Прага, 11 вересня 2002 - Уроки американської трагедії 11 вересня. Які вони? Що змінилося з того часу? Яким став наш світ? На ці та подібні запитання в ці дні пробують відповісти політики, аналітики, відомі люди у всьому світі. Цих думок так багато, що не вистачило б і кількох передач для бодай поверхового ознайомлення слухачів із ними.
За словами президента американського центру Ніксона за мир і свободу Дмитра Саймса, за рік, що минув після трагедії, Сполучені Штати Америки втратили відчуття своєї невразливості. При цьому, однак, Америка довела, що є домінуючою військовою державою, яка здатна малою кров’ю на чужій землі виграти практично будь-яку війну. Для США є перемогою і те, що в антитерористичній війні їх підтримала абсолютна частина серйозних держав світу. Америка розмістила війська в районах, що є важливими для боротьби з Аль-Каїдою. З іншого боку, продовжує Саймс, поки що Сполучені Штати не домоглися визнання як безумовного лідера, за яким готові йти тому, що довіряють йому.
Колишній президент ФРН Ріхард фон Вайцзеккер в інтерв'ю пресі також говорить про невразливість, на яку сподівалися американці. “Ми, європейці, - зауважує екс-президент, - абсолютно не можемо уявити собі, як цей страшний день змінив сприйняття світу американцями. Вони почували себе в повній безпеці від нападу ззовні. Їх захищають два океани, вони не мають конфліктів із сусідніми державами, а для захисту готують собі навіть систему протиракетної оборони на випадок нападу з космосу. І після цього такий удар ножем у саме серце”. І ще одна цитата від колишнього президента Вайцзеккера: “Нам належить ще багато чому навчитися. Зворушлива солідарність майже всіх держав світу після терористичних актів висуває вимогу встановлення нового світового порядку, справедливішого розподілу справжніх шансів на виживання. І тут перед нами ще довга дорога”.
У світі заговорили і про негативні наслідки 11 вересня. Це, зокрема, спроби низки країн виправдати власні порушення прав людини війною з тероризмом. Генеральний секретар Міжнародної Амністії Ірен Хан каже, що деякі уряди зруйнували систему прав людини в ім’я безпеки і боротьби з тероризмом. Уряди так старалися створити “глобальну антитерористичну коаліцію”, що були готові закриті очі на тяжкі порушення прав людини. Унаслідок, такі країни як Саудівська Аравія, Пакистан і Росія не дістали належної уваги світової спільноти, коли порушували принцип універсальності прав людини.
Про деякі негативні наслідки 11 вересня заявив колишній президент Сполучених Штатів Джіммі Картер. На його думку, консерватори скористались ситуацією і нерідко діють під прикриттям оголошеної війни з тероризмом.
Сам президент Джордж Буш у статті в “Нью-Йорк Таймс” написав 11 вересня: “Події річної давнини ясніше, ніж будь-коли, показали, що великі держави світу стоять на одному і тому ж боці барикади – їх об’єднує загальна загроза терористичного насилля і хаосу й прагнення до спільних цінностей. Для Америки найбільша можливість зараз полягає у створенні балансу світової сили, що сприяє свободі особистості. Ми використовуємо нашу позицію безпрецедентної могутності і впливу для створення атмосфери міжнародного порядку й відкритості, в якій прогрес і свобода зможуть процвітати в багатьох країнах. Сьогодні людство має в своїх руках можливість забезпечити тріумф свободи над усіма її одвічними ворогами. Сполучені Штати вітають своє зобов’язання бути лідером у здійсненні цієї великої місії”, - написав Джордж Буш у часопису “Нью-Йорк Таймс”.
Папа Римський Іван Павло Другий у своєму виступі порівняв терористичні акти 11 вересня з початком другої світової війни у вересні 1939-го року. Звертаючись до поляків, Понтифік сказав: “Неможливо забути про чисельні людські жертви під час терактів. Просимо сьогодні Бога про вічний спочинок для них. І пробачення - для виконавців страшного терористичного нападу, заявив Папа Римський.
Глава римо-католицької церкви і в цій ситуації залишився вірним насамперед християнській моралі, християнському сприйняттю світу. І тут ми можемо говорити про ще один урок 11 вересня: попри всю трагічність цієї події, попри неймовірну жорстокість замовників і виконавців злочину, в людських душах залишилося місце для прощення. А, значить, залишилася надія на те, що світ, все ж, стане іншим – добрішим, милосерднішим. І щось подібне вже не повториться.
За словами президента американського центру Ніксона за мир і свободу Дмитра Саймса, за рік, що минув після трагедії, Сполучені Штати Америки втратили відчуття своєї невразливості. При цьому, однак, Америка довела, що є домінуючою військовою державою, яка здатна малою кров’ю на чужій землі виграти практично будь-яку війну. Для США є перемогою і те, що в антитерористичній війні їх підтримала абсолютна частина серйозних держав світу. Америка розмістила війська в районах, що є важливими для боротьби з Аль-Каїдою. З іншого боку, продовжує Саймс, поки що Сполучені Штати не домоглися визнання як безумовного лідера, за яким готові йти тому, що довіряють йому.
Колишній президент ФРН Ріхард фон Вайцзеккер в інтерв'ю пресі також говорить про невразливість, на яку сподівалися американці. “Ми, європейці, - зауважує екс-президент, - абсолютно не можемо уявити собі, як цей страшний день змінив сприйняття світу американцями. Вони почували себе в повній безпеці від нападу ззовні. Їх захищають два океани, вони не мають конфліктів із сусідніми державами, а для захисту готують собі навіть систему протиракетної оборони на випадок нападу з космосу. І після цього такий удар ножем у саме серце”. І ще одна цитата від колишнього президента Вайцзеккера: “Нам належить ще багато чому навчитися. Зворушлива солідарність майже всіх держав світу після терористичних актів висуває вимогу встановлення нового світового порядку, справедливішого розподілу справжніх шансів на виживання. І тут перед нами ще довга дорога”.
У світі заговорили і про негативні наслідки 11 вересня. Це, зокрема, спроби низки країн виправдати власні порушення прав людини війною з тероризмом. Генеральний секретар Міжнародної Амністії Ірен Хан каже, що деякі уряди зруйнували систему прав людини в ім’я безпеки і боротьби з тероризмом. Уряди так старалися створити “глобальну антитерористичну коаліцію”, що були готові закриті очі на тяжкі порушення прав людини. Унаслідок, такі країни як Саудівська Аравія, Пакистан і Росія не дістали належної уваги світової спільноти, коли порушували принцип універсальності прав людини.
Про деякі негативні наслідки 11 вересня заявив колишній президент Сполучених Штатів Джіммі Картер. На його думку, консерватори скористались ситуацією і нерідко діють під прикриттям оголошеної війни з тероризмом.
Сам президент Джордж Буш у статті в “Нью-Йорк Таймс” написав 11 вересня: “Події річної давнини ясніше, ніж будь-коли, показали, що великі держави світу стоять на одному і тому ж боці барикади – їх об’єднує загальна загроза терористичного насилля і хаосу й прагнення до спільних цінностей. Для Америки найбільша можливість зараз полягає у створенні балансу світової сили, що сприяє свободі особистості. Ми використовуємо нашу позицію безпрецедентної могутності і впливу для створення атмосфери міжнародного порядку й відкритості, в якій прогрес і свобода зможуть процвітати в багатьох країнах. Сьогодні людство має в своїх руках можливість забезпечити тріумф свободи над усіма її одвічними ворогами. Сполучені Штати вітають своє зобов’язання бути лідером у здійсненні цієї великої місії”, - написав Джордж Буш у часопису “Нью-Йорк Таймс”.
Папа Римський Іван Павло Другий у своєму виступі порівняв терористичні акти 11 вересня з початком другої світової війни у вересні 1939-го року. Звертаючись до поляків, Понтифік сказав: “Неможливо забути про чисельні людські жертви під час терактів. Просимо сьогодні Бога про вічний спочинок для них. І пробачення - для виконавців страшного терористичного нападу, заявив Папа Римський.
Глава римо-католицької церкви і в цій ситуації залишився вірним насамперед християнській моралі, християнському сприйняттю світу. І тут ми можемо говорити про ще один урок 11 вересня: попри всю трагічність цієї події, попри неймовірну жорстокість замовників і виконавців злочину, в людських душах залишилося місце для прощення. А, значить, залишилася надія на те, що світ, все ж, стане іншим – добрішим, милосерднішим. І щось подібне вже не повториться.
