Прага, 29 квітня 2002 – Лідери України і Туркменістану 29 квітня підписали угоду про подальший розвиток міждержавних відносин. Цього року Україна купує 40 мільярдів кубометрів туркменського газу і планує продовжити такі закупки в наступні роки. Президент Кучма везе із собою з берегів Каспію цілу низку інших заманливих пропозицій в енергетичній сфері. Але експерти висловлюють сумніви, чи вдасться їх реалізувати на практиці.
Кучма і Ніязов уперше провели переговори не в столиці Туркменістану, а на березі Каспійського моря в місті Туркменбаші, колишньому Красноморську.
Батько всіх туркмен, як себе називає Ніязов, запропонував Україні взяти участь у будівництві газопроводу Туркменістан-Афганістан-Пакистан. За свідченням Ніязова, незабаром керівники цих трьох країн підпишуть угоду про будівництво газової труби завдовжки півтори тисячі кілометрів, а Україна зможе надати своє обладнання й фахівців. Але оглядач Радіо Свобода з енергетичних питань зауважує, що все це може виявитися черговим прожектом без серйозного майбутнього. Майкл Лелівельд: "Наразі не визначено жодної великої іноземної компанії, яка візьме участь у проекті. Афганістан залишається нестабільної країною, крім того немає миру між Пакистаном та Індією, яка могла би стати серйозним ринком для каспійських енергоносіїв." До речі, будувати трубу до Індії через Пакистан окрім Туркменістану також хоче Іран, і представники України вже стверджували, що підтримують цей конкуруючий проект.
Під час переговорів Кучми з Ніязовим також йшла мова про схему погашення українського боргу за туркменський газ, який сягає майже 300 мільйонів доларів. До якої згоди дійдуть чиновники наразі невідомо, але кумедні прецеденти вже були: в туркменській редакції Радо Свобода згадують, що одного разу українці прислали до Ашгабада новорічні ялинки.
Крім газу, Україну і Туркменістан поєднує ще один момент – скандальні звинувачення на адресу лідерів і заклики опозиції створити міжнародний суд, який би карав злочинців. Якщо Кучму підозрюють у нелегальній торгівлі зброєю з Іраком, то про керівника Туркменістану говорять, що він причетний до наркоторгівлі. Колишній міністр закордонних справ Туркменістану Борис Шихмурадов в інтерв‘ю західним журналістам цими днями знову заявив, що Ніязов нібито особисто наглядав за поставками гашишу до Росії й Казахстану, а потім займався відмиванням цих грошей. Як коментує ці слова часопис "Eurasia View," американці вже двічі на своїй півкулі заарештовували лідерів іноземних держав за торгівлю наркотиками, але навряд чи така доля очікує "азійського диктатора."
До речі, невдовзі перед Кучмою у тому ж туркменському порту побував міністр оборони Сполучених Штатів. Дональд Рамсфелд коротко зупинився в Туркменістані 28 квітня під час візиту до країн Середньої Азії. На відміну від інших держав регіону, які стали союзниками американців а антитерористичній коаліції, офіційний Ашгабад займає "нейтралітет" у зовнішній політиці.
Крім цього, туркмени не пускають іноземні компанії на свою сушу. Таке обмеження стосується не лише українців, але й росіян та американців, пояснив на прес-конференції у понеділок лідер Туркменістану. Ніязов запропонував Україні брати участь у розробці чотирьох нафтових родовищ на Каспії. Українці матимуть змогу працювати лише на морському шельфі Каспійського моря, тобто там, де потрібно добряче потрудитися, щоб видобути нафту.
Кучма і Ніязов уперше провели переговори не в столиці Туркменістану, а на березі Каспійського моря в місті Туркменбаші, колишньому Красноморську.
Батько всіх туркмен, як себе називає Ніязов, запропонував Україні взяти участь у будівництві газопроводу Туркменістан-Афганістан-Пакистан. За свідченням Ніязова, незабаром керівники цих трьох країн підпишуть угоду про будівництво газової труби завдовжки півтори тисячі кілометрів, а Україна зможе надати своє обладнання й фахівців. Але оглядач Радіо Свобода з енергетичних питань зауважує, що все це може виявитися черговим прожектом без серйозного майбутнього. Майкл Лелівельд: "Наразі не визначено жодної великої іноземної компанії, яка візьме участь у проекті. Афганістан залишається нестабільної країною, крім того немає миру між Пакистаном та Індією, яка могла би стати серйозним ринком для каспійських енергоносіїв." До речі, будувати трубу до Індії через Пакистан окрім Туркменістану також хоче Іран, і представники України вже стверджували, що підтримують цей конкуруючий проект.
Під час переговорів Кучми з Ніязовим також йшла мова про схему погашення українського боргу за туркменський газ, який сягає майже 300 мільйонів доларів. До якої згоди дійдуть чиновники наразі невідомо, але кумедні прецеденти вже були: в туркменській редакції Радо Свобода згадують, що одного разу українці прислали до Ашгабада новорічні ялинки.
Крім газу, Україну і Туркменістан поєднує ще один момент – скандальні звинувачення на адресу лідерів і заклики опозиції створити міжнародний суд, який би карав злочинців. Якщо Кучму підозрюють у нелегальній торгівлі зброєю з Іраком, то про керівника Туркменістану говорять, що він причетний до наркоторгівлі. Колишній міністр закордонних справ Туркменістану Борис Шихмурадов в інтерв‘ю західним журналістам цими днями знову заявив, що Ніязов нібито особисто наглядав за поставками гашишу до Росії й Казахстану, а потім займався відмиванням цих грошей. Як коментує ці слова часопис "Eurasia View," американці вже двічі на своїй півкулі заарештовували лідерів іноземних держав за торгівлю наркотиками, але навряд чи така доля очікує "азійського диктатора."
До речі, невдовзі перед Кучмою у тому ж туркменському порту побував міністр оборони Сполучених Штатів. Дональд Рамсфелд коротко зупинився в Туркменістані 28 квітня під час візиту до країн Середньої Азії. На відміну від інших держав регіону, які стали союзниками американців а антитерористичній коаліції, офіційний Ашгабад займає "нейтралітет" у зовнішній політиці.
Крім цього, туркмени не пускають іноземні компанії на свою сушу. Таке обмеження стосується не лише українців, але й росіян та американців, пояснив на прес-конференції у понеділок лідер Туркменістану. Ніязов запропонував Україні брати участь у розробці чотирьох нафтових родовищ на Каспії. Українці матимуть змогу працювати лише на морському шельфі Каспійського моря, тобто там, де потрібно добряче потрудитися, щоб видобути нафту.
