Мінськ, 21 травня 2001 - У Білорусі відновлено “п’ятирічку” – основні напрямки соціально-економічного розвитку держави на 2001—2006 рк затверджено на “всебілоруських народних зборах”, що їх називають черговим з’їздом комуністичної партії.
Перші Всебілоруські народні збори відбулися в жовтні 1996 року, напередодні суперечливого референдуму за Конституцією та пропозицією подовжити строк президентських повноважень Аляксандра Лукашенки. Оглядачі вважали народні збори, які було скликано за указом президента та делегати яких відбиралися місцевими органами влади, придуманою президентом альтернативою Верховній Раді, що збиралася оголосити Лукашенку імпічмент.
Імпічменту не відбулося, президент виграв референдум та розпустив Верховну Раду, чого досі не визнає Захід.
Навіщо президентові другі збори в травні 2001-го? Офіцйно – щоб затвердити основні напрямки соціально-економічного розвитку Білорусі на найближчу п’ятирічку. Опозиція казала, що збори або знов запропонують Лукашенку референдум з питання подовження повноважень, або висунуть його головним народним кандидатом на президентські вибори, що мають відбутися до кінця вересня цього року. Нічого з цього не відбулося.
Дві з половиною тисячи делегатів навіть формально не проголосували за ухвалення п’ятирічної програми. Делегат перших зборів, а тепер опозиціонер Михайло Чигир, перший прем’єр-міністр президента Лукашенки, пояснює це повним провалом першої програми, що було схвалено цими зборами наприкінці 1996 року. Тоді встановили обмеження інфляції – півтора відсотки на місяць, а вона сягала одного відсотка на день чи 370 на рік. Так було з іншими затвердженими прогнозами.
Мінські політологи кажуть, що президентові Лукашенку просто подобається радянська атмосфера з’їздів – до речі, Лукашенка постійно називав збори саме з’їздом. Президентська доповідь заняла дві з половиною години, а ще змогли виступити лише два десятки делегатів, серед яких були такі представники простого народу, як прем’єр-міністр, міністр оборони, губернатор і т.д. Делегати з провінції читали відредаговані та схвалені заздалегідь промови, традиційним був і виступ керівника Білоруської православної церкви Московського партіархату, якого Аляксандр Лукашенка постіно представляє “наш Філарет”.
Нетрадиційними були приїзд на ці збори прямо з Женеви Павла Бородіна, державного секретаря союзної держави Білорусі та Росії, який слова не взяв, та виступ гостя з Санкт-Петербургу – лауреата Нобелівської премії білоруського походження Жореса Алферова, якому прямо на з’їзді президент Лукашенка вручив головний орден Білорусі.
Ще більш незвичайними були промови двох представників сусідніх країн – керівника білоруської спілки Польщі Яна Сичевського, який різко критикував свою країну за те, що вона продалася Заходові, та лідера українських комуністів, який лаяв “проамерикаснський уряд Ющенка”.
Мінські спостерігачі дійшли висновку, що головною метою з’їзду було показати білоруському народові, що він живе краще за всіх своїх сусідів – під мудрим президентом Лукашенкою. Особливо сподобалися Всебілоруські народні збори туркменському послу в Мінську, який заявив, що в Туркменістані подібні з’їзди скликають щороку, а останні з’їзд схвалив абсолютно правильне рішення дозволити посмертне президентство Сапармуратові Ніязову.
Перші Всебілоруські народні збори відбулися в жовтні 1996 року, напередодні суперечливого референдуму за Конституцією та пропозицією подовжити строк президентських повноважень Аляксандра Лукашенки. Оглядачі вважали народні збори, які було скликано за указом президента та делегати яких відбиралися місцевими органами влади, придуманою президентом альтернативою Верховній Раді, що збиралася оголосити Лукашенку імпічмент.
Імпічменту не відбулося, президент виграв референдум та розпустив Верховну Раду, чого досі не визнає Захід.
Навіщо президентові другі збори в травні 2001-го? Офіцйно – щоб затвердити основні напрямки соціально-економічного розвитку Білорусі на найближчу п’ятирічку. Опозиція казала, що збори або знов запропонують Лукашенку референдум з питання подовження повноважень, або висунуть його головним народним кандидатом на президентські вибори, що мають відбутися до кінця вересня цього року. Нічого з цього не відбулося.
Дві з половиною тисячи делегатів навіть формально не проголосували за ухвалення п’ятирічної програми. Делегат перших зборів, а тепер опозиціонер Михайло Чигир, перший прем’єр-міністр президента Лукашенки, пояснює це повним провалом першої програми, що було схвалено цими зборами наприкінці 1996 року. Тоді встановили обмеження інфляції – півтора відсотки на місяць, а вона сягала одного відсотка на день чи 370 на рік. Так було з іншими затвердженими прогнозами.
Мінські політологи кажуть, що президентові Лукашенку просто подобається радянська атмосфера з’їздів – до речі, Лукашенка постійно називав збори саме з’їздом. Президентська доповідь заняла дві з половиною години, а ще змогли виступити лише два десятки делегатів, серед яких були такі представники простого народу, як прем’єр-міністр, міністр оборони, губернатор і т.д. Делегати з провінції читали відредаговані та схвалені заздалегідь промови, традиційним був і виступ керівника Білоруської православної церкви Московського партіархату, якого Аляксандр Лукашенка постіно представляє “наш Філарет”.
Нетрадиційними були приїзд на ці збори прямо з Женеви Павла Бородіна, державного секретаря союзної держави Білорусі та Росії, який слова не взяв, та виступ гостя з Санкт-Петербургу – лауреата Нобелівської премії білоруського походження Жореса Алферова, якому прямо на з’їзді президент Лукашенка вручив головний орден Білорусі.
Ще більш незвичайними були промови двох представників сусідніх країн – керівника білоруської спілки Польщі Яна Сичевського, який різко критикував свою країну за те, що вона продалася Заходові, та лідера українських комуністів, який лаяв “проамерикаснський уряд Ющенка”.
Мінські спостерігачі дійшли висновку, що головною метою з’їзду було показати білоруському народові, що він живе краще за всіх своїх сусідів – під мудрим президентом Лукашенкою. Особливо сподобалися Всебілоруські народні збори туркменському послу в Мінську, який заявив, що в Туркменістані подібні з’їзди скликають щороку, а останні з’їзд схвалив абсолютно правильне рішення дозволити посмертне президентство Сапармуратові Ніязову.
