Прага, 9 липня 2002 року – Росія офіційно висловилася проти рішення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України про переведення власних програм українських телеканалів і радіостанцій на українську мову. В Москві вбачають у цьому дискримінацію російської мови.
Тим часом не є таємницею, що українське слово практично відсутнє в російському теле- і радіоефірі, хоча в Росії живуть мільйони етнічних українців. Але чи є якісь зрушення останнім часом? Це запитання до голови Об’єднання українців Росії Олександра Руденка-Десняка:
"Відносно зрушень: на федеральному рівні, в федеральних програмах російського радіо і телебачення українські програми відсутні.
Я думаю, що ця проблема могла б бути вирішена виключно на міждержавному рівні, після укладення конкретних угод, мабуть, між якимись зацікавленими відомствами України і Росії. Той міждержавний договір, який був складений кілька років тому, передбачає статтю 12, де говориться про забезпечення прав російської мови в Україні і української в Росії. І в рамках реалізації цієї статті це можна було б зробити. Але цього не робиться, і в мене, до речі, немає враження, що з цього приводу дуже велику ініціативу проявляє і українська держава".
Але Ви, як представники діаспори, очевидно, спілкуєтеся з українськими урядовцями, і коли Ви порушуєте цю проблему, то яка відповідь офіційного Києва?
"Розумієте, на цю тему розмови ведуться вже не перший рік. Але розмови, як Ви бачите, поки що залишаються розмовами. Колись ми з однією групою урядовців розмовляли, то вони говорили про технічні проблеми. Тобто, йдеться про адекватний обмін, щоб Україна транслювала якісь російські програми, а російські канали на засадах паритету українці. Але поки що ця проблема не вирішена.
Якщо говорити про певні зрушення, вони існують подекуди в російських реґіонах. У Самарі існує багатомовний канал, де є і українська програма. Це канал комерційний, який усе-таки вдається до організації трансляції національних культурних програм".
І скільки це годин чи хвилин на день чи на тиждень?
"Я точно не пам’ятаю, але, мабуть, ідеться про десятки хвилин на тиждень.
Є цікавий досвід в місті Оренбурзі, але там на державному радіо існує українська програма. Веде її великий ентузіаст цієї справи пані Світлана Кабанова. Це, повторюю, в рамках державної телерадіокомпанії існує ця програма вже досить довго і користується досить великим успіхом у слухачів, і не тільки українських.
Є такі наміри влаштувати українське радіо в Омську. Ми ведемо з цього приводу переговори з місцевою громадою, і, мабуть, попереду досить непрості переговори з місцевою владою.
Була ідея створити таке мовлення у Владивостоку, є в Тюмено-сибірському реґіоні спроби влаштувати українське радіо і телебачення, в Сургуті зокрема.
Про що тут ідеться: є закон про національно-культурну автономію Росії, прийнятий у 1996 році. Є там стаття 15, яку я сам туди вписував, згідно з якою державні телерадіокомпанії повинні надавати безкоштовний ефір національним громадам для вирішення їхніх національно-культурних потреб.
Я думаю, що це дуже серйозна проблема. І якщо в нас будуть сили і можливості, то ми будемо безумовно цією проблемою займатися перш за все.
На реґіональному рівні ці проблеми вирішуються, за моїми спостереженнями, дуже часто продуктивніше, ніж на федеральному рівні, і потім там є реальніші можливості для запровадження національних, і зокрема українських, програм".
Можемо Вам побажати лише успіхів, і щоб українське слово нарешті звучало в Росії принаймні так часто як воно звучить нині в Україні.
"Я думаю, що це було би тільки справедливо".
Тим часом не є таємницею, що українське слово практично відсутнє в російському теле- і радіоефірі, хоча в Росії живуть мільйони етнічних українців. Але чи є якісь зрушення останнім часом? Це запитання до голови Об’єднання українців Росії Олександра Руденка-Десняка:
"Відносно зрушень: на федеральному рівні, в федеральних програмах російського радіо і телебачення українські програми відсутні.
Я думаю, що ця проблема могла б бути вирішена виключно на міждержавному рівні, після укладення конкретних угод, мабуть, між якимись зацікавленими відомствами України і Росії. Той міждержавний договір, який був складений кілька років тому, передбачає статтю 12, де говориться про забезпечення прав російської мови в Україні і української в Росії. І в рамках реалізації цієї статті це можна було б зробити. Але цього не робиться, і в мене, до речі, немає враження, що з цього приводу дуже велику ініціативу проявляє і українська держава".
Але Ви, як представники діаспори, очевидно, спілкуєтеся з українськими урядовцями, і коли Ви порушуєте цю проблему, то яка відповідь офіційного Києва?
"Розумієте, на цю тему розмови ведуться вже не перший рік. Але розмови, як Ви бачите, поки що залишаються розмовами. Колись ми з однією групою урядовців розмовляли, то вони говорили про технічні проблеми. Тобто, йдеться про адекватний обмін, щоб Україна транслювала якісь російські програми, а російські канали на засадах паритету українці. Але поки що ця проблема не вирішена.
Якщо говорити про певні зрушення, вони існують подекуди в російських реґіонах. У Самарі існує багатомовний канал, де є і українська програма. Це канал комерційний, який усе-таки вдається до організації трансляції національних культурних програм".
І скільки це годин чи хвилин на день чи на тиждень?
"Я точно не пам’ятаю, але, мабуть, ідеться про десятки хвилин на тиждень.
Є цікавий досвід в місті Оренбурзі, але там на державному радіо існує українська програма. Веде її великий ентузіаст цієї справи пані Світлана Кабанова. Це, повторюю, в рамках державної телерадіокомпанії існує ця програма вже досить довго і користується досить великим успіхом у слухачів, і не тільки українських.
Є такі наміри влаштувати українське радіо в Омську. Ми ведемо з цього приводу переговори з місцевою громадою, і, мабуть, попереду досить непрості переговори з місцевою владою.
Була ідея створити таке мовлення у Владивостоку, є в Тюмено-сибірському реґіоні спроби влаштувати українське радіо і телебачення, в Сургуті зокрема.
Про що тут ідеться: є закон про національно-культурну автономію Росії, прийнятий у 1996 році. Є там стаття 15, яку я сам туди вписував, згідно з якою державні телерадіокомпанії повинні надавати безкоштовний ефір національним громадам для вирішення їхніх національно-культурних потреб.
Я думаю, що це дуже серйозна проблема. І якщо в нас будуть сили і можливості, то ми будемо безумовно цією проблемою займатися перш за все.
На реґіональному рівні ці проблеми вирішуються, за моїми спостереженнями, дуже часто продуктивніше, ніж на федеральному рівні, і потім там є реальніші можливості для запровадження національних, і зокрема українських, програм".
Можемо Вам побажати лише успіхів, і щоб українське слово нарешті звучало в Росії принаймні так часто як воно звучить нині в Україні.
"Я думаю, що це було би тільки справедливо".
