Прага, 25 липня 2001 – Символ є одним із найсуттєвіших понять світової філософії. Вважається, що він має глибоко прихований багатозначний зміст, котрий історично й політично по-різному трактується. Що стосується політичної чи державної символіки, то тут й до сьогодні точаться ті ж багатозначні суперечки. Недарма колись французький письменники і мислитель Віктор Гюґо писав про герб, що “він для тих, хто уміє його читати, є алгеброю і глибоким мовленням”. Навіть з приводу сьогоднішнього розміщення кольорів на українському прапорі є чимало канонічних зауважень, які базуються на стародавніх традиціях компонування кольорів. Останніми трактується й глибинний вплив символіки на формування свідомості народів.
Зрозуміло, що неодмінною зовнішньою ознакою суверенності будь-якої держави є її державна символіка – герб, прапор, гімн. Історія фактично й наглядно ілюструє важливість державних символів як атрибутів влади і підтвердження державно-владних повноважень. Існують декілька наукових дисциплін, котрі займаються глибоким вивченням державної, історичної символіки. Зокрема, однією з таких є геральдика.
Державний герб – це особливий знак держави, офіційно прийнята її емблема, виконана за законами геральдики й зображувана на прапорах, монетах, печатках, офіційних паперах тощо. За Конституцією України 1996 року головним елементом її державного герба є знак княжої держави Володимира Великого – Тризуб, який відомий ще з Х століття з різних пам”яток історії Київської Русі. Наявність тризуба у державному гербі України засвідчує й історичну спадкоємність традицій Давньої Русі для нинішнього громадянства держави..
Державний гімн – це урочиста пісня, офіційно визначена як символ державної єдності. При виконанні державного гімну належить вставати, демонструючи цим шану до держави, громадянську лояльність. Історики доводять, що перший в історії гімн, який виконується й досі був прийнятий у Японії ще у ІХ столітті. В царській Росії, наприклад, державний гімн вперше прозвучав у 30-і роки ХІХ століття. Офіційним гімном української держави є нині музика Михайла Вербицького, написана ним у 1863 році до слів вірша Павла Чубинського “Ще не вмерла Україна”. У 1917 і 1992 роках ця музика офіційно визнана гімном України. На жаль, до сьогодні точаться суперечки серед парламентарів у Києві з приводу тексту гімну, хоча у вересні 2000 року уперше, під час відкриття офіційного відбіркового футбольного матчу на першість світу між збірними України та Польщі над олімпійським стадіоном української столиці пролунали й слова гімну, що їх написав Чубинський і впродовж багатьох років вони вважалися текстом, що символізує українську державність. Хоча є критики, які небезпідставно вважають, що слово несе не лише психологічний але й глибинний життєвий або протилежний буттю зміст і слова «Ще не вмерла» не лише не відображають нових історичних реалій але й несуть у собі певний відбиток песимізму. А згадайте наголошення Біблії про божественне значення слова…
Державний прапор – це офіційний знак держави у вигляді полотнища встановлених розмірів одного або кількох кольорів, можливо, з символом держави елементом її герба. Синьо-жовта горизонтальна композиція є офіційним прапором України. Одними з перших цей прапор підняли над Київською міською адміністрацією 24 липня 1990 року на відзначення ухвалення Верховною Радою Декларації про суверенітет України. Але ще раніше – 23 березня і 28 квітня 1990 року такі прапори підняли Тернопільська міська і Львівська обласна Ради. Де-хто вважає, що нинішнє розміщення кольорів на українському прапорі невдале, бо ще стародавня китайська традиція трактує щасливим саме жовто-синє компонування цих двох барв, як і було на запорізьких корогвах та першому прапорові УНР, бо потім Скоропадський і еміграційна УНРада зупнилися на тимчасовому синьо-жовтому кольорі, що й ухвалила Верховна рада України 28 серпня 1992 року.
Свідченнями того настільки глибокими є хоча б згадані символи можна назвати хоча б окремі історичні трактування кольору українського прапора: жовтий – це й хлібні лани чорноземної України, й миролюбність українців та їх природні багатства; синій – це й чисте та спокійне небо держави, її водні простори, включно з морями і таке інше. Державні символи є не лише ознаками суверенітету держави але й ознаками гордості та характеру її громадян.
Зрозуміло, що неодмінною зовнішньою ознакою суверенності будь-якої держави є її державна символіка – герб, прапор, гімн. Історія фактично й наглядно ілюструє важливість державних символів як атрибутів влади і підтвердження державно-владних повноважень. Існують декілька наукових дисциплін, котрі займаються глибоким вивченням державної, історичної символіки. Зокрема, однією з таких є геральдика.
Державний герб – це особливий знак держави, офіційно прийнята її емблема, виконана за законами геральдики й зображувана на прапорах, монетах, печатках, офіційних паперах тощо. За Конституцією України 1996 року головним елементом її державного герба є знак княжої держави Володимира Великого – Тризуб, який відомий ще з Х століття з різних пам”яток історії Київської Русі. Наявність тризуба у державному гербі України засвідчує й історичну спадкоємність традицій Давньої Русі для нинішнього громадянства держави..
Державний гімн – це урочиста пісня, офіційно визначена як символ державної єдності. При виконанні державного гімну належить вставати, демонструючи цим шану до держави, громадянську лояльність. Історики доводять, що перший в історії гімн, який виконується й досі був прийнятий у Японії ще у ІХ столітті. В царській Росії, наприклад, державний гімн вперше прозвучав у 30-і роки ХІХ століття. Офіційним гімном української держави є нині музика Михайла Вербицького, написана ним у 1863 році до слів вірша Павла Чубинського “Ще не вмерла Україна”. У 1917 і 1992 роках ця музика офіційно визнана гімном України. На жаль, до сьогодні точаться суперечки серед парламентарів у Києві з приводу тексту гімну, хоча у вересні 2000 року уперше, під час відкриття офіційного відбіркового футбольного матчу на першість світу між збірними України та Польщі над олімпійським стадіоном української столиці пролунали й слова гімну, що їх написав Чубинський і впродовж багатьох років вони вважалися текстом, що символізує українську державність. Хоча є критики, які небезпідставно вважають, що слово несе не лише психологічний але й глибинний життєвий або протилежний буттю зміст і слова «Ще не вмерла» не лише не відображають нових історичних реалій але й несуть у собі певний відбиток песимізму. А згадайте наголошення Біблії про божественне значення слова…
Державний прапор – це офіційний знак держави у вигляді полотнища встановлених розмірів одного або кількох кольорів, можливо, з символом держави елементом її герба. Синьо-жовта горизонтальна композиція є офіційним прапором України. Одними з перших цей прапор підняли над Київською міською адміністрацією 24 липня 1990 року на відзначення ухвалення Верховною Радою Декларації про суверенітет України. Але ще раніше – 23 березня і 28 квітня 1990 року такі прапори підняли Тернопільська міська і Львівська обласна Ради. Де-хто вважає, що нинішнє розміщення кольорів на українському прапорі невдале, бо ще стародавня китайська традиція трактує щасливим саме жовто-синє компонування цих двох барв, як і було на запорізьких корогвах та першому прапорові УНР, бо потім Скоропадський і еміграційна УНРада зупнилися на тимчасовому синьо-жовтому кольорі, що й ухвалила Верховна рада України 28 серпня 1992 року.
Свідченнями того настільки глибокими є хоча б згадані символи можна назвати хоча б окремі історичні трактування кольору українського прапора: жовтий – це й хлібні лани чорноземної України, й миролюбність українців та їх природні багатства; синій – це й чисте та спокійне небо держави, її водні простори, включно з морями і таке інше. Державні символи є не лише ознаками суверенітету держави але й ознаками гордості та характеру її громадян.
