Прага, 8 травня 2002 - 57 років тому, у травні відгримів останній постріл війни. Час забрав з собою багато: покрились травою воєнні дороги, заросли чагарником окопи й землянки, немає більше на землі страшних руїн тієї війни. Та не стерлись у вирі часу спомини про війну та її героїв, навіть під страшним пресом іншого терору – сталінського, зберегли люди глибоко в пам’яті правду про ті страшні воєнні роки.
На військовому Ольшанському цвинтарі в Празі поховано 429 воїнів Радянської Армії, а також 264 британських, чеських і болгарських бійців, які полягли, звільняючи Чехословаччину від нацизму. Традиційно, як і щороку, їхні могили вкрили вінки й квіти. А героїв Дуклі – місця одного з найжорсткіших боїв Другої світової війни згадали у Словаччині. Тут, на найвищому карпатському перевалі, на спомин про полеглих запалюють ватру.
Згадали чехи також і героїв Празького національного повстання. Найтяжчі бої з нацистами припали на 8 травня 45 року, коли сотні пражан вийшли на вулиці. Серед героїв Празького повстання були і брати Степан і Василь Клочураки. Вихідці з Гуцульщини, вони, як і тисячі інших українських емігрантів, дістались до Праги на початку 20-их років, тікаючи від більшовицького терору в Україні. Степан Клочурак був відомим на батьківщині громадським діячем, міністром уряду Карпатської України, молодший – Василь Клочурак – поетом, хоча його творчість і нині майже невідома в Україні. Після вступу Радянського війська до Праги розпочались арешти. Степана Клочурака взяв Смерш за кілька днів після звільнення Праги, він повернувся із Сибіру тільки через 11 років. Молодшому - Василеві вдалось утекти, він дочекався реабілітації й визнання своїх заслуг аж після демократичної оксамитної революції 89 року.
«Правда перемагає» – це гасло на штандарті президента Чеської Республіки для її громадян не є просто словами. Згідно з постановою чеського уряду відкриваються архіви, а з ними повстає правда, також і правда про драматичні дні перемоги й визволення. На жаль, для багатьох громадян тодішньої Чехословаччини, серед яких були сотні вихідців з України, радість перших днів перемоги перетворилась у трагедію масових арештів і заслання. На повну силу запрацювала комуністична репресивна машина, в діях якої бойові загони Смершу відіграли немалу роль. Наприклад, однією з тисяч його жертв став Августин Волошин – видатний громадський і політичний діяч, президент Карпатської України. У перші дні після визволення Праги він був арештований і вивезений до московської тюрми Лефортово, де через кілька місяців після тортур помер.
Особливістю цьогорічного свята перемоги на чеських теренах є й те, що воно повністю позбулось рис мілітаризації, якими в минулому нагородив його комуністичний режим. Не чути більше на вулицях гучних військових маршів і фанфар, не тягнуться площами, тяжко карбуючи крок, військові колони. Чеське Свято визволення стало цивільним, мирним, але від цього не менш урочистим і щедрим на квіти, посмішки, і передусім – спогади про дні війни. У Чеській Республіці це вихідний день.
На військовому Ольшанському цвинтарі в Празі поховано 429 воїнів Радянської Армії, а також 264 британських, чеських і болгарських бійців, які полягли, звільняючи Чехословаччину від нацизму. Традиційно, як і щороку, їхні могили вкрили вінки й квіти. А героїв Дуклі – місця одного з найжорсткіших боїв Другої світової війни згадали у Словаччині. Тут, на найвищому карпатському перевалі, на спомин про полеглих запалюють ватру.
Згадали чехи також і героїв Празького національного повстання. Найтяжчі бої з нацистами припали на 8 травня 45 року, коли сотні пражан вийшли на вулиці. Серед героїв Празького повстання були і брати Степан і Василь Клочураки. Вихідці з Гуцульщини, вони, як і тисячі інших українських емігрантів, дістались до Праги на початку 20-их років, тікаючи від більшовицького терору в Україні. Степан Клочурак був відомим на батьківщині громадським діячем, міністром уряду Карпатської України, молодший – Василь Клочурак – поетом, хоча його творчість і нині майже невідома в Україні. Після вступу Радянського війська до Праги розпочались арешти. Степана Клочурака взяв Смерш за кілька днів після звільнення Праги, він повернувся із Сибіру тільки через 11 років. Молодшому - Василеві вдалось утекти, він дочекався реабілітації й визнання своїх заслуг аж після демократичної оксамитної революції 89 року.
«Правда перемагає» – це гасло на штандарті президента Чеської Республіки для її громадян не є просто словами. Згідно з постановою чеського уряду відкриваються архіви, а з ними повстає правда, також і правда про драматичні дні перемоги й визволення. На жаль, для багатьох громадян тодішньої Чехословаччини, серед яких були сотні вихідців з України, радість перших днів перемоги перетворилась у трагедію масових арештів і заслання. На повну силу запрацювала комуністична репресивна машина, в діях якої бойові загони Смершу відіграли немалу роль. Наприклад, однією з тисяч його жертв став Августин Волошин – видатний громадський і політичний діяч, президент Карпатської України. У перші дні після визволення Праги він був арештований і вивезений до московської тюрми Лефортово, де через кілька місяців після тортур помер.
Особливістю цьогорічного свята перемоги на чеських теренах є й те, що воно повністю позбулось рис мілітаризації, якими в минулому нагородив його комуністичний режим. Не чути більше на вулицях гучних військових маршів і фанфар, не тягнуться площами, тяжко карбуючи крок, військові колони. Чеське Свято визволення стало цивільним, мирним, але від цього не менш урочистим і щедрим на квіти, посмішки, і передусім – спогади про дні війни. У Чеській Республіці це вихідний день.
