Прага, 14 червня 2001 — Редакційна стаття в європейському виданні щоденника Вол Стріт Джорнал висловлює думку, що вердикт щодо загального успіху Бушевої європейської подорожі було винесено ще до того, як він вирушив із Вашинґтона — і вердикт неґативний. Із європейських засобів інформації видно, що європейці бачать у Бушеві «ковбоя» і що в трансатлантичних узаєминах поглиблюється розкол.
Один із його проявів — протилежне ставлення до кари смерті, пише щоденник Н’ю Йорк Таймз: залежність Америки від кари смерті серйозно підриває її моральну вагу як усесвітнього захисника прав особи й людини. У редакційній статті газета зазначає, що, зустрічаючись із керівниками Європейського Союзу в Швеції, Буш візьме участь у зібранні міжнародної організації, яка забороняє членство будь-якій країні, що не скасувала кару смерті: те, що в Америці вважають за справу кримінальної юстиції, в інших демократіях мають за питання прав людини.
Тим часом коментар у німецькому щоденнику Вельт захищає європейську подоріж Буша — на думку автора статті, хоча Президент США й не має великого досвіду в міжнародних справах, він вирушив у поїздку добре підготованим.
Французький щоденник Монд уважає, що на зустрічі в Швеції, незважаючи на невизначеність серед союзників США в НАТО щодо американської системи протиракетної оборони, Буш мав би захистити свої позиції з інших трансатлантичних суперечностей, і зокрема звернути свій погляд до питань довкілля: на думку газети, саме ця справа, тобто відкинення Бушем Протоколу Кіото, є перша в переліку суперечливих питань, мовиться в редакційній статті.
А британський щоденник Файнаншл Таймз звертається до подальших планів Джорджа Буша — його майбутньої зустрічі з Президентом Росії Владіміром Путіним. Найважливішим аспектом Бушевої зустрічі з союзниками в НАТО, пише газета в редакційній статті, стала проголошена ним готовність знову залучити Росію до діялогу про співпрацю. Таким чином Буш намагається досягти двох несумісних цілей — і розширення НАТО, нова фаза якого долучила б і частину колишнього Радянського Союзу, тобто три країни Балтії, і поліпшення співпраці з Росією, для якої вступ до Північноатлантичного союзу пострадянських країн дотепер є анафемою.
Єдиний шлях переконати Путіна пристати на такий спосіб розширення НАТО, вважає Файнаншл Таймз, є переконати його, що союз НАТО зараз зовсім не той, як був за часів Холодної війни, і більше залучити й саму Росію в структури її колишнього ворога. Якщо ж Росію буде відверто залишено поза дахом НАТО, пише щоденник, то важко уявити, як можна буде поховати старі взаємини доби Холодної війни.
Один із його проявів — протилежне ставлення до кари смерті, пише щоденник Н’ю Йорк Таймз: залежність Америки від кари смерті серйозно підриває її моральну вагу як усесвітнього захисника прав особи й людини. У редакційній статті газета зазначає, що, зустрічаючись із керівниками Європейського Союзу в Швеції, Буш візьме участь у зібранні міжнародної організації, яка забороняє членство будь-якій країні, що не скасувала кару смерті: те, що в Америці вважають за справу кримінальної юстиції, в інших демократіях мають за питання прав людини.
Тим часом коментар у німецькому щоденнику Вельт захищає європейську подоріж Буша — на думку автора статті, хоча Президент США й не має великого досвіду в міжнародних справах, він вирушив у поїздку добре підготованим.
Французький щоденник Монд уважає, що на зустрічі в Швеції, незважаючи на невизначеність серед союзників США в НАТО щодо американської системи протиракетної оборони, Буш мав би захистити свої позиції з інших трансатлантичних суперечностей, і зокрема звернути свій погляд до питань довкілля: на думку газети, саме ця справа, тобто відкинення Бушем Протоколу Кіото, є перша в переліку суперечливих питань, мовиться в редакційній статті.
А британський щоденник Файнаншл Таймз звертається до подальших планів Джорджа Буша — його майбутньої зустрічі з Президентом Росії Владіміром Путіним. Найважливішим аспектом Бушевої зустрічі з союзниками в НАТО, пише газета в редакційній статті, стала проголошена ним готовність знову залучити Росію до діялогу про співпрацю. Таким чином Буш намагається досягти двох несумісних цілей — і розширення НАТО, нова фаза якого долучила б і частину колишнього Радянського Союзу, тобто три країни Балтії, і поліпшення співпраці з Росією, для якої вступ до Північноатлантичного союзу пострадянських країн дотепер є анафемою.
Єдиний шлях переконати Путіна пристати на такий спосіб розширення НАТО, вважає Файнаншл Таймз, є переконати його, що союз НАТО зараз зовсім не той, як був за часів Холодної війни, і більше залучити й саму Росію в структури її колишнього ворога. Якщо ж Росію буде відверто залишено поза дахом НАТО, пише щоденник, то важко уявити, як можна буде поховати старі взаємини доби Холодної війни.
