Будапешт, 18 жовтня 2002 - Напередодні виборів у місцеві органи місцевого й національного самоврядування Угорщини, які мають відбутися 20 жовтня, кілька керівників етнічних громад виступили з публічною заявою. Вони відмежувалися від осіб, що прикриваючись ім’ям тієї чи іншої нацменшини, намагаються вести свої авантюрні справи. У подібній ситуації, зокрема, опинилась й українська громада Угорщини. Головне тут доступ до грошей, на які згідно з угорським законодавством, можуть розраховувати 13 національних меншин.
Вибори у місцеві та національні органи самоврядування призначені на 20 жовтня. І чим менше часу залишається до неділі, тим більше аферистів різних мастей, які прагнуть пролізти у національні самоуправління з тим, аби запопасти державні кошти, які надаються урядом згідно із законом 1993 року про підтримку національних меншин, яких є в Угорщині 13.
Прикрим є те, що подібної «уваги» зазнали також етнічні українці в Угорщині. Улітку держкомстат оприлюднив дані щодо чисельності національних меншин Угорщини. Українці посідають у цій статистиці 6 місце і складають спільноту з 5070 осіб. Це майже в 10 разів більше, ніж було 11 років тому. Не випадково чимало пройдисвітів із сумнівним моральним минулим вирішили скористатися нагодою для здійснення своїх авантюрних планів. Річ у тім, що до цього часу українці Угорщини мали 4 національні органи самоврядування на місцях і 3 координаційні центри. Зараз, коли статистика змінилася у сприятливий для меншини бік, закономірно, можуть бути створені додаткові самоуправління українців. Знаючи це, деякі вихідці із країн СНД оголошують себе щирими українцями, маючи у своєму словниковому запасі хіба кілька українських слів. Дійшло навіть до того, що один чолов’яга, не то з Молдавії, не то з Румунії, якого залюбки визнавали за свого тутешні цигани, раптом заявив, що його прабабка була українкою і тому він нашвидкуруч збив довкола себе ударну групу нібито українського самоврядування. Подекуди пройшов слух, що українську свідомість раптом швиденько стали виявляти росіяни, закарпатські німці і,навіть, угорці.
Найбільш аферистичні натури атакують свої муніципалітети з вимогою зареєструвати їх кандидатами у національні депутати. Мерії збирають ці заяви пачками і передають їх до державного управління у справах нацменшин. Буквально на днях його представник побував у Товаристві української культури з метою зустрітися з новоявленими висуванцями, але окрім голови державного самоврядування українців Ярослави Хортяні та її заступника Юрка Кравченка не прийшов ніхто. Либонь налякалися преславуті земляки що їх почнуть розпитувати на предмет знання української мови, традицій і майбутніх планів. Зателефонувала якась жіночка, сказавши угорською:«Ой, я вчила лише російську, але ми з чоловіком дуже любимо українців.» А коли їй дали зрозуміти, що цього замало, аби йти на вибори, то вона обізвала свою співрозмовницю, що та ніби є очевісною українською мафією. Отакої!
Зусилля непроханих гостей відчувають на собі й інші нацменшини. Троє керівників, що репрезентують Хорватію, німців і словаків виступили у цьому зв’язку із заявою, у якій відмежувалися від аферистів і закликали парламент ухвалити поправки до відповідного закону.
Вибори у місцеві та національні органи самоврядування призначені на 20 жовтня. І чим менше часу залишається до неділі, тим більше аферистів різних мастей, які прагнуть пролізти у національні самоуправління з тим, аби запопасти державні кошти, які надаються урядом згідно із законом 1993 року про підтримку національних меншин, яких є в Угорщині 13.
Прикрим є те, що подібної «уваги» зазнали також етнічні українці в Угорщині. Улітку держкомстат оприлюднив дані щодо чисельності національних меншин Угорщини. Українці посідають у цій статистиці 6 місце і складають спільноту з 5070 осіб. Це майже в 10 разів більше, ніж було 11 років тому. Не випадково чимало пройдисвітів із сумнівним моральним минулим вирішили скористатися нагодою для здійснення своїх авантюрних планів. Річ у тім, що до цього часу українці Угорщини мали 4 національні органи самоврядування на місцях і 3 координаційні центри. Зараз, коли статистика змінилася у сприятливий для меншини бік, закономірно, можуть бути створені додаткові самоуправління українців. Знаючи це, деякі вихідці із країн СНД оголошують себе щирими українцями, маючи у своєму словниковому запасі хіба кілька українських слів. Дійшло навіть до того, що один чолов’яга, не то з Молдавії, не то з Румунії, якого залюбки визнавали за свого тутешні цигани, раптом заявив, що його прабабка була українкою і тому він нашвидкуруч збив довкола себе ударну групу нібито українського самоврядування. Подекуди пройшов слух, що українську свідомість раптом швиденько стали виявляти росіяни, закарпатські німці і,навіть, угорці.
Найбільш аферистичні натури атакують свої муніципалітети з вимогою зареєструвати їх кандидатами у національні депутати. Мерії збирають ці заяви пачками і передають їх до державного управління у справах нацменшин. Буквально на днях його представник побував у Товаристві української культури з метою зустрітися з новоявленими висуванцями, але окрім голови державного самоврядування українців Ярослави Хортяні та її заступника Юрка Кравченка не прийшов ніхто. Либонь налякалися преславуті земляки що їх почнуть розпитувати на предмет знання української мови, традицій і майбутніх планів. Зателефонувала якась жіночка, сказавши угорською:«Ой, я вчила лише російську, але ми з чоловіком дуже любимо українців.» А коли їй дали зрозуміти, що цього замало, аби йти на вибори, то вона обізвала свою співрозмовницю, що та ніби є очевісною українською мафією. Отакої!
Зусилля непроханих гостей відчувають на собі й інші нацменшини. Троє керівників, що репрезентують Хорватію, німців і словаків виступили у цьому зв’язку із заявою, у якій відмежувалися від аферистів і закликали парламент ухвалити поправки до відповідного закону.
