Белґрад, 7 лютого 2002 – Мiлошевич понинi вважає себе великим державником і тому бажає, щоби перед Трибуналом свiдчили особи, з якими вiн свого часу розмовляв про врегулювання балканської кризи: Бiлл Клiнтон, Тонi Блер, Жак Шірак, Рiчард Голбрук тощо. Про це заявив белґрадський адвокат колишнього президента Зденко Томанович.
Адвокат ствердив, що понад тисячу триста осiб iз Сербiї виявили готовнiсть свiдчити в Гаазi на користь Мiлошевича. Йдеться про учасникiв вiйськових i полiцейських акцiй, громадських дiячiв та iнтелектуалiв, пояснив адвокат й додав, що екс-президент на початку процесу має намiр говорити цiлий день, якщо йому буде дозволено.
Белґрадська преса останнiм часом пише, що одним iз свiдкiв проти Мiлошевича мiг би стати полiцейський генерал Властимир Дьордєвич, який минулого року покинув країну й вiдтодi про нього немає вiстки. Окремi сербськi адвокати заявляють, що вiдставний генерал, який командував операцiями полiцiї в Косовi та похованням лiквiдованих албанцiв в масових могилах, перебуває в Гаазi пiд захистом Трибуналу.
Прихильники колишнього президента наголошуть на тому, що процес над Мiлошевичем буде суто полiтичним. Якщо його буде засуджено за геноцид, це, на їхню думку, матиме важкi наслiдки для країни. Справа в тому, що Мiлошевич не був приватною особою, а главою держави. На пiдставi вироку сусiднi країни могли б вимагати вiд Югославiї вiдшкодування за жертви та руйнування. Навiть окремi урядовцi зазначають, що влада повинна бiльше цiкавитися процесом і не допустити до того, щоби Мiлошевич ототожнював себе з народом i державою.
У пресi часто можна прочитати, що гаазька прокуратура немає достовiрних доказiв i свiдкiв, якi б довели безпосередню причетнiсть екс-президента до кровопролиття. Iншими словами, злочини скоєно без його вiдома, а вiн був творцем полiтичної стртатегiї й не цiкавився перебiгом подiй у теренi.
Тим часом зростає полiтичний тиск Заходу на Белґрад у зв’язку з вимогою Гаазького трибуналу видати iнших звинувачених. Йдеться насамперед про колишнього вiце-прем’єр-мiнiстра Миколу Шаїновича, колишнього мiнiстра полiцiї Влайка Стоїльковича, мiнiстра оборони Драґолюба Ойданича та iнших. Преса пише, шо генерал Ойданич останнiм часом не виходить із казарми, оскiльки боїться, що його буде ув’язнено.
Прем’єр-мiнiстр Сербiї Зоран Джiнджіч у середу повторив, що було б найкраще, якби всi звинуваченi добровiльно здалися Трибуналовi й там довели свою безвиннiсть. Якщо вони цього не зроблять, влада зробить усе, що необхiдно для захисту iнтересiв громадян, сказав Джiнджіч. Нагадаємо, що саме таке формулювання – захист iнтересiв громадян i держави – було застосовано і в час видачi Мiлошевича.
Немає сумнiву, що основною метою екс-президента є доводити, що всi злочини були просто iсторичною необхiднiстю, щоби таким чином залишитися героєм хоча би в очах свого народу.
Адвокат ствердив, що понад тисячу триста осiб iз Сербiї виявили готовнiсть свiдчити в Гаазi на користь Мiлошевича. Йдеться про учасникiв вiйськових i полiцейських акцiй, громадських дiячiв та iнтелектуалiв, пояснив адвокат й додав, що екс-президент на початку процесу має намiр говорити цiлий день, якщо йому буде дозволено.
Белґрадська преса останнiм часом пише, що одним iз свiдкiв проти Мiлошевича мiг би стати полiцейський генерал Властимир Дьордєвич, який минулого року покинув країну й вiдтодi про нього немає вiстки. Окремi сербськi адвокати заявляють, що вiдставний генерал, який командував операцiями полiцiї в Косовi та похованням лiквiдованих албанцiв в масових могилах, перебуває в Гаазi пiд захистом Трибуналу.
Прихильники колишнього президента наголошуть на тому, що процес над Мiлошевичем буде суто полiтичним. Якщо його буде засуджено за геноцид, це, на їхню думку, матиме важкi наслiдки для країни. Справа в тому, що Мiлошевич не був приватною особою, а главою держави. На пiдставi вироку сусiднi країни могли б вимагати вiд Югославiї вiдшкодування за жертви та руйнування. Навiть окремi урядовцi зазначають, що влада повинна бiльше цiкавитися процесом і не допустити до того, щоби Мiлошевич ототожнював себе з народом i державою.
У пресi часто можна прочитати, що гаазька прокуратура немає достовiрних доказiв i свiдкiв, якi б довели безпосередню причетнiсть екс-президента до кровопролиття. Iншими словами, злочини скоєно без його вiдома, а вiн був творцем полiтичної стртатегiї й не цiкавився перебiгом подiй у теренi.
Тим часом зростає полiтичний тиск Заходу на Белґрад у зв’язку з вимогою Гаазького трибуналу видати iнших звинувачених. Йдеться насамперед про колишнього вiце-прем’єр-мiнiстра Миколу Шаїновича, колишнього мiнiстра полiцiї Влайка Стоїльковича, мiнiстра оборони Драґолюба Ойданича та iнших. Преса пише, шо генерал Ойданич останнiм часом не виходить із казарми, оскiльки боїться, що його буде ув’язнено.
Прем’єр-мiнiстр Сербiї Зоран Джiнджіч у середу повторив, що було б найкраще, якби всi звинуваченi добровiльно здалися Трибуналовi й там довели свою безвиннiсть. Якщо вони цього не зроблять, влада зробить усе, що необхiдно для захисту iнтересiв громадян, сказав Джiнджіч. Нагадаємо, що саме таке формулювання – захист iнтересiв громадян i держави – було застосовано і в час видачi Мiлошевича.
Немає сумнiву, що основною метою екс-президента є доводити, що всi злочини були просто iсторичною необхiднiстю, щоби таким чином залишитися героєм хоча би в очах свого народу.
