Белград, 31 серпня 2001 – Колишнiй президент Югославiї Слободан Мiлошевич у четвер удруге з’явився перед суддями Гаазького трибуналу. Його поведiнка не здивувала нiкого в Белградi, бо вiн саме такими виступами упродовж тринадцяти рокiв викликав захоплення одних і обурення iнших.
Слободан Мiлошевич вiд початку кар’єри знав, що бiльшiсть його землякiв – неосвiченi люди, якими легко манiпулювати. Щоби його поважали, вiн до своїх землякiв звертався дуже рiдко, а ще рiдше давав iнтерв’ю. Коли ж виступав, це були короткi звернення, насиченi патетичними фразами, якi легко запам’ятовувалися.
Перед гаазькими суддями Мiлошевич застосовує ту саму тактику, яку сербськi юристи вже назвали зухвало революцiйною. Такою поведiнкою вiн нiкого не зворушить, кажуть експерти. Екс-президент робить помилку, демонструючи зневажливе ставлення до Трибуналу, каже вiдомий правозахисник Бiляна Ковачевич й додає, що прокуророві не буде легко довести вiдповiдальнiсть Мiлошевича за злочинні накази, оскiльки майже всi рiшення формально ухвалював не вiн особисто, а його підлеглі.
Кореспонденти белградських масмедiа, зокрема, нагадують, що суддя Рiчард Мей i цього разу не дозволив Мiлошевичу виголошувати полiтичнi промови.
Урядова газета “Полiтика” спростовує слова Мiлошевича про його цiлковиту iзоляцiю у в’язницi. В матерiалi мовиться, що колишнiй президент протягом неповних двох мiсяцiв у Гаазi 45 годин розмовляв із дружиною, 20 годин із невiсткою та внуком, шiсть разiв зустрiчався з адвокатами. Його вiдвiдали й члени керiвництва Соцiалiстичної партiї. Вiн із в’язницi дав навiть одне iнтерв’ю, а по телефону звернувся до керiвникiв Компартiї Росiї, коли вiдзначали якийсь ювiлей. Iншi газети повiдомляють, що Мiлошевич у в’язницi спiлкується з хорватськими та боснiйськими в’язнями, та навiть із хорватським генералом Расiмом Адемi, албанцем за нацiональнiстю.
Слободан Мiлошевич – майстер полiтичного лицемiрства. Йому впродовж рокiв удавалося збивати з пантелику численних мiжнародних посередникiв, яким він, наприклад, присягав, що не чув про злочини та що Сербiя не причетна до вiйн у Хорватiї й Боснiї. Все-таки один оглядач зазначає, що Гаазький суд – це не белградська резиденцiя, в якiй екс-президент із насолодою обманював спiврозмовникiв.
Дочка Мiлошевича, проти якої в Белградi порушено карну справу, тим часом вступила до ультранацiоналiстичної Радикальної партiї. Цiкаво, що вона досi не вiдвiдала батька в Гаазi.
Гаазький трибунал розшукує ще 15 громадян Югославiї. Прем’єр-мiнiстр Сербiї Зоран Джiнджіч у четвер заявив, що влада буде змушена видати ще кiлькох звинувачених, за винятком тих, кого захищає депутатська недоторканнiсть. У списку звинувачених, серед iнших, i нинішній президент Сербiї Мiлан Мiлутiнович.
Серед них i полковник Шлiванчанин, про подвиги котрого розповiдає книжка, що саме на цьому тижнi вийшла друком. На її презентацiї полковник гордо заявив, що нiколи не здасться Трибуналовi. Сербський прем’єр із цього приводу звернувся до глави держави й начальника Генштабу з запитанням, чому дозволяють такi полiтичнi виступи вiйськовослужбовцям, якi завдають великої шкоди iмiджеві держави. Хоча 75 вiдсоткiв громадян Сербiї негативно розцiнює Мiлошевича i його полiтику, ще є сили, якi величають його криваву епоху.
Слободан Мiлошевич вiд початку кар’єри знав, що бiльшiсть його землякiв – неосвiченi люди, якими легко манiпулювати. Щоби його поважали, вiн до своїх землякiв звертався дуже рiдко, а ще рiдше давав iнтерв’ю. Коли ж виступав, це були короткi звернення, насиченi патетичними фразами, якi легко запам’ятовувалися.
Перед гаазькими суддями Мiлошевич застосовує ту саму тактику, яку сербськi юристи вже назвали зухвало революцiйною. Такою поведiнкою вiн нiкого не зворушить, кажуть експерти. Екс-президент робить помилку, демонструючи зневажливе ставлення до Трибуналу, каже вiдомий правозахисник Бiляна Ковачевич й додає, що прокуророві не буде легко довести вiдповiдальнiсть Мiлошевича за злочинні накази, оскiльки майже всi рiшення формально ухвалював не вiн особисто, а його підлеглі.
Кореспонденти белградських масмедiа, зокрема, нагадують, що суддя Рiчард Мей i цього разу не дозволив Мiлошевичу виголошувати полiтичнi промови.
Урядова газета “Полiтика” спростовує слова Мiлошевича про його цiлковиту iзоляцiю у в’язницi. В матерiалi мовиться, що колишнiй президент протягом неповних двох мiсяцiв у Гаазi 45 годин розмовляв із дружиною, 20 годин із невiсткою та внуком, шiсть разiв зустрiчався з адвокатами. Його вiдвiдали й члени керiвництва Соцiалiстичної партiї. Вiн із в’язницi дав навiть одне iнтерв’ю, а по телефону звернувся до керiвникiв Компартiї Росiї, коли вiдзначали якийсь ювiлей. Iншi газети повiдомляють, що Мiлошевич у в’язницi спiлкується з хорватськими та боснiйськими в’язнями, та навiть із хорватським генералом Расiмом Адемi, албанцем за нацiональнiстю.
Слободан Мiлошевич – майстер полiтичного лицемiрства. Йому впродовж рокiв удавалося збивати з пантелику численних мiжнародних посередникiв, яким він, наприклад, присягав, що не чув про злочини та що Сербiя не причетна до вiйн у Хорватiї й Боснiї. Все-таки один оглядач зазначає, що Гаазький суд – це не белградська резиденцiя, в якiй екс-президент із насолодою обманював спiврозмовникiв.
Дочка Мiлошевича, проти якої в Белградi порушено карну справу, тим часом вступила до ультранацiоналiстичної Радикальної партiї. Цiкаво, що вона досi не вiдвiдала батька в Гаазi.
Гаазький трибунал розшукує ще 15 громадян Югославiї. Прем’єр-мiнiстр Сербiї Зоран Джiнджіч у четвер заявив, що влада буде змушена видати ще кiлькох звинувачених, за винятком тих, кого захищає депутатська недоторканнiсть. У списку звинувачених, серед iнших, i нинішній президент Сербiї Мiлан Мiлутiнович.
Серед них i полковник Шлiванчанин, про подвиги котрого розповiдає книжка, що саме на цьому тижнi вийшла друком. На її презентацiї полковник гордо заявив, що нiколи не здасться Трибуналовi. Сербський прем’єр із цього приводу звернувся до глави держави й начальника Генштабу з запитанням, чому дозволяють такi полiтичнi виступи вiйськовослужбовцям, якi завдають великої шкоди iмiджеві держави. Хоча 75 вiдсоткiв громадян Сербiї негативно розцiнює Мiлошевича i його полiтику, ще є сили, якi величають його криваву епоху.
