Прага, 28 вересня 2001 — Уряди й центральні банки країн Заходу швидко зреаґували на економічні наслідки терористичних нападів 11 вересня. Із небаченою єдністю в усій Північній Америці, Європі й Японії було знижено відсоткові ставки, щоби зменшити вартість позик і стимулювати зростання. Але чи були ці заходи одноразові, а чи можуть стати под∂рунтям майбутньої співпраці — і чи урядова допомога найбільш постраждалим галузям господарства та жорсткіший контроль за пересуванням капіталів не означатимуть початок кінця справді вільного ринку?
Фінансові органи всього світу вельми скоординовано й активно відповіли на удар, якого завдали терористи й економіці, і американській, і світовій. Уже за кілька годин по тому, як Федеральна резервна система США, що виконує функцію центрального банку, знизила відсоткову ставку, на такий самий крок у 12 країнах «євро-зони» пішов і Європейський центральний банк. А протягом іще двох днів до них приєдналися й центральні банки низки інших європейських країн, Японії й Канади в намаганні зупити економічний відступ.
До такої надзвичайно масштабної й швидкої скоординованої акції призвели надзвичайні події — але схожі приклади вже траплялися й раніше, зауважує аналітик австрійського Die Erste Bank Вероніка Ляммер: «За особливих обставин центральні банки й політики співпрацюють дуже тісно. Це один із таких прикладів. Але (спільне) зменшення ставок уже бувало — під час кризи в Росії (1998 року) і кілька разів під час азійської кризи (1997 року), – нагадує фахівець. – Тож у таких особливих ситуаціях співпраця дуже тісна».
За її словами, спільні заходи влад різних країн значно дієвіші, ніж коли вони діють поодинці. Але, вважає вона, навряд чи схожа акція повториться.
Із цим згоден і викладач Універститету Warwick, а раніше головний економіст європейського й середньоазійського відділу Світового банку Алан Роу. Нинішня співпраця, спричинена катастрофічними обставинами, каже він, становить «історичний прецедент» — але в майбутньому її буде нелегко організувати знову, хоча б тому, що в усіх країнах різні швидкості зростання економіки й різні рівні інфляції, а саме ці чинники є вирішальні в визначенні відсоткових ставок.
Іще одна подія, що зацікавила фінансові кола — а особливо супротивників вільного ринку — це фінансова допомога авіакомпаніям, схвалена у США, і обговорювані жорсткіші правила фінансових операцій.
Але Алан Роу не вбачає в цьому якогось переходу від ідеології вільного ринку до втручання держави в економіку.
Він звертає увагу, що думки про підтримку ще якихсь галузей промисловості, крім авіакомпаній, перед якими постали величезні проблеми, сприймаються без особливого ентузіязму. А ініціятиви, що мають на меті обірвати фінансування терористів, теж відбуваються в межах дебатів про боротьбу з відмиванням грошей, уже розпочатих до трагічних подій.
«Це, на мою думку, просто інтенсифікація подій, які вже відбуваються, – каже Алан Роу. – Звичайно, наше мислення загострилося, але не думаю, що це є значна зміна в природі (економічної) політики».
Найближчими днями буде ясніше видно, наскільки стверджуються всі ці передбачення: наприкінці наступного тижня на свою зустріч збираються міністри фінансів Групи семи промислово найрозвиненіших країн світу.
Фінансові органи всього світу вельми скоординовано й активно відповіли на удар, якого завдали терористи й економіці, і американській, і світовій. Уже за кілька годин по тому, як Федеральна резервна система США, що виконує функцію центрального банку, знизила відсоткову ставку, на такий самий крок у 12 країнах «євро-зони» пішов і Європейський центральний банк. А протягом іще двох днів до них приєдналися й центральні банки низки інших європейських країн, Японії й Канади в намаганні зупити економічний відступ.
До такої надзвичайно масштабної й швидкої скоординованої акції призвели надзвичайні події — але схожі приклади вже траплялися й раніше, зауважує аналітик австрійського Die Erste Bank Вероніка Ляммер: «За особливих обставин центральні банки й політики співпрацюють дуже тісно. Це один із таких прикладів. Але (спільне) зменшення ставок уже бувало — під час кризи в Росії (1998 року) і кілька разів під час азійської кризи (1997 року), – нагадує фахівець. – Тож у таких особливих ситуаціях співпраця дуже тісна».
За її словами, спільні заходи влад різних країн значно дієвіші, ніж коли вони діють поодинці. Але, вважає вона, навряд чи схожа акція повториться.
Із цим згоден і викладач Універститету Warwick, а раніше головний економіст європейського й середньоазійського відділу Світового банку Алан Роу. Нинішня співпраця, спричинена катастрофічними обставинами, каже він, становить «історичний прецедент» — але в майбутньому її буде нелегко організувати знову, хоча б тому, що в усіх країнах різні швидкості зростання економіки й різні рівні інфляції, а саме ці чинники є вирішальні в визначенні відсоткових ставок.
Іще одна подія, що зацікавила фінансові кола — а особливо супротивників вільного ринку — це фінансова допомога авіакомпаніям, схвалена у США, і обговорювані жорсткіші правила фінансових операцій.
Але Алан Роу не вбачає в цьому якогось переходу від ідеології вільного ринку до втручання держави в економіку.
Він звертає увагу, що думки про підтримку ще якихсь галузей промисловості, крім авіакомпаній, перед якими постали величезні проблеми, сприймаються без особливого ентузіязму. А ініціятиви, що мають на меті обірвати фінансування терористів, теж відбуваються в межах дебатів про боротьбу з відмиванням грошей, уже розпочатих до трагічних подій.
«Це, на мою думку, просто інтенсифікація подій, які вже відбуваються, – каже Алан Роу. – Звичайно, наше мислення загострилося, але не думаю, що це є значна зміна в природі (економічної) політики».
Найближчими днями буде ясніше видно, наскільки стверджуються всі ці передбачення: наприкінці наступного тижня на свою зустріч збираються міністри фінансів Групи семи промислово найрозвиненіших країн світу.
