Прага, 13 лютого 2002 - Процес над колишнім сербським і югославським керівником Слободаном Милошевичем у Гаазі, що мав би стати першим прикладом бездоганної всезагальної юстиції на найвищому рівні, життєво важливий для Міжнародного трибуналу в справах злочинів у колишній Югославії. Він може прокласти шлях до створення нового міжнародного суду, що матиме в своїй юрисдикції злочини проти людства в усьому світі.
«Або пан, або пропав» — усі цими днями цитують ці слова відомого фахівця з міжнародного права Аврила МакДоналда, якими він схарактеризував наслідки нинішнього процесу над Слободаном Милошевичем для Міжнародного трибуналу в справах злочинів у колишній Югославії.
За словами відомого гаазького юриста-міжнародника, «Якщо Милошевича виправдають, це стане катастрофою для Трибуналу — тоді майже що можна буде твердити, що суд було влаштовано заради цієї справи».
Тим часом для Милошевича певним захистом можуть стати посилання на останні дії Сполучених Штатів Америки. На думку спостерігачів, він, мабуть, не омине можливості згадати про американську протитерористичну кампанію — і заявити, що повстанці Армії визволення Косова, які 1998 року почали нападати на сербську поліцію в цьому краї, так само були терористи, варті найсуворіших контрзаходів; десь у ті часи тодішній посланець США Роберт Ґелбард таки назвав Армію визволення Косова «терористичною».
Милошевич може твердити, що він є жертвою подвійних стандартів: коли сербські війська обстрілювали косовські села, вони заявляли, що загиблі в них цивільні мешканці були «побічними втратами» війни з тероризмом, але Захід відкинув таке виправдання, звинувативши югославську владу в свідомому використанні «непропорційної сили»; тепер у тому самому часто звинувачують Ізраїль у його ставленні до палестинців, ба й Сполучені Штати вже дочекалися таких закидів від декого з афганців — але в тих випадках ніхто нікого судити наразі не збирається.
Нарешті, неґативно вплинути на моральну чистоту процесу над Милошевичем може й відмова США передати затриманих в Афганістані до міжнародних судів, що критики Америки називають намаганням силою застосувати власні поняття справедливості.
Та попри все це нинішній процес, якщо він відбудеться відкрито й справедливо, означатиме, що міжнародна юстиція вже діє, вважає керівник Програми міжнародного судочинства правозахисної організації Амнесті Інтернашонал Ричард Дикер. Сам факт, що правосуддя може бути здійснено над особою такого владного рівня, є величезне досягнення — незалежно від того, чи Милошевича визнають винним, а чи не винним, додає голова Коаліції за Міжнародний кримінальний суд Вильям Пейс.
У більшості судових систем світу глави держав мають імунітет щодо дій, учинених на посаді; «тепер ми переступили цей поріг», – каже Пейс, що його Коаліція виступає за якнайшвидше створення Міжнародного кримінального суду з повноваженнями в справах воєнних злочинів, злочинів проти людяності й геноциду в усьому світі, серед того й порушення Женевських конвенцій.
Сполучені Штати виступають проти створення цього Суду, побоюючись, що він може бути використаний як політичний інструмент. Та міжнародну угоду про його заснування ратифікували вже 52 країни; коли її підпишуть іще 8, вона набуде чинності.
«Або пан, або пропав» — усі цими днями цитують ці слова відомого фахівця з міжнародного права Аврила МакДоналда, якими він схарактеризував наслідки нинішнього процесу над Слободаном Милошевичем для Міжнародного трибуналу в справах злочинів у колишній Югославії.
За словами відомого гаазького юриста-міжнародника, «Якщо Милошевича виправдають, це стане катастрофою для Трибуналу — тоді майже що можна буде твердити, що суд було влаштовано заради цієї справи».
Тим часом для Милошевича певним захистом можуть стати посилання на останні дії Сполучених Штатів Америки. На думку спостерігачів, він, мабуть, не омине можливості згадати про американську протитерористичну кампанію — і заявити, що повстанці Армії визволення Косова, які 1998 року почали нападати на сербську поліцію в цьому краї, так само були терористи, варті найсуворіших контрзаходів; десь у ті часи тодішній посланець США Роберт Ґелбард таки назвав Армію визволення Косова «терористичною».
Милошевич може твердити, що він є жертвою подвійних стандартів: коли сербські війська обстрілювали косовські села, вони заявляли, що загиблі в них цивільні мешканці були «побічними втратами» війни з тероризмом, але Захід відкинув таке виправдання, звинувативши югославську владу в свідомому використанні «непропорційної сили»; тепер у тому самому часто звинувачують Ізраїль у його ставленні до палестинців, ба й Сполучені Штати вже дочекалися таких закидів від декого з афганців — але в тих випадках ніхто нікого судити наразі не збирається.
Нарешті, неґативно вплинути на моральну чистоту процесу над Милошевичем може й відмова США передати затриманих в Афганістані до міжнародних судів, що критики Америки називають намаганням силою застосувати власні поняття справедливості.
Та попри все це нинішній процес, якщо він відбудеться відкрито й справедливо, означатиме, що міжнародна юстиція вже діє, вважає керівник Програми міжнародного судочинства правозахисної організації Амнесті Інтернашонал Ричард Дикер. Сам факт, що правосуддя може бути здійснено над особою такого владного рівня, є величезне досягнення — незалежно від того, чи Милошевича визнають винним, а чи не винним, додає голова Коаліції за Міжнародний кримінальний суд Вильям Пейс.
У більшості судових систем світу глави держав мають імунітет щодо дій, учинених на посаді; «тепер ми переступили цей поріг», – каже Пейс, що його Коаліція виступає за якнайшвидше створення Міжнародного кримінального суду з повноваженнями в справах воєнних злочинів, злочинів проти людяності й геноциду в усьому світі, серед того й порушення Женевських конвенцій.
Сполучені Штати виступають проти створення цього Суду, побоюючись, що він може бути використаний як політичний інструмент. Та міжнародну угоду про його заснування ратифікували вже 52 країни; коли її підпишуть іще 8, вона набуде чинності.
