Київ, 4 квітня 2002 - В Україні 2 – 3 квітня перебував заступник Генерального секретаря ООН із гуманітарних питань – координатор Чорнобильських програм Кендзо ОСІМА. Нинішнього візиту пана Осіми у Києві очікували зі зрозумілою тривогою – адже лютневий звіт ООН по Чорнобилю став неприємною несподіванкою для представників української громадськості та людей, чию долю і чиї життя було зламано Чорнобилем. З чим же приїхав до Києва чільний представник ООН?
Кендзо Осіма провів у Києві переговори з міністрами закордонних справ – Анатолієм Зленком – і надзвичайних ситуацій – Василем Дурдинцем. Звичайно, розмови точилися навколо тих проблем, які стосуються захисту населення, що потерпіло внаслідок Чорнобильської катастрофи – цю ж тему піднімали українські урядовці і під час минулорічного візиту пана Осіми до Києва. Про свій нинішній візит координатор ООН з Чорнобильських питань розповів наступне: “Я відвідую Росію, Україну і Білорусію, щоб ознайомити уряди цих держав із новою стратегією ООН на Чорнобильському напрямку. Хочу повідомити, що світова спільнота і надалі надаватиме допомогу державам. Які потерпіли внаслідок аварії на ЧАЕС”.
За словами Кендзо Осіми, час переходити на новий, конструктивніший рівень співпраці: від надання гуманітарної допомоги – до концентрації зусиль на розробці проектів розвитку тих територій, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Від одноразових акцій – до забезпечення соціального захисту населення, яке живе на уражених радіацією територіях. ООН - разом з урядами держав, що потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи – розробляє нову стратегію співпраці, що ґрунтується на висновках лютневого звіту ООН по Чорнобилю: звіт під назвою “Людські наслідки аварії на ЧАЕС. Стратегія подолання” було презентовано 6-го лютого цього року у Нью-Йорку, Києві, Мінську і Москві.
Щоправда, не всі в Україні згодні з висновками ООН і невпевнені у тому, що нова стратегія міжнародної спільноти щодо розв’язання Чорнобильських проблем буде адекватна тій ситуації, що склалася на уражених радіацією територіях. За словами експерта Комітету з питань радіаційного захисту населення Наталії Преображенської, українські чиновники не дають змогу міжнародним експертам ознайомитися з матеріалами, що свідчать про реальний стан із захворюваннями населення, ураженого радіацією. І, чим далі від Чорнобильської катастрофи, тим менше шансів у людства дізнатися всю правду про масштаби цієї трагедії.
Кендзо Осіма провів у Києві переговори з міністрами закордонних справ – Анатолієм Зленком – і надзвичайних ситуацій – Василем Дурдинцем. Звичайно, розмови точилися навколо тих проблем, які стосуються захисту населення, що потерпіло внаслідок Чорнобильської катастрофи – цю ж тему піднімали українські урядовці і під час минулорічного візиту пана Осіми до Києва. Про свій нинішній візит координатор ООН з Чорнобильських питань розповів наступне: “Я відвідую Росію, Україну і Білорусію, щоб ознайомити уряди цих держав із новою стратегією ООН на Чорнобильському напрямку. Хочу повідомити, що світова спільнота і надалі надаватиме допомогу державам. Які потерпіли внаслідок аварії на ЧАЕС”.
За словами Кендзо Осіми, час переходити на новий, конструктивніший рівень співпраці: від надання гуманітарної допомоги – до концентрації зусиль на розробці проектів розвитку тих територій, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Від одноразових акцій – до забезпечення соціального захисту населення, яке живе на уражених радіацією територіях. ООН - разом з урядами держав, що потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи – розробляє нову стратегію співпраці, що ґрунтується на висновках лютневого звіту ООН по Чорнобилю: звіт під назвою “Людські наслідки аварії на ЧАЕС. Стратегія подолання” було презентовано 6-го лютого цього року у Нью-Йорку, Києві, Мінську і Москві.
Щоправда, не всі в Україні згодні з висновками ООН і невпевнені у тому, що нова стратегія міжнародної спільноти щодо розв’язання Чорнобильських проблем буде адекватна тій ситуації, що склалася на уражених радіацією територіях. За словами експерта Комітету з питань радіаційного захисту населення Наталії Преображенської, українські чиновники не дають змогу міжнародним експертам ознайомитися з матеріалами, що свідчать про реальний стан із захворюваннями населення, ураженого радіацією. І, чим далі від Чорнобильської катастрофи, тим менше шансів у людства дізнатися всю правду про масштаби цієї трагедії.
