Київ, 9 жовтня 2001 - Увага сьогоднішньої преси прикута до війни в Афганістані і до трагедії , що сталася з російським літаком Ту-154. Втім, воєнні дії в Афганістані дещо потіснили на перших шпальтах коментарі щодо причин загибелі російського літака.
Реакцію українських журналістів на початок американської анти терористичної операції під кодовою назвою “Нескорена свобода” важко назвати позитивною. Ні в кого не викликає захоплення, що внаслідок бойових ударів гинуть також і мирні люди. “Війна проти терористів. Гинуть мирні люди” – так назвала публікацію газета “Молодь України”, яка, все ж, уникає власних коментарів.
“Чи не поспішили вашингтонські зверхники, чи все зробили, аби досягнути своїх цілей без бомб і ракет ?”- над цим питанням розмірковує газета “Сільські вісті”, журналісти якої підтримують зміст одного транспаранту, з яким вийшли на вулиці американські демонстранти, що “війна – це також терор”.
А ось кореспондентам газети “Україна молода” “ця високотехнологічна війна нагадує стрільбу з гармат по горобцях”. Очевидно, що крилаті ракети та бомбардувальники не зовсім вдалий вид зброї у боротьбі з терористами. Масовані ракетно-бомбові удари навряд чи призведуть до падіння режиму талібів. Радше навпаки, смерть безвинних людей породить хвилю гніву афганців. Кореспондент газети висловлює також занепокоєння щодо негативних наслідків війни в Афганістані для України. “Чи не станеться так, - запитує журналіст, - що Україна, як держава, котра надала США свій повітряний простір та три аеродрома, отримає в чужій війні похмілля”? Звісно, реальна війна, та, що гуркоче в афганських горах, України не торкнеться. Однак ця військова операція назвичайна, ворог невидимий, розсіяний по світах, а отже, знищення американцями самого бен Ладена та його “Аль-Каїди” не означає, що теракти припиняться.Адже тероризм – як радіація: непомітний”.
“Відтепер тільки встигай реагувати на численні колізії”- в цьому переконаний кореспондент газети “Правда України”, який стверджує, що, завдавши потужного удару надсучасною зброєю, Пентагону просто хотілося продемонструвати свою міць «у повному асортименті». Хіба вже так важливо було гнати за тридев”ять земель ті ж “В-1”, адже засоби ПВО у талібів доволі застарілі і навряд чи зможуть дотягтися до сладних літаків-невидимок. Набагато дешевше було б надіслати бомбардувати аеродроми та бази ”Б-52”, які зарекомендували себе “роботою” у В”єтнамі. Втім, категоричність рішення США у боротьбі з терористами можливо є необхідною, але якою буде нова влада Афганістану?-запитує журналіст. І хто визначить повноваження нових функціонерів? Відповіді на ці питання відсутні.
Коментує останні події в Афганістані і газета “Київські відомості”, яка розмірковує на доцільністю американської політики “нагайки й пряника”, коли водначасно скидаються бомби та гуманітарна допомога.
А ось на думку кореспондента газети “Грані” Дмитра Джангірова, 11 вересня ц.р. під уламками хмарочосів Всесвітнього торгового центру «звалився світовий устрій, що протримався з 1991 року – часу розпаду СРСР». Основою цього устрою був однополюсний світ на чолі зі Сполученими Штатами, а гарантом стабільності цього самого світу “по-американському” були економічна могутність, непохитні збройні сили та всепроникні спецслужби США. У міжнародній політиці Вашингтон, по суті, відмовився від переговорного процесу і вдався до повчань та ультиматумів. Але 10 років – достатній термін, на думку журналіста, аби виявилися й негативні для Вашингтона сторони однополярного світу. Адже у США з”явилося занадто багато противників. Про них- оповідається в статті “Новий переділ. Що він нам несе?”
Реакцію українських журналістів на початок американської анти терористичної операції під кодовою назвою “Нескорена свобода” важко назвати позитивною. Ні в кого не викликає захоплення, що внаслідок бойових ударів гинуть також і мирні люди. “Війна проти терористів. Гинуть мирні люди” – так назвала публікацію газета “Молодь України”, яка, все ж, уникає власних коментарів.
“Чи не поспішили вашингтонські зверхники, чи все зробили, аби досягнути своїх цілей без бомб і ракет ?”- над цим питанням розмірковує газета “Сільські вісті”, журналісти якої підтримують зміст одного транспаранту, з яким вийшли на вулиці американські демонстранти, що “війна – це також терор”.
А ось кореспондентам газети “Україна молода” “ця високотехнологічна війна нагадує стрільбу з гармат по горобцях”. Очевидно, що крилаті ракети та бомбардувальники не зовсім вдалий вид зброї у боротьбі з терористами. Масовані ракетно-бомбові удари навряд чи призведуть до падіння режиму талібів. Радше навпаки, смерть безвинних людей породить хвилю гніву афганців. Кореспондент газети висловлює також занепокоєння щодо негативних наслідків війни в Афганістані для України. “Чи не станеться так, - запитує журналіст, - що Україна, як держава, котра надала США свій повітряний простір та три аеродрома, отримає в чужій війні похмілля”? Звісно, реальна війна, та, що гуркоче в афганських горах, України не торкнеться. Однак ця військова операція назвичайна, ворог невидимий, розсіяний по світах, а отже, знищення американцями самого бен Ладена та його “Аль-Каїди” не означає, що теракти припиняться.Адже тероризм – як радіація: непомітний”.
“Відтепер тільки встигай реагувати на численні колізії”- в цьому переконаний кореспондент газети “Правда України”, який стверджує, що, завдавши потужного удару надсучасною зброєю, Пентагону просто хотілося продемонструвати свою міць «у повному асортименті». Хіба вже так важливо було гнати за тридев”ять земель ті ж “В-1”, адже засоби ПВО у талібів доволі застарілі і навряд чи зможуть дотягтися до сладних літаків-невидимок. Набагато дешевше було б надіслати бомбардувати аеродроми та бази ”Б-52”, які зарекомендували себе “роботою” у В”єтнамі. Втім, категоричність рішення США у боротьбі з терористами можливо є необхідною, але якою буде нова влада Афганістану?-запитує журналіст. І хто визначить повноваження нових функціонерів? Відповіді на ці питання відсутні.
Коментує останні події в Афганістані і газета “Київські відомості”, яка розмірковує на доцільністю американської політики “нагайки й пряника”, коли водначасно скидаються бомби та гуманітарна допомога.
А ось на думку кореспондента газети “Грані” Дмитра Джангірова, 11 вересня ц.р. під уламками хмарочосів Всесвітнього торгового центру «звалився світовий устрій, що протримався з 1991 року – часу розпаду СРСР». Основою цього устрою був однополюсний світ на чолі зі Сполученими Штатами, а гарантом стабільності цього самого світу “по-американському” були економічна могутність, непохитні збройні сили та всепроникні спецслужби США. У міжнародній політиці Вашингтон, по суті, відмовився від переговорного процесу і вдався до повчань та ультиматумів. Але 10 років – достатній термін, на думку журналіста, аби виявилися й негативні для Вашингтона сторони однополярного світу. Адже у США з”явилося занадто багато противників. Про них- оповідається в статті “Новий переділ. Що він нам несе?”
