кучми, а в перспективі –намагатиметься стати диригентом перебудови всієї влади в Україні на істинно демократичних засадах”.
Докладніше довідатися про можливі подальші політичні кроки Віктора Ющенка можна зі статті “Куди тепер іти солдату… або Відставка Ющенка дала старт виборчий гонці.”
Про майбутній вибір для колишнього прем’єра пише також і газета “Сільські вісті”. Часопис переконаний, що “Ющенко таки стане лідером правої опозиції, навіть як би він цього не хотів. Хоча ця опозиція - дуже своєрідний сегмент політичного спектру…Та й взагалі, українська опозиція не схожа ні на яку європейську з історичних причин. Вона не єдина, вона сегментована. Єдиного лідера в ній немає і бути не може. Це реальність, з якою треба рахуватися.”
На думку кореспондента газети “Демократична Україна”, “події останніх місяців рельєфно виявили недосконалість політичної організації українського суспільства. Надто стійким і гострим є відкрите політичне протистояння. Надто багато сил, конче необхідних для державотворчости, воно поглинає. Надто помітною є дискредитація нещодавно народженої державотворчості не лише в очах зарубіжної громадськості, але й співвічизників. Однією з сумних реалій українського суспільства є високий рівень відчуження особи від влади, яскравим прикладом якого є низький рівень довіри населення до владних інституцій. Про що свідчать численні опитування.”
Про ще одну сумну реалію сьогодення розповідає газета “Вечірні вісті”, яка повідомляє, що організація “Репортери без кордонів” визнала президента України Л.Кучму ворогом преси за №29. До Міжнародного дня свободи слова в Європі було видано фотоальбом “Репортери без кордонів. За свободу слова”. 3 травня ця книга із списком 30 ворогів преси розійшлася по всьому світові. Українського “гаранта” у цьому переліку випереджають Олександр Лукашенко – 4 місце та Володимир Путін – 22.
Часопис “Правда України” намагається передбачити, якою буде подальша кар’єра Віктора Ющенка. Газета пише, що “вже є дві поважні пропозиції, що дозволяють колишньому прем’єрові обійняти гідне харизматичному лідеру місце в українському політику мі. Перше – очолити блок з кількох партій націонал-демократичного, ринково-реформістського напряму. Конкретно мовиться поки що про два РУХи і партію “Реформи і порядок” Віктора Пинзеника. Друга пропозиція – стати лідером нової нелівої опозиції, що займатиметься в основному проблемою відсторонення від влади Леоніда Кучми, а в перспективі –намагатиметься стати диригентом перебудови всієї влади в Україні на істинно демократичних засадах”.
Докладніше довідатися про можливі подальші політичні кроки Віктора Ющенка можна зі статті “Куди тепер іти солдату… або Відставка Ющенка дала старт виборчий гонці.”
Про майбутній вибір для колишнього прем’єра пише також і газета “Сільські вісті”. Часопис переконаний, що “Ющенко таки стане лідером правої опозиції, навіть як би він цього не хотів. Хоча ця опозиція - дуже своєрідний сегмент політичного спектру…Та й взагалі, українська опозиція не схожа ні на яку європейську з історичних причин. Вона не єдина, вона сегментована. Єдиного лідера в ній немає і бути не може. Це реальність, з якою треба рахуватися.”
На думку кореспондента газети “Демократична Україна”, “події останніх місяців рельєфно виявили недосконалість політичної організації українського суспільства. Надто стійким і гострим є відкрите політичне протистояння. Надто багато сил, конче необхідних для державотворчости, воно поглинає. Надто помітною є дискредитація нещодавно народженої державотворчості не лише в очах зарубіжної громадськості, але й співвічизників. Однією з сумних реалій українського суспільства є високий рівень відчуження особи від влади, яскравим прикладом якого є низький рівень довіри населення до владних інституцій. Про що свідчать численні опитування.”
Про ще одну сумну реалію сьогодення розповідає газета “Вечірні вісті”, яка повідомляє, що організація “Репортери без кордонів” визнала президента України Л.Кучму ворогом преси за №29. До Міжнародного дня свободи слова в Європі було видано фотоальбом “Репортери без кордонів. За свободу слова”. 3 травня ця книга із списком 30 ворогів преси розійшлася по всьому світові. Українського “гаранта” у цьому переліку випереджають Олександр Лукашенко – 4 місце та Володимир Путін – 22.
