Прага, 1 липня 2002 – Сьогодні набрав чинності перший в історії Міжнародний кримінальний суд з резиденцією в Гаазі. Перед судом стануть звинувачені у воєнних злочинах, у геноциді, у тортурах, масових убивствах і виселеннях. Суд розглядатиме лише злочини, здійснені після його створення, тобто після сьогоднішнього дня.
Нагадаймо, угоду про створення Міжнародного кримінального суду під час Міжнародної конференції у Римі підписали 139 країн. Для реалізації угоди потрібно було, щоб її ратифікували 60 країн. До 1 липня угоду ратифікували 74 країни і з часом, як сподіваються керівники ініціативної групи, долучиться ще низка країн.
Згідно з угодою, суд розглядатиме справи тих міжнародних злочинців, які з різних причин не можуть стати перед судами своїх країн. Ідеться зокрема про диктаторів, які допускатимуться кривавих агресій щодо інших країн або геноциду над національними, етнічними, політичними або іншими меншостями у своїх країнах. Тобто перед судом можуть стати глави держав, їхні помічники і військові, які допомагали здійснювати злочини.
Поки що суд у Гаазі прийматиме позови, до розгляду кримінальних справ він приступить на початку наступного року. До того часу буде обрано 18 суддів із тих країн, які ратифікували угоду. Кожна із цих країн може запропонувати кандидатуру лише одного судді. Суд обере також незалежного генерального прокурора, який залишатиметься на своїй посаді 9 років.
Слід сказати при цьому, що Сполучені Штати, як, зрештою, і більшість країн Європейського союзу не ратифікували угоди про створення Міжнародного кримінального суду. З огляду на широку участь американських військових підрозділів у миротворчих місіях у різних країнах світу і в боротьбі з міжнародним тероризмом, адміністрація США вимагає гарантій, що перед судом в Гаазі ніколи не стануть громадяни США, зокрема, військові командири. Хоча організатори суду запевняють, що така можливість виключена, американські юристи посилаються на дотеперішній досвід із різними міжнародними структурами, зокрема в ООН, які поступово опанували представники лівих режимів, що нині блокують будь-які резолюції, приміром, з осудом порушень прав людини.
Більшість країн Європейського союзу теж стрималися від ратифікації угоди у справі створення Міжнародного кримінального суду, однак, як було згадано, деякі з них мають намір прилучитися до угоди, тобто після додаткових обговорень ратифікувати угоду.
Нагадаймо, угоду про створення Міжнародного кримінального суду під час Міжнародної конференції у Римі підписали 139 країн. Для реалізації угоди потрібно було, щоб її ратифікували 60 країн. До 1 липня угоду ратифікували 74 країни і з часом, як сподіваються керівники ініціативної групи, долучиться ще низка країн.
Згідно з угодою, суд розглядатиме справи тих міжнародних злочинців, які з різних причин не можуть стати перед судами своїх країн. Ідеться зокрема про диктаторів, які допускатимуться кривавих агресій щодо інших країн або геноциду над національними, етнічними, політичними або іншими меншостями у своїх країнах. Тобто перед судом можуть стати глави держав, їхні помічники і військові, які допомагали здійснювати злочини.
Поки що суд у Гаазі прийматиме позови, до розгляду кримінальних справ він приступить на початку наступного року. До того часу буде обрано 18 суддів із тих країн, які ратифікували угоду. Кожна із цих країн може запропонувати кандидатуру лише одного судді. Суд обере також незалежного генерального прокурора, який залишатиметься на своїй посаді 9 років.
Слід сказати при цьому, що Сполучені Штати, як, зрештою, і більшість країн Європейського союзу не ратифікували угоди про створення Міжнародного кримінального суду. З огляду на широку участь американських військових підрозділів у миротворчих місіях у різних країнах світу і в боротьбі з міжнародним тероризмом, адміністрація США вимагає гарантій, що перед судом в Гаазі ніколи не стануть громадяни США, зокрема, військові командири. Хоча організатори суду запевняють, що така можливість виключена, американські юристи посилаються на дотеперішній досвід із різними міжнародними структурами, зокрема в ООН, які поступово опанували представники лівих режимів, що нині блокують будь-які резолюції, приміром, з осудом порушень прав людини.
Більшість країн Європейського союзу теж стрималися від ратифікації угоди у справі створення Міжнародного кримінального суду, однак, як було згадано, деякі з них мають намір прилучитися до угоди, тобто після додаткових обговорень ратифікувати угоду.
