Бєлград, 17 травня 2001 – Селянська партiя України, як 16 травня повiдомило агентство УНIАН, передала в посольство Союзної Республiки Югославiя в Українi 485 тисяч пiдписiв українських громадян з вимогою негайного звiльнення екс-президента СРЮ Слободана Мiлошевича. Хоча югославська преса не надрукувала цього повiдомлення, воно розповсюджується по Iнтернету як свого роду курйоз.
Серби читають, дивуються, смiються i ставлять запитання: що це за українцi, якi так люблять того, хто завдав нам стiльки лиха? Тут навiть колишнi обожнювачi бiльше не називають Мiлошевича “iнтернацiональним героєм та взiрцем протидiї експансiї Заходу”, як назвав його лiдер Селянської партiї Сергiй Довгань. Тут на пiдтримку Мiлошевичу не зiбрали б анi десяту частину пiдписiв зiбраних українськими прихильниками югославського екс-диктатора. Нагадаємо, що це не перший випадок захоплювання Мiлошевичем в Українi. В час виборiв минулого року у Бєлградi перебувала й група депутатiв Верховної ради України, яку очолював Сергiй Кияшко. Не чекаючи офiцiйних результатiв, українськi депутати на прес-конференцiї у югославськiй столицi проголосили перемогу Мiлошевича i його соцiалiстiв та заявили, що вибори проведено згiдно з найвищими європейськими стандартами. У Бєлградi тим часом порушено кримiнальну справу проти членiв Союзної виборчої комiсiї, якi фальсифiкували результати виборiв.
Пан Кияшко перебував у Бєлградi i у лютому цього року. Вiн тодi, як секретар Євроазiйського соцiалiстичного конгресу, запропонував колишньому президентовi Югославiї та його партiї очолити згадану мiжконтинентальну органiзацiю в наступнiй п’ятирiчцi. Хоча йшлося про партiйний вiзит, нардеп Кияшко виступав i як голова парламентської групи по спiвробiтництву з Югославiєю, висловлюючи пiдтримку полiтицi Соцiалiстичної партiї Сербiї й зазначаючи, що “її прагнення є сильним поштовхом для усiх прогресивних сил у свiтi”. Але югославськiй державi пiсля десяти рокiв занепаду потрiбнi серйознi економiчнi партнери, а не такi, що продають дешеву iдеологiю.
Тому серби здивованi заявою голови Селянської партiї про те, що в акцiї “Слободану Мiлошевичу – свобода” беруть участь “провiднi полiтичнi та громадськi дiячi України, серед них i понад 100 народних депутатiв”.
Чи в українських селян та народних депутатiв немає своїх проблем. Чи вони знають скiльки лиха заподiяв Слободан Мiлошевич сербському та iншим народам колишньої Югославiї. Чи почули про Вуковар, Сараєво, про концтабори у Боснiї й Герцеговинi, про масовi могили у Косовi, про лiквiдацiї полiтичних дiячiв у Сербiї?
Серби свою країну пiд владою Мiлошевича вважали божевiльнею. Згiдно з усiма опитуваннями, тут зростає кiлькiсть тих, хто вважає, що екс-президента треба судити не лише тому, що використав службове становище для особистого збагачення, але й з воєнних злочинiв. Якщо самi серби усунули з влади свого диктатора, нащо ж його величати в Українi? Прочитавши повiдомлення про акцiю Селянської партiї України, один сербський журналiст сказав кореспондентовi радiо Свобода: “Хай Господь їм простить, бо не знають, що роблять!”
Серби читають, дивуються, смiються i ставлять запитання: що це за українцi, якi так люблять того, хто завдав нам стiльки лиха? Тут навiть колишнi обожнювачi бiльше не називають Мiлошевича “iнтернацiональним героєм та взiрцем протидiї експансiї Заходу”, як назвав його лiдер Селянської партiї Сергiй Довгань. Тут на пiдтримку Мiлошевичу не зiбрали б анi десяту частину пiдписiв зiбраних українськими прихильниками югославського екс-диктатора. Нагадаємо, що це не перший випадок захоплювання Мiлошевичем в Українi. В час виборiв минулого року у Бєлградi перебувала й група депутатiв Верховної ради України, яку очолював Сергiй Кияшко. Не чекаючи офiцiйних результатiв, українськi депутати на прес-конференцiї у югославськiй столицi проголосили перемогу Мiлошевича i його соцiалiстiв та заявили, що вибори проведено згiдно з найвищими європейськими стандартами. У Бєлградi тим часом порушено кримiнальну справу проти членiв Союзної виборчої комiсiї, якi фальсифiкували результати виборiв.
Пан Кияшко перебував у Бєлградi i у лютому цього року. Вiн тодi, як секретар Євроазiйського соцiалiстичного конгресу, запропонував колишньому президентовi Югославiї та його партiї очолити згадану мiжконтинентальну органiзацiю в наступнiй п’ятирiчцi. Хоча йшлося про партiйний вiзит, нардеп Кияшко виступав i як голова парламентської групи по спiвробiтництву з Югославiєю, висловлюючи пiдтримку полiтицi Соцiалiстичної партiї Сербiї й зазначаючи, що “її прагнення є сильним поштовхом для усiх прогресивних сил у свiтi”. Але югославськiй державi пiсля десяти рокiв занепаду потрiбнi серйознi економiчнi партнери, а не такi, що продають дешеву iдеологiю.
Тому серби здивованi заявою голови Селянської партiї про те, що в акцiї “Слободану Мiлошевичу – свобода” беруть участь “провiднi полiтичнi та громадськi дiячi України, серед них i понад 100 народних депутатiв”.
Чи в українських селян та народних депутатiв немає своїх проблем. Чи вони знають скiльки лиха заподiяв Слободан Мiлошевич сербському та iншим народам колишньої Югославiї. Чи почули про Вуковар, Сараєво, про концтабори у Боснiї й Герцеговинi, про масовi могили у Косовi, про лiквiдацiї полiтичних дiячiв у Сербiї?
Серби свою країну пiд владою Мiлошевича вважали божевiльнею. Згiдно з усiма опитуваннями, тут зростає кiлькiсть тих, хто вважає, що екс-президента треба судити не лише тому, що використав службове становище для особистого збагачення, але й з воєнних злочинiв. Якщо самi серби усунули з влади свого диктатора, нащо ж його величати в Українi? Прочитавши повiдомлення про акцiю Селянської партiї України, один сербський журналiст сказав кореспондентовi радiо Свобода: “Хай Господь їм простить, бо не знають, що роблять!”
