Варшава, 14 червня 2002 – У дебатах узяли участь відомі польські політики, провідні політологи, посли іноземних держав та представники польського уряду. Основну доповідь мав професор Здіслав Найдер, колишній директор польської служби радіо Вільна Європа, дорадник кількох польських прем’єрів, незалежний експерт та активний діяч польсько-українського позаурядового Форуму. Професор Найдер говорив про Польщу й Україну в контексті політики Сполучених Штатів Америки та Росії, висловив застереження, що на його думку, Польща та Україна, на жаль, не становлять серйозного предмету для американської політики. Мало звертає увагу на Україну також Європейський Союз. При тому, наголосив, професор Найдер, що про-європейські настрої у самій Україні поширюються, нині про відносини України з Європейським Союзом можна сказати, що вони ніякі.
Польський політолог говорив про дві доктрини української зовнішньої політики - про доктрину, як він це окреслив, Зленка і доктрину Тарасюка. Про те, що Тарасюкова доктрина більш скерована на інтеграцію з Європейським Союзом і НАТО, ніж доктрина багатовекторності Зленка, котра схиляє Україну в бік Росії. Усі учасники дебатів, додам відразу, в один голос підкреслювали той факт, що нині Україна перебуває під значним впливом Росії.
Експерти також проаналізували послання президента Кучми до парламенту «Європейський вибір». Польські політологи вважають, що курс на європейську інтеграцію в цьому посланні Кучми нібито й визначено, але Президент України, наголошують вони, чомусь зосередився головно на економічних питаннях. Мало уваги він приділив таким базовим вартостям як громадянське суспільство, зміцнення демократії, права людини. Ледве чи економічна ситуація в Україні може нині аж так цікавити Європу, зазначали польські експерти. Говорячи про європейський вибір, треба було насамперед мати на увазі Копенгазькі критерії, говорив професор Найдер. Висловлювався також сумнів щодо часових рамок готовності України до вступу в Європейський Союз.
Як же реально може Польща допомогти Україні в європейській інтеграції? Це питання ставили всі учасники дискусії, і серед пропозицій, які пролунали, можна було почути цілком конкретні, наприклад, про те, що Польща, яка не може не впровадити візовий режим для України, все ж мусила б зробити якісь чіткі жести, які свідчили про те, що Україну вона не ставить в один ряд із Росією чи Білоруссю. Директор політичного кабінету голови польського Сейму Ясик Ключковський підкреслив, що Польща мусить нарешті підписати з Україною двосторонню угоду, яка б відкрила Україні шлях для вступу у Світову Організацію Торгівлі тощо.
Треба одначе зазначити, що серед польських чільних представників (як, приміром, міністр Колаковський, який довгий час займався у Брюсселі європейською інтеграцією Польщі) були люди, які загалом мали дуже сумне поняття про те, що діється в Україні. Вони не були зорієнтовані в процесах, які там відбуваються, і від того їхні судження про Україну були досить незрілі.
Польський політолог говорив про дві доктрини української зовнішньої політики - про доктрину, як він це окреслив, Зленка і доктрину Тарасюка. Про те, що Тарасюкова доктрина більш скерована на інтеграцію з Європейським Союзом і НАТО, ніж доктрина багатовекторності Зленка, котра схиляє Україну в бік Росії. Усі учасники дебатів, додам відразу, в один голос підкреслювали той факт, що нині Україна перебуває під значним впливом Росії.
Експерти також проаналізували послання президента Кучми до парламенту «Європейський вибір». Польські політологи вважають, що курс на європейську інтеграцію в цьому посланні Кучми нібито й визначено, але Президент України, наголошують вони, чомусь зосередився головно на економічних питаннях. Мало уваги він приділив таким базовим вартостям як громадянське суспільство, зміцнення демократії, права людини. Ледве чи економічна ситуація в Україні може нині аж так цікавити Європу, зазначали польські експерти. Говорячи про європейський вибір, треба було насамперед мати на увазі Копенгазькі критерії, говорив професор Найдер. Висловлювався також сумнів щодо часових рамок готовності України до вступу в Європейський Союз.
Як же реально може Польща допомогти Україні в європейській інтеграції? Це питання ставили всі учасники дискусії, і серед пропозицій, які пролунали, можна було почути цілком конкретні, наприклад, про те, що Польща, яка не може не впровадити візовий режим для України, все ж мусила б зробити якісь чіткі жести, які свідчили про те, що Україну вона не ставить в один ряд із Росією чи Білоруссю. Директор політичного кабінету голови польського Сейму Ясик Ключковський підкреслив, що Польща мусить нарешті підписати з Україною двосторонню угоду, яка б відкрила Україні шлях для вступу у Світову Організацію Торгівлі тощо.
Треба одначе зазначити, що серед польських чільних представників (як, приміром, міністр Колаковський, який довгий час займався у Брюсселі європейською інтеграцією Польщі) були люди, які загалом мали дуже сумне поняття про те, що діється в Україні. Вони не були зорієнтовані в процесах, які там відбуваються, і від того їхні судження про Україну були досить незрілі.
