Прага, 18 лютого 2003 – У Вірменії завтра президентські вибори. Нинішній президент країни виборюватиме посаду голови держави у восьми інших кандидатів. На думку оглядачів, від того, хто керуватиме Вірменією протягом наступних п'яти років, залежатиме, чи зможе Вірменія подолати нужденність та встановити мир із сусіднім Азербайджаном.
Ще місяць тому вірменський президент Роберт Кочарян був єдиним фаворитом президентських перегонів. На його користь говорили стабілізація економіки, швидкі темпи економічного зростання, які сягнули рекордних 13% минулого року, та різке зростання експорту.
Та зразкові макроекономічні показники ще не далися взнаки на житті простих вірмен. Більшість мешканців двомільйонної країни, однієї із найбідніших у Європі, і далі зводить кінці з кінцями лише за допомогою підтримки вірменської діаспори зі США, Європи та Росії. Тому популістські обіцянки знайшли чималу аудиторію. Неочікувано людними були демонстрації у столиці на підтримку головного суперника нинішнього президента Степана Демірчяна, лідера лівоцентристської Народної партії Вірменії.
Як і більшість кандидатів від опозиції, Степан Демірчян має розпливчасту економічну програму. Публічні виступи також не належать до його сильних сторін. На думку оглядачів, популярність цього політика криється здебільшого у тому, що він є сином Карена Демірчяна, радянського правителя Вірменії застійних часів. Час правління Демірчяна старшого з 1974 по 1988 були часами відносного добробуту, і на думку місцевих оглядачів, багато зубожілих вірменів готові голосувати за його сина, Степана Демірчяна, керуючись почуттям ностальгії.
«Я голосувала за його батька, Карена Демірчяна у 1998 році, і я голосуватиму за Степана Демірчяна цього разу. Ми боремось за те, щоб посаду президента обіймав справжній вірменський патріот», – говорить пенсіонерка Нора Мкртчян, одна із численних прихильниць колишнього радянського вождя та його сина.
Попередні вибори, у яких брав участь нині уже покійний Карен Демірчян, були затьмарені багатьма порушеннями. Нині опозиційні лідери висловлюють побоювання, що влада знову візьметься за підтасовки, для того, щоб забезпечити перемогу нинішньому президентові уже у першому турі. Натомість президент Роберт Кочярян говорить, що він більше, ніж будь-хто інший зацікавлений у тому, щоб вибори були вільні і чесні, бо він має найбільші шанси згідно з опитуванням громадської думки.
За тим, щоб вибори пройшли дійсно прозоро і чесно, у Вірменії слідкуватимуть 250 спостерігачів Організації з безпеки та співпраці в Європі. Один із місцевих оглядачів зазначає, що Заходові потрібен леґітимний президент Вірменії для того, щоб можна було зрушити з місця вирішення проблеми Нагірного Карабаху.
В Азербайджані, з яким Вірменія воювала наприкінці 1980х років за цю територію, президентські вибори у листопаді. І до них висуватимуться ті самі критерії.
Ще місяць тому вірменський президент Роберт Кочарян був єдиним фаворитом президентських перегонів. На його користь говорили стабілізація економіки, швидкі темпи економічного зростання, які сягнули рекордних 13% минулого року, та різке зростання експорту.
Та зразкові макроекономічні показники ще не далися взнаки на житті простих вірмен. Більшість мешканців двомільйонної країни, однієї із найбідніших у Європі, і далі зводить кінці з кінцями лише за допомогою підтримки вірменської діаспори зі США, Європи та Росії. Тому популістські обіцянки знайшли чималу аудиторію. Неочікувано людними були демонстрації у столиці на підтримку головного суперника нинішнього президента Степана Демірчяна, лідера лівоцентристської Народної партії Вірменії.
Як і більшість кандидатів від опозиції, Степан Демірчян має розпливчасту економічну програму. Публічні виступи також не належать до його сильних сторін. На думку оглядачів, популярність цього політика криється здебільшого у тому, що він є сином Карена Демірчяна, радянського правителя Вірменії застійних часів. Час правління Демірчяна старшого з 1974 по 1988 були часами відносного добробуту, і на думку місцевих оглядачів, багато зубожілих вірменів готові голосувати за його сина, Степана Демірчяна, керуючись почуттям ностальгії.
«Я голосувала за його батька, Карена Демірчяна у 1998 році, і я голосуватиму за Степана Демірчяна цього разу. Ми боремось за те, щоб посаду президента обіймав справжній вірменський патріот», – говорить пенсіонерка Нора Мкртчян, одна із численних прихильниць колишнього радянського вождя та його сина.
Попередні вибори, у яких брав участь нині уже покійний Карен Демірчян, були затьмарені багатьма порушеннями. Нині опозиційні лідери висловлюють побоювання, що влада знову візьметься за підтасовки, для того, щоб забезпечити перемогу нинішньому президентові уже у першому турі. Натомість президент Роберт Кочярян говорить, що він більше, ніж будь-хто інший зацікавлений у тому, щоб вибори були вільні і чесні, бо він має найбільші шанси згідно з опитуванням громадської думки.
За тим, щоб вибори пройшли дійсно прозоро і чесно, у Вірменії слідкуватимуть 250 спостерігачів Організації з безпеки та співпраці в Європі. Один із місцевих оглядачів зазначає, що Заходові потрібен леґітимний президент Вірменії для того, щоб можна було зрушити з місця вирішення проблеми Нагірного Карабаху.
В Азербайджані, з яким Вірменія воювала наприкінці 1980х років за цю територію, президентські вибори у листопаді. І до них висуватимуться ті самі критерії.
