Бєлград, 20 грудня 2001 – Македонська полiцiя, супроводжувана вiйськовослужбовцями НАТО й спостерiгачами ЄС й ОБСЄ, повернулася до п’ятнадцятьох сiл на пiвночi й заходi країни, якi вiд лютого фактично були албанською вiльною територiєю. Найближчим часом пiдроздiли полiцiї мають повернутися до ще десяти сiл заселених албанцями. Мiнiстр полiцiї Любе Бошковський задоволений, що усе пройшло без iнцидентiв. Окремi оглядачi зазначають, що ще рано для трiумфу: якщо албанцi планують продовжити повстання, вони чекатимуть весну й виведення з країни пiдроздiлiв НАТО.
Урядовцi у Скоп’є тим часом ламають списи навколо закону про мiсцеве самоврядування, який, згiдно з мирною угодою, треба ухвалити 45 днiв пiсля прийняття нової конституцiї. Проект закону пiдготовано ще на початку осенi. Проте, македонськi партiї вимагають внести в нього велику кiлькiсть змiн. Депутати албанської нацiональностi на знак протесту покинули парламент. На їхню думку, македонцi запропонованими змiнами прагнуть зберегти централiстичну систему, в якiй органи влади на мiсцях позбавленi будь-яких повноважень. Законопроект наразi опрацьовують македонськi й iноземнi експерти.
Все-ж, македонцiв найбiльш хвилюють дебати про назву країни. Македонiю в 1993 роцi прийнято в ООН пiд строкатою тимчасовою назвою: “Колишня югославська республiка Македонiя”. Чимало країн в двостороннiх стосунках застосовують офiцiйну назву “Республiка Македонiя”, проти якої рiшуче виступає сусiдня Грецiя. На думку грекiв, македонське iм’я належить лише їм, оскiльки антична Македонiя, батькiвщина Олександра Македонського, була грецькою провiнцiєю. Слов’яни, якi згодом назвали себе македонцями, поселилися на Балканах щойно у шостому столiттi нової ери.
Мiжнародна кризова група з Брюсселя цими днями запропонувала, щоби нарештi було прийнято офiцiйну назву “Республiка Македонiя”. Щодо грекiв, їм пропонується у взаєминах iз Скоп’є користувати назву “Верхня Македонiя”. Окремi македонськi газети пишуть, що грецька сторона погоджується з таким рiшенням. Проте, македонцям не подобаються двi iншi пропозицiї Кризової групи: щоби пiдроздiли НАТО залишилися в країнi ще шiсть мiсяцiв, а спостерiгачi ЄС i ОБСЄ – ще рiк.
Урядовцi подiленi й щодо цих пропозицiй. Слов’яни вважають, що країнi бiльше не потрiбнi закордоннi покровителi. Етнiчнi албанцi, навпаки, попереджають, що вiдразу пiсля виведення iноземних сил розпочнуться новi заворушення.
Усi згiднi лише в одному: в Македонiї триває хистке перемир’я. Ще рано говорити про стабiльний мир.
Урядовцi у Скоп’є тим часом ламають списи навколо закону про мiсцеве самоврядування, який, згiдно з мирною угодою, треба ухвалити 45 днiв пiсля прийняття нової конституцiї. Проект закону пiдготовано ще на початку осенi. Проте, македонськi партiї вимагають внести в нього велику кiлькiсть змiн. Депутати албанської нацiональностi на знак протесту покинули парламент. На їхню думку, македонцi запропонованими змiнами прагнуть зберегти централiстичну систему, в якiй органи влади на мiсцях позбавленi будь-яких повноважень. Законопроект наразi опрацьовують македонськi й iноземнi експерти.
Все-ж, македонцiв найбiльш хвилюють дебати про назву країни. Македонiю в 1993 роцi прийнято в ООН пiд строкатою тимчасовою назвою: “Колишня югославська республiка Македонiя”. Чимало країн в двостороннiх стосунках застосовують офiцiйну назву “Республiка Македонiя”, проти якої рiшуче виступає сусiдня Грецiя. На думку грекiв, македонське iм’я належить лише їм, оскiльки антична Македонiя, батькiвщина Олександра Македонського, була грецькою провiнцiєю. Слов’яни, якi згодом назвали себе македонцями, поселилися на Балканах щойно у шостому столiттi нової ери.
Мiжнародна кризова група з Брюсселя цими днями запропонувала, щоби нарештi було прийнято офiцiйну назву “Республiка Македонiя”. Щодо грекiв, їм пропонується у взаєминах iз Скоп’є користувати назву “Верхня Македонiя”. Окремi македонськi газети пишуть, що грецька сторона погоджується з таким рiшенням. Проте, македонцям не подобаються двi iншi пропозицiї Кризової групи: щоби пiдроздiли НАТО залишилися в країнi ще шiсть мiсяцiв, а спостерiгачi ЄС i ОБСЄ – ще рiк.
Урядовцi подiленi й щодо цих пропозицiй. Слов’яни вважають, що країнi бiльше не потрiбнi закордоннi покровителi. Етнiчнi албанцi, навпаки, попереджають, що вiдразу пiсля виведення iноземних сил розпочнуться новi заворушення.
Усi згiднi лише в одному: в Македонiї триває хистке перемир’я. Ще рано говорити про стабiльний мир.
