Київ, 13 серпня 2002 - Експерти міжнародних фінансових інституцій стверджують, що держави Європейського Союзу та Швейцарська Конфедерація є своєрідною “соціально-економічною оазою”, натомість країни СНД “пасуть задніх” у списках, де визначено рівень соціально-економічного розвитку окремих держав і цілих регіонів. Той факт, що за десять років незалежності чисельність населення України зменшилася майже на чотири мільйони осіб – лише один з фактів, який підтверджує низький рівень і погану якість життя українського народу.
З п’ятдесяти двох мільйонів чисельність українських громадян за останні десять років зменшилася до сорока восьми мільйонів п’ятнадцяти тисяч осіб. І кількість населення України продовжує зменшуватись: як засвідчує статистика, українці стали народжувати менше дітей, більше українців помирає – а ще є мільйони українських громадян, які виїздять за кордон у пошуках кращої долі, у пошуках “хліба насущного”, якого держава їм запропонувати не може... Або – не хоче. Із середнім річним прибутком у розмірі 379 ЄВРО прожити майже неможливо, і це призводить до інтенсифікації імміграції з України.
За даними Світового банку, більшість українського населення живе або на межі, або за межею бідності, особливо це помітно у розорених недолею селах і невеликих провінційних містечках, де просто перед пам’ятниками Леніну старенькі бабусі намагаються продати: хто – картоплину, хто – останню срібну ложку... Ситуацію у містах експерти бачать не такою песимістичною, але рівень доходів міських мешканців України менший, ніж у містах інших держав Центрально-Східної Європи (за винятком Молдови та Білорусії). Нині чисельність міського населення в Україні перевищила тридцять два з половиною мільйони, і серед цієї кількості людей майже десять відсотків не мають постійної праці.
Соціальні проблеми й негаразди в Україні викликають занепокоєння Європейського Союзу, адже за кілька років Україна стане східним кордоном ЄС. А держава, у якій мешкають бідні, знедолені люди, традиційно вважається європейцями «потенційно небезпечною». І кому вдасться перетворити Україну на безпечну для зовнішнього світу державу – Євросоюзові чи українській владі – має показати уже найближче майбутнє.
З п’ятдесяти двох мільйонів чисельність українських громадян за останні десять років зменшилася до сорока восьми мільйонів п’ятнадцяти тисяч осіб. І кількість населення України продовжує зменшуватись: як засвідчує статистика, українці стали народжувати менше дітей, більше українців помирає – а ще є мільйони українських громадян, які виїздять за кордон у пошуках кращої долі, у пошуках “хліба насущного”, якого держава їм запропонувати не може... Або – не хоче. Із середнім річним прибутком у розмірі 379 ЄВРО прожити майже неможливо, і це призводить до інтенсифікації імміграції з України.
За даними Світового банку, більшість українського населення живе або на межі, або за межею бідності, особливо це помітно у розорених недолею селах і невеликих провінційних містечках, де просто перед пам’ятниками Леніну старенькі бабусі намагаються продати: хто – картоплину, хто – останню срібну ложку... Ситуацію у містах експерти бачать не такою песимістичною, але рівень доходів міських мешканців України менший, ніж у містах інших держав Центрально-Східної Європи (за винятком Молдови та Білорусії). Нині чисельність міського населення в Україні перевищила тридцять два з половиною мільйони, і серед цієї кількості людей майже десять відсотків не мають постійної праці.
Соціальні проблеми й негаразди в Україні викликають занепокоєння Європейського Союзу, адже за кілька років Україна стане східним кордоном ЄС. А держава, у якій мешкають бідні, знедолені люди, традиційно вважається європейцями «потенційно небезпечною». І кому вдасться перетворити Україну на безпечну для зовнішнього світу державу – Євросоюзові чи українській владі – має показати уже найближче майбутнє.
