Прага, 23 жовтня 2001 – Ніби-то й існує в Україні загальне виборче право і ще один закон парламент ухвалив цими днями, котрий, правда, має завізувати ще й президент та розглянути на предмет конституційності Конституційний суд. Але до цього йдеться і, мовляв, наступні парламентські вибори пройдуть під суворим контролем закону. Та далеко не всі в державі так оптимістично наставлені, навіть, серед партійних блоків. Бо де-хто вважає, що новий закон про парламентські вибори суттєво обмежує і час, і вартість демократії.
Із виборчим правом в Україні нині діється щось таке, як у тій львівській іронічній пісенці: «Я маю право мати право…». Тобто, мати право тут ще не означає мати його насправді…І не тому, що хтось комусь заважає йти на виборчу дільницю й опускати, після секретного закреслення у кабінці всього не потрібного, бюлетень до заповітної урни. Бо дійсно образне «урна» часто перетворюється в буквальне «поховання» чималої кількості голосів з вільним вибором. Тому на останньому обговоренні закону про парламентські вибори на Верховній Раді розгорівся такий сир-бор з приводу права участі у виборчих комісіях і до сьогодні не зовсім зрозумілі слова спікера Івана Плюща як «сутттєво розширені» можливості участі різних політичних сил у згаданих комісіях, від яких залежить контроль за урнами. Знову ж таки, розберуться в останній момент, опираючись на ініціативу низів без ініціативи пересічних виборців.
Відомо, як громадяни знайомляться з варіантами можливого власного вибору. Раніше на це відводилося фактично пів-року, а за новим законом лише 90 днів. Хтось із опозиції навіть кинув репліку, що, мовляв, владі та олігархам не має потреби довго агітувати та здобувати голоси, вони розраховують на урну і силу адміністративного впливу…
І чи не найбільше нарікань викликала новинка закону щодо заміни збору підписів для реєстрації блоку чи мажоритарного кандидата грошовим закладом. Чимало депутатів вважають, що ця стаття остаточно поділить країну на багатих і бідних і наслідки виборів більше залежатимуть від грошових мішків аніж від вільного волевиявлення громадян. Глава держави напередодні заявив з приводу довгих поневірянь проекту нового закону про вибори до Верховної Ради, що під гаслом демократії і парламентаризму не припиняються спроби не допустити народ до влади, а ви кажете про загальне виборче право. Тут, принагідно, виникає ще й закономірне, а чи хоче народ дістатися до тієї влади.
Із виборчим правом в Україні нині діється щось таке, як у тій львівській іронічній пісенці: «Я маю право мати право…». Тобто, мати право тут ще не означає мати його насправді…І не тому, що хтось комусь заважає йти на виборчу дільницю й опускати, після секретного закреслення у кабінці всього не потрібного, бюлетень до заповітної урни. Бо дійсно образне «урна» часто перетворюється в буквальне «поховання» чималої кількості голосів з вільним вибором. Тому на останньому обговоренні закону про парламентські вибори на Верховній Раді розгорівся такий сир-бор з приводу права участі у виборчих комісіях і до сьогодні не зовсім зрозумілі слова спікера Івана Плюща як «сутттєво розширені» можливості участі різних політичних сил у згаданих комісіях, від яких залежить контроль за урнами. Знову ж таки, розберуться в останній момент, опираючись на ініціативу низів без ініціативи пересічних виборців.
Відомо, як громадяни знайомляться з варіантами можливого власного вибору. Раніше на це відводилося фактично пів-року, а за новим законом лише 90 днів. Хтось із опозиції навіть кинув репліку, що, мовляв, владі та олігархам не має потреби довго агітувати та здобувати голоси, вони розраховують на урну і силу адміністративного впливу…
І чи не найбільше нарікань викликала новинка закону щодо заміни збору підписів для реєстрації блоку чи мажоритарного кандидата грошовим закладом. Чимало депутатів вважають, що ця стаття остаточно поділить країну на багатих і бідних і наслідки виборів більше залежатимуть від грошових мішків аніж від вільного волевиявлення громадян. Глава держави напередодні заявив з приводу довгих поневірянь проекту нового закону про вибори до Верховної Ради, що під гаслом демократії і парламентаризму не припиняються спроби не допустити народ до влади, а ви кажете про загальне виборче право. Тут, принагідно, виникає ще й закономірне, а чи хоче народ дістатися до тієї влади.
