Нью-Йорк, 8 жовтня 2002 – Курс акцій цінних паперів на американській фондовій біржі впав до найнижчого рівня за останні шість років. Це впливає на всю економіку Сполучених Штатів. Що там сталося?
А все просто. Ринок акцій на Уол-стріт підпорядковується тим самим правилам, що й немирівський ринок, тобто чим більший попит на крам, тим вище піднімається на нього ціна, і навпаки. Так от, на Уол-стріт пропозиція випереджає попит. Замість купувати цінні папери, інвестори їх активно продають. Ціна падає.
Великий російський гуморист Ілля Ільф колись зауважив, переглянувши невдалу театральну виставу: “Режисер запевняє, що його спектакль – це крок уперед, – а публіка вимагає гроші назад”. Скидається на те, що щось подібне коїться з американською економікою: на перший погляд усе ніби гаразд. От міністр фінансів Пол О’Ніл, виступивши в Аризоні на зборах Американської Асоціації Банкірів, запевняв, що все нормально в господарстві, цитую: “Ключові економічні показники, такі, як рівень інфляції, реальна зарплатня, продуктивність праці, банківський процент на позики, прибутки бізнесу, рівень житлового будівництва – все це в порядку”, – але водночас визнав, знову цитую: “на думку багатьох спостерігачів, це все ще не виглядає як відновлення” (тобто вихід із рецесії).
“Не виглядає” – не те слово. Уол-стріт мало не в паніці, і про це свідчать головні показники біржі: це й індустріальний індекс Дау Джонза – це середня ціна акцій тридцятьох найбільших компаній країни, таких як Дженерал Моторз, Майкрософт, Кока-Кола тощо; це й НАЗДАК – цей індекс складають сто найбільших технологічних компаній; це й 500 компаній на списку Стандард енд Пур.
За відомим прислів’ям, якщо Дженерал Моторз чхне, то у всієї Америки нежить. Тому що Дженерал Моторз – виробляє автомобілі, а з ними пов’язано багато інших галузей промисловості – металопрокат, комп’ютери, скло, гума, радіоелектроніка і так далі. Ну, а якщо нежить в американської промисловості, то й решта світу недужає. Адже Америка виробляє чверть усієї світової продукції, і найбільші корпорації – багатонаціональні.
Шість тижнів триває безперервний спад на Уол-стріт. Дається взнаки непевність у зв’язку з іракською проблемою, низка гучних скандалів із викриття зловживань лідерів і банкрутством кількох великих компаній, таких, як Енрон і Ґлобал Кросинґ. Білий дім уважає, що багато в чому завинив Конґрес, бо там затримують прийняття законопроектів, які сприяють бізнесові. Разом із тим, як показує соціологічне опитування, щойно проведене газетою Нью-Йорк Таймз і телемережею Сі-Бі-Ес, більшість американців уважає, що президент Буш повинен більше уваги приділяти економіці.
Так чи інакше, поки що спад триває.
А все просто. Ринок акцій на Уол-стріт підпорядковується тим самим правилам, що й немирівський ринок, тобто чим більший попит на крам, тим вище піднімається на нього ціна, і навпаки. Так от, на Уол-стріт пропозиція випереджає попит. Замість купувати цінні папери, інвестори їх активно продають. Ціна падає.
Великий російський гуморист Ілля Ільф колись зауважив, переглянувши невдалу театральну виставу: “Режисер запевняє, що його спектакль – це крок уперед, – а публіка вимагає гроші назад”. Скидається на те, що щось подібне коїться з американською економікою: на перший погляд усе ніби гаразд. От міністр фінансів Пол О’Ніл, виступивши в Аризоні на зборах Американської Асоціації Банкірів, запевняв, що все нормально в господарстві, цитую: “Ключові економічні показники, такі, як рівень інфляції, реальна зарплатня, продуктивність праці, банківський процент на позики, прибутки бізнесу, рівень житлового будівництва – все це в порядку”, – але водночас визнав, знову цитую: “на думку багатьох спостерігачів, це все ще не виглядає як відновлення” (тобто вихід із рецесії).
“Не виглядає” – не те слово. Уол-стріт мало не в паніці, і про це свідчать головні показники біржі: це й індустріальний індекс Дау Джонза – це середня ціна акцій тридцятьох найбільших компаній країни, таких як Дженерал Моторз, Майкрософт, Кока-Кола тощо; це й НАЗДАК – цей індекс складають сто найбільших технологічних компаній; це й 500 компаній на списку Стандард енд Пур.
За відомим прислів’ям, якщо Дженерал Моторз чхне, то у всієї Америки нежить. Тому що Дженерал Моторз – виробляє автомобілі, а з ними пов’язано багато інших галузей промисловості – металопрокат, комп’ютери, скло, гума, радіоелектроніка і так далі. Ну, а якщо нежить в американської промисловості, то й решта світу недужає. Адже Америка виробляє чверть усієї світової продукції, і найбільші корпорації – багатонаціональні.
Шість тижнів триває безперервний спад на Уол-стріт. Дається взнаки непевність у зв’язку з іракською проблемою, низка гучних скандалів із викриття зловживань лідерів і банкрутством кількох великих компаній, таких, як Енрон і Ґлобал Кросинґ. Білий дім уважає, що багато в чому завинив Конґрес, бо там затримують прийняття законопроектів, які сприяють бізнесові. Разом із тим, як показує соціологічне опитування, щойно проведене газетою Нью-Йорк Таймз і телемережею Сі-Бі-Ес, більшість американців уважає, що президент Буш повинен більше уваги приділяти економіці.
Так чи інакше, поки що спад триває.
