Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 08:36

Прямий Ефір: «Чому прем’єр-міністр України Анатолій Кінах відмовився від депутатського мандату?»


Прямий Ефір: «Чому прем’єр-міністр України Анатолій Кінах відмовився від депутатського мандату?»

Київ, 7 квітня 2002 - У київській студії працюють Людмила Литовченко і Юлія Жмакіна. Гості київської студії: народний депутат України, економіст-міжнародник Сергій Терьохін, начальник головного управління освіти і науки м. Києва, голова міжнародного педагогічного клубу європейських столиць Борис Жебровський.

Людмила Литовченко:

Прем’єр-міністр Анатолій Кінах вирішив продовжувати працювати на своїй нинішній посаді, відмовившись від роботи у Верховній Раді, депутатом якої його було обрано від блоку ”За єдину Україну”. Таке рішення у поширеній для преси заяві другий номер блоку пояснив бажанням закріпити позитивні тенденції зростання національної економіки, які, за його ствердженням, є одними з найвищих у Європі. Чи лише це вплинуло на вибір Анатолія Кінаха? Слово моєму київському колезі Сергію Руденку.

Сергій Руденко:

Рік тому, після призначення голови українського Союзу промисловців і підприємців Анатолія Кінаха керівником уряду, політики та політологи сходилися на тому, що йому відводиться місце технічного директора, контракт якого завершиться одразу після парламентських виборів. Схоже, на це був налаштований і Анатолій Кирилович із своєю командою. Принаймні за рік, що минув, очолюваний ним уряд так і не спромігся подати до Верховної Ради, як того вимагає основний закон, програму своєї діяльності. Підготовлений Кабінетом Міністрів бюджет 2002 року президент Кучма піддав публічній критиці, а міністр фінансів Ігор Мітюков через це навіть позбувся своєї посади. Темпи зростання промислового виробництва у державі після приходу у прем’єрське крісло Кінаха почали невпинно знижуватись. Якщо за 1 квартал минулого року, коли урядом керував Ющенко, середньомісячний приріст виробництва складав майже 19%, то до кінця 2001 – 13.2%. За 1 квартал цього року приріст промислового виробництва склав лише 3.8%, до того ж 2000 рік уряд Ющенка закінчив із профіцитом, тобто доходи перевищували видатки. Минулий же рік завершився з дефіцитом бюджету. Зниження економічних показників уряд Кінаха пояснює тенденціями на світових ринках. Відпрацювавши на парламентських виборах другим номером у блоці “За ЄдУ”, прем’єр відкидає усі звинувачення і, напевно, правильно робить, бо після провального дебюту під час перегонів Литвина-політика й фіаско Медведчука, Анатолій Кирилович, нарешті, отримав шанс стати фаворитом Леоніда Даниловича. Для президента Кінах це захисний редут проти тих, хто розглядає прем’єрське крісло як трамплін до президентства. Здати сьогодні прем’єра для Кучми означає поставити під сумнів своє майбутнє, а так для посилення серед українських політиків тенденції до проведення дострокових президентських виборів, завжди зручний і мовчазний Анатолій Кирилович цілком улаштовує Леоніда Даниловича. З огляду на наступні президентські вибори фігура Кінаха реально може розглядатися на роль українського Путіна. Депутатство на цьому тлі виглядає дещо дріб’язковим, тим паче зростання промислового виробництва.

Людмила Литовченко:

Сергій Руденко висловив своє бачення проблеми. Чому пан Кінах відмовився від депутатського крісла? Запитання до пана Терьохіна. На вашу думку, якими мотивами керувався пан Кінах більше – політичними чи економічними?

Сергій Терьохін:

Мені здається особистими, бо тут немає нічого спільного з політикою та економікою. Парламент просто може відправити уряд у відставку і дуже важко призначити нового прем’єр-міністра. Доки парламент не закінчить розмови в середині себе – кому що приходиться, до уряду руки не дійдуть, тобто технологічно можливо поставити питання про недовіру уряду у зв’язку з, припустимо, неприйняттям програми, яку готує Кінах десь в вересні-жовтні, і тоді буде нагода спитати, що ж сталося за останні 9 місяців цього року і подивитися чи будуть зберігатися ці негативні тенденції. Тому Кінах вибрав для себе стратегію – “Краще я досиджу ці півроку як прем’єр-міністр. Можливо, згуртую якусь базу для підтримки майбутнього кандидата від партії влади на президентських виборах, ніж стану рядовим депутатом.” Популярність пана Кінаха, навіть. в середині “За єдину Україну” доволі низька і в його блоці є багато внутрішніх конкурентів. М’яко кажучи, кар’єра в парламенті йому не світить і, мені здається, що це будуть останні 6 місяців Кінаха як політика.

Юлія Жмакіна:

З матеріалу Сергія Руденка ми почули , що він вважає можливим варіант Кінах – український Путін. Як вам такий хід думок?

Сергій Терьохін:

Мені не дуже це зрозуміло. У Кінаха немає харизми, яка потрібна для будь-якого кандидата в президенти, і не багато ділових якостей.

Людмила Литовченко:

Пропоную послухати, як сам пан Кінах пояснює цей свій крок.

Анатолій Кінах:

У нас в Україні немає запасу часу, запасу соціально-економічної й політичної міцності щоб поглиблювати внутрішню політичну конфронтацію. Нам необхідно зробити все, щоб за рахунок консолідації зусиль влади, суспільства, національного інтелекту, ресурсів наближатися до стандартів, які є сьогодні у цивілізованому світі, підвищувати конкурентоспроможність економіки і за рахунок цього добробут українських громадян. Це основні аргументи, на підставі яких я прийняв відповідне рішення відмовитися від почесного звання народного депутата України і спрямувати свої зусилля у напрямку подальшого вдосконалення роботи Кабінету Міністрів України, створення ефективних умов співпраці Кабінету Міністрів із Верховною Радою України, і на цій основі робити незворотними ті позитивні результати, які ми маємо сьогодні, та ефективно вирішувати глибокі системні соціально-економічні проблеми, які є дуже болючими для людей і держави в цілому. Я з великою повагою відношусь до Верховної Ради України, бо це є волевиявлення українського народу і маю надію, що моє рішення буде позитивним сигналом для Верховної Ради України з точки зору об’єднання зусиль для формування в Україні політичної стабільності і конструктивної співпраці гілок влади, під прикладом того, що для досягнення завдання розвитку України необхідно всі вузькополітичні та вузькоособисті цілі й амбіції відгорнути на другий план. Маю надію. що це буде позитивним прикладом для зусиль Кабінету Міністрів України і Верховної Ради.

Юлія Жмакіна:

Таке обґрунтування , чому він відмовляється від почесного звання народного депутата, дав Анатолій Кінах. Чи можна взагалі розглядати продовження прем’єрства Кінаха як подальшу стабілізацію економічної ситуації, як знак, що в Україні продовжуються темпи зростання національної економіки. Як зазначено в офіційній заяві?

Сергій Терьохін:

Маленька ремарка до цієї промови - думаю, що в кінці її ми всі забули з чого вона починалася. Це підтверджує, що пан Кінах не може володіти політичною харизмою. Щодо економіки, по-перше, мене дивують заяви, що ми маємо відмовитися від якихось вузькопартійних інтересів, консолідуватися. Демократія побудована на політичній конкуренції. Коли опозиція критикує владу, міняється з владою місцями, потім колишня влада починає критикувати опозицію, це є економічний, соціальний та політичний прогрес. Те, що говорить Кінах, можливо лише в монопартійній системі, яка була в нас до 1991 року. Заділ зростання економіки, який ми зараз бачимо, хоча темпи зростання і падають, було зроблено минулим урядом завдяки жорсткій політиці Національного банку. Нещодавно вийшли ініціативи про розширення податкових пільг, введення нових регуляцій, ліцензування. Тобто уряд віддаляється від класичної ліберальної економічної моделі, яка була закладена урядом Віктора Ющенка. Але є позиція Національного банку, який тримає курс, тримає монетарну політику, не дає в позичання уряду дешевих грошей. Це все дає позитивні сигнали економіці, підприємства можуть прогнозувати свої прибутки, особливо у сфері зовнішньої торгівлі. Я б сказав комплімент Національному банку, аніж уряду Кінаха.

Людмила Литовченко:

Пропоную послухати інших політиків про те, що означає рішення Анатолія Кінаха відмовитися від депутатського мандата і залишитися працювати прем’єр-міністром України. Про це говорить голова підготовчої депутатської групи з організації першої сесії нового парламенту, член комуністичної партії Адам Мартинюк.

Адам Мартинюк:

В компетенцію підготовчої групи і її голови не входить, яке рішенні приймає той чи інший народний депутат. Кожен з кандидатів у народні депутати та обраних народних депутатів відповідно законам Конституції у праві визначити, де йому працювати. За законами, цей вибір – іти у депутати чи ні, повинен був тривати до 6 травня. Анатолій Кирилович прийняв рішення залишитися. На мій погляд, у нього є шанси на цій першій сесії особливо не хвилюватися за свою ситуацію, тому що звіт Кабміну буде заслуховуватися не раніше наступної сесії у вересні.

Людмила Литовченко:

Чотири роки у Верховній Раді це постійне, надійне для пана Кінаха перебування в кріслі прем’єр-міністра. Яка обіцянка спонукала пана Кінаха лишатися в ненадійному кріслі прем’єр-міністра?

Сергій Терьохін:

Немає рівності між посадою депутата Верховної Ради та кріслом прем’єр-міністра. Кожен депутат Верховної Ради, кожна політична сила в парламенті має одну ціль – опанувати виконавчою владою. Для того, щоб взяти уряд, йдуть у політику. Кінах залишився, по-перше, тому, що є особисті амбіції. По-друге, в Україні є плацдарм для очікування кращих наступних часів, який називається адміністрація президента. Кінах не має хвилюватися, що він зникне взагалі з політики до 2004 року, він буде десь, але я не впевнений, що на високих посадах у парламенті або виконавчій владі.

Юлія Жмакіна:

Навіщо було відправляти його на боротьбу за депутатський мандат?

Сергій Терьохін:

Виконавча вдала думала, що підтримка президента України допоможе їй сформувати реальну більшість у парламенті, застабілізувати ситуацію з цим урядом і взяти під контроль ситуацію в парламенті. Вибори дали інші результати, по списках партія “За єдину Україну” програла. Спочатку було бажання зайняти в парламенті, можливо, посаду голови або заступника голови Верховної Ради, але, коли це не вдалося, і є можливість ще півроку посидіти в Кабінеті Міністрів, то чому б не посидіти, а там президент прикриє якимось чином.

Людмила Литовченко:

Ми шукали можливість розмови опонентів і звернулися до політолога, шеф-редактора журналу Політична думка Володимира Полохало, і він назвав крок пана Кінаха логічним і очікуваним, оскільки, за урядовою розстановкою сил у парламенті, Кінах був би не першим і не другим, через те, що Володимир Литвин був відправлений президентом України на посаду лідера фракції “За єдину Україну”.

Володимир Полохало:

Щодо політичної долі Кінаха, то він сьогодні абсолютно залежний від волі президента. Перспективи Кінаха будуть визначатися тим, хто буде наступником після Кінаха і чи буде наступник. В даному випадку для президента є логічним притримати Кінаха на посаді прем’єр-міністра, їм можна легко управляти, він жодним чином не діяв у розріз волі й прагненням президента.

Юлія Жмакіна:

Виходить, що є якась преференція для блоку “За єдину Україну” у тому, що очолювати уряд продовжує фактично його другий номер?

Сергій Терьохін:

Розумієте, це все наслідки недосконалості розподілу гілок влади. У класичній ситуації, коли збирається новий парламент, має створитися коаліція, яка має сформувати уряд.

Юлія Жмакіна:

Але, здається, ви видаєте бажане за дійсне...

Сергій Терьохін:

Ми говоримо про теорію в політології . На жаль, в 1996 році ми так і не з’ясували, який у нас устрій, назвали його президентсько-парламентським і бачимо, що це не працює. І тепер дійсно є парадокс: “ За ЄдУ” не має більшості в парламенті і ніколи не отримає її, як не мають і інші.

Політологи очікують таку саму ситуацію вперше за повоєнні роки у Франції на наступних виборах, коли будуть теж три сили, які теж не зможуть сформувати коаліційний уряд, можливо. Але у Франції президент має право розпустити парламент і призначити нові дострокові вибори. І парламент має прав більшого впливу на уряд, він визначає членів кабінету міністрів.

Тому не можна говорити, що є преференція “За ЄдУ”, є преференція Леоніда Даниловича Кучми, і вона буде залишатися до наступних виборів і до наступних внесень змін до Конституції.

Юлія Жмакіна:

Ви належите до блоку Ющенка “Наша Україна”. Дозволю собі коротку цитату з інтерв’ю Анатолія Кінаха за 18 травня в газеті “День”. Його якраз запитали про можливість ротації членів уряду й участі в новому уряді представників блоку “Наша Україна”. Така фраза: “якщо буде необхідно приймати ті чи інші рішення для консолідації уряду й парламенту, за рахунок змін в уряді, то ми готові на це.

Але це робитиметься не за принципом торгів і розподілу портфелів, а на основі взаємного пошуку оптимальних рішень, включаючи кадрові, спрямовані на підвищення ефективності роботи влади”.

Сергій Терьохін:

Ви зрозуміли, що він хотів сказати? У цій фразі є внутрішнє протиріччя. Спочатку він сказав, що не буде торгів портфелів, а потім – буде пошук оптимальних варіантів.

Юлія Жмакіна:

Протиріччя є, але ж Ваші колеги по блоку сказали, що вони бачать знов Віктора Ющенка в кріслі прем’єра

Сергій Терьохін:

Абсолютно вірно. Я знову Вам нагадую, що головна ідея будь-якої політичної сили, яка приходить у парламент, це опанування виконавчою владою. Ми не хочемо йти на другорядні посади ані в парламенті, ані в уряді. Ми хочемо, якщо відповідати перед народом політично, то мати повну владу у виконавчій гілці.

І це можливо, як ми бачимо зі структури парламенту, після нових президентських виборів. Хоча ми і сьогодні будемо наполягати на тому, щоб Кінах пішов і на його місце був призначений Ющенко.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG